ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
06 березня 2019 року Справа № 913/546/18
Провадження №19/913/546/18
Розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (юридична адреса: вул. Щорса, 36 Б, м. Київ, 01133; фактична адреса: бульвар Дружби Народів, 38, м. Київ, 01014)
до Фізичної особи - підприємця Федорова Андрія Федоровича (АДРЕСА_1)
про стягнення 217658 грн 15 коп.
Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.
Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.
У засіданні брали участь:
від позивача - Іванова Г.С., адвокат, довіреність б/н від 19.02.2019;
від відповідача - представник не прибув
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом (з урахуванням заяви №23-3009 від 27.12.2018 про виправлення технічної описки) до Фізичної особи - підприємця Федорова Андрія Федоровича про стягнення заборгованості за кредитним договором №11069354000 від 28.11.2006 у розмірі 217658 грн 15 коп., з яких:
- 212215 грн 46 коп. - сума заборгованості за простроченими відсотками;
- 41 грн 17 коп. - пеня;
- 401 грн 52 коп. - 3 % річних;
- 5000 грн 00 коп. - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Фізичною особою - підприємцем Федоровим Андрієм Федоровичем зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, на яку нараховані 3 % річних, інфляційні, штраф та пеня.
Ухвалою суду від 30.11.2018 відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 13.12.2018.
Ухвалою суду від 13.12.2018 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 14.01.2019.
Ухвалою суду від 14.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 15 днів; відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 31.01.2019.
Ухвалою суду від 31.01.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 12.02.2019.
Ухвалою суду від 12.02.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 06.03.2019.
Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2019 просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив. Неподання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.
Згідно положень ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.
28.11.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банк) та Приватним підприємцем Федоровим Андрієм Федоровичем (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №11069354000, відповідно до п.1.1. якого, банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 130000 грн 00 коп. в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредитна лінія відкривається з 28.11.2006 по 28.11.2016 (п.1.2.1 кредитного договору).
Відповідно до п.1.2.2 договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 28.11.2016, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь - якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору.
За користування кредитними коштами за цим договором встановлюється процентна ставка у розмірі 17,5 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно з умовами цього договору (п.1.3.1 договору).
За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 23 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором (п.1.3.2 договору).
Відповідно до п.1.3.4 договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісячно, в останній робочий день поточного місяця методом факт/360 відповідно до вимог нормативно - правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактично надання кредитних коштів, якщо умовами п.п.1.3.2, 1.3.3, 9.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п.1.3.2 та/або пп.1.3.3, 9.2 договору.
За порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,4 % річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій) , розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом факт/360, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України (п.7.1 договору).
Відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ст.611 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (у т.ч. й за порушення термінів виконання зобов'язань), п.п.4.3, 4.4, 4.5, 4.7 цього договору. Розмір зазначеної в цьому пункті договору неустойки встановлюється рівним 5000 грн 00 коп. (п.7.6 договору).
За змістом пункту 9.5 договору, строк дії цього договору встановлюється з дати його укладення і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування.
В подальшому, між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено договір від 08.12.2011 купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.
На підставі вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 та внаслідок такої передачі за правилами, передбаченими ст.ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ПАТ "Дельта Банк" набуло статусу нового кредитора до боржника за кредитним договором №11069354000 від 28.11.2006 та всіма договорами, які були укладені в забезпечення таких кредитних договорів.
За своєю правовою природою договір №11069354000 від 28.11.2006 є кредитним договором.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлені наслідки порушення договору позичальником. Згідно частини 2 цієї статті, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).
За умовами ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 212215 грн 46 коп. за період з 19.12.2011 по 03.09.2018, вважає його обґрунтованим, зробленим у відповідності до діючого законодавства та умов кредитного договору.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Право позивача на нарахування пені за порушення визначених в цьому договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій передбачено пунктом 7.1 договору.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02.09.2014 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Листом №18-112/64138 від 27.10.2014 Національний банк України повідомив всі банки про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України № 33/6/а від 07.10.2014 визначено з 07.04.2014 Донецьку та Луганську області районами проведення антитерористичної операції.
Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення (далі Перелік).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Сорокине, м. Молодогвардійськ Луганської області.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що місцезнаходженням відповідача - Фізичної особи - підприємця Федорова Андрія Федоровича є АДРЕСА_1, тобто територія проведення антитерористичної операції.
За приписами ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зазначене свідчить, що сплата процентів за користування кредитними коштами є невід'ємною умовою кредитування, тому як сам кредит так і проценти є складовими основного зобов'язання за кредитним договором.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування відповідачу, та стягнення з нього пені на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, оскільки місцезнаходженням відповідача є територія проведення антитерористичної операції, а Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є діючим, з 14.04.2014 на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування фізичним особам - підприємцям, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.
Урахувавши наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за прострочку сплати процентів у розмірі 41 грн 17 коп. за період з 02.10.2017 по 03.09.2018.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000 грн 00 коп. штрафу, нарахованого відповідно до п.7.6 Кредитного договору, то перевіривши розрахунок штрафу, зважаючи, що відповідачем не спростовано належними доказами доводи позивача про допущені порушення ( в даному випадку - за неподання відповідачем документів, перелічених в п.4.3), суд дійшов висновку, що заявлена Банком вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 02.10.2017 по 03.09.2018 в сумі 401 грн 52 коп. господарський суд зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних у розмірі 401 грн 52 коп. за період з 02.10.2017 по 03.09.2018, судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню судом повністю.
Ураховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича до Фізичної особи - підприємця Федорова Андрія Федоровича про стягнення 217658 грн 15 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Федорова Андрія Федоровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (вул. Щорса, 36 Б, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за простроченими відсотками в сумі 212215 грн 46 коп., 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 401 грн 52 коп., штраф у сумі 5000 грн 00 коп., судовий збір у сумі 3264 грн 25 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 18.03.2019.
Суддя Т.В. Косенко