ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2019Справа № 910/9961/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД)
до Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"
про розірвання кредитного договору № 38 від 06.05.2014р.
Представники сторін:
від позивача: Чугунов М.В., ордер серія КС № 503557;
від відповідача - 1: Перетятько С.М., довіреність № 18-0014/9225 від 18.02.2019;
від відповідача - 2: Назаренко С.М., довіреність № 14-01/19 від 14.01.2019.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" про розірвання кредитного договору № 38 від 06.05.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані істотною зміною обставин, якими відповідачі 1 та 2 керувались на момент укладення Кредитного договору № 38 від 06.05.2014, зокрема, введення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" та можливої подальшої ліквідації останнього, з урахуванням чого, на думку позивача, наявність такого Кредитного договору за умов зміни його істотних умов (ведення тимчасової адміністрації та подальша процедура ліквідації) вплине на оціночну вартість маси банку, затвердженої Фондом та буде меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, що призведе до настання значних збитків для позивача та позбавить можливості скористатись передбаченим ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства". Тобто, за твердженнями позивача існують підстави для розірвання спірного договору на підставі ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 порушено провадження у справі № 910/9961/16, розгляд останньої призначено на 11.07.2016.
01.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому зазначено, що 11.06.2016 повноваження ОСОБА_4 за довіреністю від 14.04.2016 як представника компанії QUICKCOM LIMITED (Cyprus) припиняються, тому останній просить зупинити провадження у справі для належного повідомлення компанії QUICKCOM LIMITED (Cyprus) про дату та час її слухання, оскільки позивач - компанія QUICKCOM LIMITED (Cyprus) є нерезидентом, який не має зареєстрованого на території України представництва, враховуючи те, що про розгляд даної справи належить повідомляти в порядку передбаченому Гаагзькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, яка набула чинності для України 01.12.2001. Окрім цього, представник позивача зазначив про відсутність будь-яких інших представників позивача на території України.
06.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
11.07.2016 від представника відповідача 1 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представники відповідачів 1, 2 заперечили проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
За наслідками розгляду клопотання позивача суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на його необґрунтованість.
Враховуючи неявку позивача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 розгляд справи відкладено та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 01.06.2016 про порушення провадження у справі.
01.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву.
У судове засідання 01.08.2016 представник позивача не з'явився.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні 01.08.2016 заявив клопотання про необхідність повідомлення позивача в порядку передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, яка набула чинності для України 01.12.2001, оскільки позивач - компанія QUICKCOM LIMITED (Cyprus) є нерезидентом, який не має зареєстрованого на території України представництва.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні 01.08.2016 проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 провадження у справі № 910/9961/16 зупинено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 провадження у справі поновлено.
23.01.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача 1 подано заперечення на клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
У судове засідання 23.01.2017 представник позивача не з'явився, вимоги ухвал суду від 01.06.2016, від 11.07.2016 та від 01.08.2016 не виконав, про причини нез'явлення повноважного представника в судове засідання не повідомив.
Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання з'явилися, надали усні пояснення по справі та проти позову заперечили.
Розглянувши у судовому засіданні 23.01.2017 клопотання представників відповідачів про продовження строків розгляду справи, подане у судовому засіданні 01.08.2016, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення.
Враховуючи вищезазначене клопотання та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд продовжив строк вирішення спору у справі №910/9961/16 на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 06.02.2017.
03.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про призначення судової експертизи.
У судове засідання 06.02.2017 представники сторін з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 призначено судову експертизу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 провадження у справі № 9810/9961/16 зупинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/9961/16 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/9961/16 залишено без змін.
17.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист від директора Дніпропетровського НДІ судових експертиз з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, разом з матеріалами справи.
Також, 20.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист від директора Дніпропетровського НДІ судових експертиз про погодження термінів виконання експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 провадження у справі № 910/9961/16 поновлено, погоджено строк проведення судової експертизи у термін понад три місяці та зобов'язано відповідачів надати суду для подальшого направлення судовому експерту документи, зазначені у клопотанні № 02/865/866/773 від 27.02.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 провадження у справі зупинено.
23.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист від директора Дніпропетровського НДІ судових експертиз з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2017 провадження у справі № 910/9961/16 поновлено та зобов'язано відповідачів надати суду для подальшого направлення судовому експерту документи, зазначені у клопотанні № 02/865/66/1325 від 14.06.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2017 провадження у справі зупинено.
19.07.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача 2 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
19.10.2017 до Господарського суду міста Києва з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/9961/16 з повідомленням про неможливість надання висновку експертів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.11.2017.
24.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача 2 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
27.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про призначення судової експертизи.
У судове засідання 27.11.2017 представники відповідачів з'явились, представник позивача не з'явився.
Враховуючи неявку представника позивача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва, розгляд справи було відкладено на 18.12.2017.
08.12.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва колишнім представником позивача подано клопотання про повідомлення позивача про розгляд справи.
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2017 призначено підготовче засідання на 22.01.2018.
04.01.2018 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву.
10.01.2018 представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву.
У судове засідання 22.01.2018 представники відповідачів з'явились, представник позивача не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 29.01.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.
29.01.2018 представником відповідача 1 подано письмові пояснення.
У судове засідання 29.01.2018 представники відповідачів з'явились, представник позивача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.
05.03.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист від Директора Дніпропетровського НДІ судових експертиз з клопотання судового експерта.
16.04.2018 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/9961/16.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.05.2018.
У судове засідання 14.05.2018 представник позивача не з'явився, представники відповідачів з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 погоджено строк проведення судової експертизи у справі № 910/9961/16 у строк понад три місяці, задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, зобов'язано відповідачів надати суду в двотижневий строк для подальшого направлення судовому експерту документи, зазначені у клопотанні № 02/890/891/827 від 23.02.2018, зупинено провадження у справі № 910/9961/16 до одержання результатів експертизи.
15.11.2018 до Господарського суду міста Києва з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/9961/16 з висновком судового експерта.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 поновлено провадження у справі № 910/9961/16, підготовче судове засідання призначено на 10.12.2018.
03.12.2018 представником відповідача 1 подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
10.12.2018 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 10.12.2018 представники відповідачів з'явились, представник відповідача 1 подав письмові пояснення.
За результатами судового засідання, враховуючи подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 14.01.2019.
14.01.2019 представником позивача подано заяву про зміну підстав позову.
У судове засідання 14.01.2019 представники сторін з'явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 28.01.2019.
25.01.2019 представником відповідача 1 подано заперечення на заяву про зміну підстав позову.
28.01.2019 представником відповідача 2 подано заяву про залучення до участі у справ третьої особи.
У судове засідання 28.01.2019 представники сторін з'явились.
Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Дослідивши подану позивачем заяву про зміну підстав позову, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає підстави позову з її урахуванням.
Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у якості третьої особи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд відмовив у його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю.
За результатами підготовчого засідання, призначеного на 28.01.2019, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2019.
15.02.2019 представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та клопотання про призначення судової експертизи.
У судове засідання 18.02.2019 представники сторін з'явились.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 207 ГПК України, враховуючи відсутність будь-яких обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строків для заявлення клопотань про залучення третьої особи та про призначення судової експертизи, означені клопотання залишені судом без розгляду.
У судовому засіданні представником позивача подано заяву про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 заяву QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи №910/9961/16 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 в задоволенні заяви QUICKCOM LIMITED (КВІККОМ ЛІМІТЕД) про відвід судді Грєхової О.А. у справі №910/9961/16 відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 розгляд справи по суті призначено на 11.03.2019.
У судове засідання 11.03.2019 представники сторін з'явились.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідачів не визнали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 11.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
06 травня 2014 року між Національним банком України (далі - кредитор, відповідач-1) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (далі - позичальник, відповідач-2) укладено Кредитний договір № 38 (далі - Кредитний договір), за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 950 000 000 грн. а строк з 06.05.2014 до 30.04.2015 (включно). Кредит надається окремими траншами в межах цього Кредитного договору. а саме:
- кредит у сумі 600 000 000 грн. кредитор надає 06.05.2014 та присвоює системний номер ID 10006260000;
- кредит у сумі 200 000 000 грн. кредитор надає 12.05.2014 та присвоює системний номер ID 10006260001;
- кредит у сумі 150 000 000 грн. кредитор надає 19.05.2014 та присвоює системний номер ID 10006260002.
Розмір процентної ставки встановлюється на рівні потрійної облікової ставки Національного банку України та на день укладення цього Договору становить 28,5% річних. Процентна ставка за кредитом протягом дії Кредитного договору не підлягає коригуванню.
Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
В подальшому, сторонами укладено ряд Додаткових договорів про внесення змін до Кредитного договору.
Згідно з п. 1.1 Кредитного договору (в редакції Додаткового договору № 8 від 26.02.2015) кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 690 909 140 грн. на строк з 06.05.2014 до 10.06.2015 (включно).
Цей Кредитний договір вважається укладеним з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим Кредитним договором.
Пунктом 6.4 Кредитного договору узгоджено, що цей кредитний договір може бути розірваний за згодою сторін або у судовому порядку, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та умовами цього кредитного договору.
23 червня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2015 р. № 121 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", згідно з яким з 24.06.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", код ЄДРПОУ 33299878, МФО 380054, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 7/9, 03150.
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 167 від 10 вересня 2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до 23 жовтня 2015 включно.
В подальшому, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 12, статтями 35-38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 193 від 23.10.2015 p., відповідно до якого продовжено визначені Законом повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" в частині забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, передбачені, зокрема, статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як зазначає позивач, на момент укладення Кредитного договору відповідачі враховували офіційні фінансові (економічні) показники діяльності позичальника - ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" та не могли передбачити таку істотну зміну обставин, як введення в тимчасової адміністрації та можливої подальшої ліквідації, та виходили з того, що вони не настануть, в зв'язку з чим просить суд розірвати Кредитний договір.
В подальшому, позивачем подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої, позивачем також зазначено як підставу для розірвання Кредитного договору - загострення соціальної та економічної ситуації на сході України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом, 06 травня 2014 року за наслідками розгляду звернення ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" та з метою недопущення погіршення стану ліквідності останнього, Правлінням Національного Банку України було постановлено надати відповідачу 2 додаткові кошти в розмірі 950 000 000 грн. на строк до 360 днів за відсотковою ставкою на рівні потрійної облікової ставки НБУ.
На підставі зазначеної Постанови № 258/БТ від 06.05.2014, 06 травня 2014 року між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» укладено Кредитний договір № 38, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 950 000 000 грн. а строк з 06.05.2014 до 30.04.2015 (включно). Кредит надається окремими траншами в межах цього Кредитного договору. а саме:
- кредит у сумі 600 000 000 грн. кредитор надає 06.05.2014 та присвоює системний номер ID 10006260000;
- кредит у сумі 200 000 000 грн. кредитор надає 12.05.2014 та присвоює системний номер ID 10006260001;
- кредит у сумі 150 000 000 грн. кредитор надає 19.05.2014 та присвоює системний номер ID 10006260002.
Розмір процентної ставки встановлюється на рівні потрійної облікової ставки Національного банку України та на день укладення цього Договору становить 28,5% річних. Процентна ставка за кредитом протягом дії Кредитного договору не підлягає коригуванню.
Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.
Згідно з п. 1.1 Кредитного договору (в редакції Додаткового договору № 8 від 26.02.2015) кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 690 909 140 грн. на строк з 06.05.2014 до 10.06.2015 (включно).
За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Кредитний договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін договору взаємних цивільних прав та обов'язків.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Приписами ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частинами першою та другою статті 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, чинне законодавство України пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх чотирьох умов, визначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на зміну істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме, на введення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА".
Так, у позовній заяві позивач стверджує, що ні він, ні відповідачі не вбачали та не могли передбачити на майбутнє визнання ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" неплатоспроможним, тобто, в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.
У відповідності до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.
15.11.2018 до Господарського суду міста Києва з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/9961/16 з висновком судового експерта.
Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
З висновку судового експерта за результатами проведення судової експертизи № 890/891-18 від 31.10.2018 вбачається, що:
1) за результатами проведеного дослідження, виходячи з фінансово-економічних показників НБУ не підтверджується платоспроможність ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на дату підписання Кредитного договору № 38 від 06.05.2014. За результатами проведеного дослідження визначені нормативи (Н5) та (Н6), які вказують на ознаки неплатоспроможності ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на дату підписання 06.05.2014 Кредитного договору № 38, що характеризується наступними показниками:
- норматив миттєвої ліквідності (Н4) дорівнює 27,30% дотримано банком, нормативне значення має бути не менше ніж 20%, що є ознакою платоспроможності;
- норматив поточної ліквідності (Н5) дорівнює 25,61% недотримано банком, нормативне значення Н5 має бути не менше ніж 40 %, що є ознакою неплатоспроможності;
- норматив короткострокової ліквідності (Н6) дорівнює 44,56 % недотримано банком, нормативне значення Н6 має бути не менше ніж 60%, що є ознакою неплатоспроможності.
2) за результатами проведеного експертного дослідження підтверджується платоспроможність ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на дату введення тимчасової адміністрації 23.06.2015, що характеризується наступними показниками:
- норматив миттєвої ліквідності (Н4) дорівнює 24,48% дотримано банком, нормативне значення має бути не менше ніж 20%, що є ознакою платоспроможності;
- норматив поточної ліквідності (Н5) дорівнює 59,93% дотримано банком, нормативне значення Н5 має бути не менше ніж 40 %, що є ознакою платоспроможності;
- норматив короткострокової ліквідності (Н6) дорівнює 99,54 % дотримано банком, нормативне значення Н6 має бути не менше ніж 60%, що є ознакою платоспроможності.
Статтею 86 ГПК України унормовано, що:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, на момент укладення Кредитного договору банк був неплатоспроможний, що свідчить про обізнаність відповідача 2 на момент укладення Кредитного договору із можливими наслідками його неплатоспроможності, зокрема введення тимчасової адміністрації, а відтак, доводи позивача щодо того, що сторони не могли передбачити таку істотну зміну обставин, як введення в тимчасової адміністрації та можливої подальшої ліквідації спростовуються встановленими обставинами справи.
При цьому, суд ураховує, що укладенню Кредитного договору передувало звернення відповідача 2 до відповідача 1 з метою отримання кредиту для збереження ліквідності, за результатами чого було прийнято відповідну постанову №258/БТ від 06.05.2014 та в подальшому укладення самого Кредитного договору.
При цьому, суд враховує, що прийняття Національним банком рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, зокрема, через такий інструмент, як видача кредитів рефінансування для регулювання ліквідності банків є показником неможливості підтримання банком своєї ліквідності із застосуванням інших інструментів і Національний банк виконує функцію кредитора останньої інстанції.
Отже, отримання кредиту рефінансування є одним із показників нестабільності банківської установи, що також підтверджується висновком за результатами проведеної судової експертизи.
Таким чином, до моменту та в момент укладення оскаржуваного договору позичальник знав, передбачав та усвідомлював можливість зміни обставин, в тому числі можливу неплатоспроможність банку.
Крім того, необхідною умовою для розірвання договору є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.
Позивач стверджує, що жодним чином не міг вплинути на усунення істотних обставин, що настали у зв'язку із віднесенням ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до категорії неплатоспроможних та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію відповідача 2, проте, прийняття Національним банком рішень про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, є заходом впливу до банківської установи та є формою адміністративного регулювання діяльності банків, а рефінансування банків є індикативним регулюванням банківської діяльності.
Так, прийняття рішення про віднесення банку до категорії проблемних та до категорії неплатоспроможних є виключним (дискреційним) повноваженням Національного банку.
Національний банк відповідно до законодавства наділений виключними повноваженнями самостійно визначати, зокрема, адекватність застосованого заходу впливу виявленим порушенням, оскільки саме Національний банк України як суб'єкт владних повноважень наділений правом та має об'єктивні можливості безпосередньо оцінювати показники діяльності банку.
Отже, Національний банк України приймає рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних в залежності від ситуації, що склалася в діяльності банку.
За доводами відповідачів, що підтверджується матеріалами справи, підставою віднесення ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до категорії неплатоспроможних згідно Постанови Правління НБУ №408 від 23.06.2015 було не лише погіршення фінансового стану банку, а й порушення вимог законодавства в сфері готівкового обігу, що створювало загрозу інтересам вкладників та іншим кредиторам банку.
Таким чином, підставою для застосування Національним банком заходу впливу - віднесення банку до категорії неплатоспроможних стало наслідком вчинення відповідачем 2 порушень банківського законодавства, від чого останній міг утриматися.
Таким чином, беручи до уваги умови кредитного договору та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх вищезгаданих умов, що передбачені ст. 652 ЦК України, та які є необхідними для розірвання даного Кредитного договору, а саме у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору.
Ще однією підставою для розірвання кредитного договору, позивач вказує на загострення соціальної та економічної ситуації на сході України, проведення антитерористичної операції, що мало наслідком зменшення кредитного портфелю, зменшення об'єму депозитів, втрати активів банку котрі перебували на тимчасово окупованій території (територіях Донецької, Луганської областей та АР Крим), що унеможливлює виконання ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» кредитного договору на умовах, які було досягнуто сторонами при його укладанні.
Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» датою початку тимчасової окупації АР Крим, Донецької та Луганської областей України є 20.02.2014. Проте, з матеріалів справи вбачається, що сторони уклали спірний договір 21.03.2014, тобто на час його укладення вказані позивачем обставини вже існували.
При цьому суд враховує, що зміни в економіці, які були викликані нестабільною ситуацією на сході країни та у АР Крим, не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 ЦК України.
Зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання кредитного договору, оскільки це не є істотною зміною обставин. При цьому, знецінення національної валюти по відношенню до іноземної, відбивається на майнових правах та інтересах обох сторін кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 «Про деякі питання практики застосування практики вирішення спорів, що випливають з кредитних договорів» від 21.11.2014.
Таким чином, економічна та політична ситуація в країні, яка призвела до нестабільності грошової одиниці України та її суттєве знецінення, не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, що виключає застосування положень статті 652 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 03.04.2017 у справі № 911/3797/15, від 14.11.2016 у справі № 911/3795/15.
При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що сторонами Кредитного договору є Національний банк України та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива", тоді як з позовною заявою про розірвання даного договору звернулася Компанія QUICKCOM LIMITED, що не є стороною укладеного договору.
Відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно розірвання кредитного договору) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.
Отже, саме на Компанію QUICKCOM LIMITED як позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Однак, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок існування укладеного між відповідачами кредитного договору, який за твердженням останнього вплине на оціночну вартість ліквідаційної маси банку та призведе до настання значних збитків для позивача, як акціонера банку.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з покладенням судового збору та витрат на проведення судової експертизи на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.03.2019.
Суддя О.А. Грєхова