ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.03.2019Справа № 910/14799/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Поліграфсервіс" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даммарт" (м. Київ)
про стягнення 23.893,57 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники учасників процесу: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Поліграфсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даммарт" про стягнення 20.991,00 грн. помилково сплачених коштів та 2.902,54 грн. процентів за користування чужими коштами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач помилково перерахував на рахунок відповідача 20.991,00 грн., проте у встановлений нормативно-правовими актами строк відповідач вказану суму коштів не повернув, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 536 ЦК України нарахував на цю суму також відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 2.902,54 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.18. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк на усунення недоліків.
26.11.18. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Поліграфсервіс" надійшла заява на виконання ухвали суду від 12.11.18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.18. (суддя Васильченко Т.В.) відкрито провадження у справі № 910/14799/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам судового процесу строки на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/146 від 24.01.19. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14799/18.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.19. вказану справу передано для розгляду судді Ващенко Т.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 прийнято справу № 910/14799/18 до провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено учасникам судового процесу строки на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв.
Згідно із ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників справи сторонами не заявлялись.
Як передбачено ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач у встановлений судом строк письмовий відзив на позов не подав, докази на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/14799/18 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04119, м. Київ, вул. Білоруська, будинок 15А), що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення відправнику у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.
З огляду на те, що ухвали суду від 27.11.18 та від 29.01.2019 були направлені на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а будь-якої іншої адреси відповідачем суду не повідомлено, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд судом справи.
Згідно із ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
У період з 04.12.17. по 05.01.18. Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Поліграфсервіс" було перераховано на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Даммарт" кошти на загальну суму 20.991,00 грн. такими платіжними дорученнями:
№ 3316 від 04.12.17. на суму 9.000,00 грн. з ПДВ з призначенням платежу "згідно рахунку № 57 від 01.12.17. аванс за надані послуги, у т.ч. ПДВ 20% - 1.500,00 грн.";
№ 3383 від 03.01.18 на суму 8.691,00 грн. з призначенням платежу "згідно рахунку № 57 від 01.12.17. оплата за надані послуги ремонту, у т.ч. ПДВ 20% - 1.448,50 грн.";
№ 3392 від 05.01.2018 на суму 3.300,00 грн. з призначенням платежу "згідно рахунку № 145 від 29.12.17. аванс за надані послуги, у т.ч. ПДВ 20% - 550,00 грн.";
11.05.18. позивач направив відповідачеві претензію за вих. № 10-2489 від 12.04.18. щодо повернення помилково перерахованих коштів у сумі 20.991,00 грн. Вказане поштове відправлення було отримане відповідачем 08.06.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 02122200503829.
Посилаючись на те, що станом на 23.10.2018 неправомірно набуті грошові кошти відповідачем не повернуто та не надано жодної відповіді на зазначену претензію, позивач звернувся із позовом у цій справі про стягнення з відповідача 20.991,00 грн. помилково сплачених коштів та 2.902,54 грн. процентів за користування чужими коштами.
Нормативно позовні вимоги обґрунтовані Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Указом Президента України від 16.03.95. № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", ст.ст. 536, 1048 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Як визначено п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04. № 22 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 11 цієї Інструкції.
Пунктом 1.19. Інструкції передбачено, що банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов'язкових платежів).
Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.
Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (п. 2.3. Інструкції).
Як свідчать матеріали справи, позивач протягом грудня 2017 - січня 2018 тричі здійснював перерахування коштів зі свого рахунку Товариству з обмеженою відповідальністю "Даммарт", а саме: платіжним дорученням № 3316 від 04.12.17. на суму 9.000,00 грн.; платіжним дорученням № 3383 від 03.01.18 на суму 8.691,00 грн.; платіжним дорученням № 3392 від 05.01.2018 на суму 3.300,00 грн.
Згідно із призначеннями платежу у цих платіжних дорученнях вказані кошти перераховувалися як аванс та оплата за надані послуги ремонту згідно рахунку № 57 від 01.12.17. та аванс за надані послуги згідно рахунку № 145 від 29.12.17.
Як визначено п. 1.4. Інструкції, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Пунктом 2.35. Інструкції передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Згідно із п. 2.29. Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.
Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.
Позивач жодне із зазначених платіжних доручень з банку не відкликав, будь-яких пояснень щодо причин перерахування цих коштів чи правових підстав (або їх відсутності) таких переказів не надав, пояснень щодо рахунків № 57 від 01.12.17. і № 145 від 29.12.17. та наданих за ними послуг, на оплату яких з здійснювалися перекази, не навів, обставин виявлення помилки при здійсненні платежів не пояснив, та не обґрунтував як помилковості здійснених переказів, так і неправомірності набуття цих коштів відповідачем.
При цьому суд зауважує, що загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Вказана норма застосовується за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13, від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15.
Тобто, цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.
З наведеного слідує, що кошти, отримані як оплата за надані послуги за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13).
Разом з тим, як було зазначено вище, відповідні обставини відсутності правових підстав для набуття (збереження) відповідачем коштів, перерахованих платіжними дорученнями № 3316 від 04.12.17., № 3383 від 03.01.18, № 3392 від 05.01.2018 на суму 3.300,00 грн., позивачем не доведено, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 20.991,00 грн. помилково сплачених коштів задоволенню не підлягають.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 2.902,54 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536, 1048, 1214 ЦК України.
Згідно із ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.
Посилання позивача на необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.18. у справі №910/10156/17 провадження №12-14гс18.
З огляду на відмову у позові в частині стягнення суми помилково сплачених коштів та враховуючи наведені вище норми законодавства, позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами також не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко