ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.03.2019Справа № 910/519/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки-2000»
про стягнення 98.079,25 грн
Представники сторін: не викликались
15.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки-2000» про стягнення 98.079,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 08806/4-02 від 18.09.2009 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, в період з 01.01.2016 по 31.10.2018 позивачем було надано відповідачу послуги, що підтверджується актами про зняття показань з лічильників, розшифровками рахунків відповідача, банківськими виписками та довідкою з банку ПАТ «КБ «Хрещатик», на суму 492.441,21 грн, з яких відповідачем сплачено лише 417.801,17 грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього 98.079,25 грн, з яких: 74.640,04 грн основного боргу, 12.802,19 грн пені, 3.732,00 грн штрафу, 3.256,32 грн інфляційних втрат та 3.648,70 грн - 3% річних.
Позивач в позовній заяві просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/519/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 12.02.2019.
Даною ухвалою суду було зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.01.2019 було 18.01.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048379803 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Б, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 17.01.2019 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 17.01.20192018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 21.01.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103048379803, а отже мав подати відзив на позов у строк до 05.02.2019 включно.
07.02.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позову заяву (поданий до поштового відділення зв'язку 05.02.2019), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує частково. Відповідач визнає розмір основного боргу в сумі 74.640,04 грн, однак не погоджується з нарахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вважає, що позивачем невірно визначено дати виникнення грошових зобов'язань. так за розрахунками відповідача пеня становить 4.746,32 грн, інфляційні втрати становлять 3.256,32 грн та 3 % річних - 1.361,64 грн. В частині стягнення штрафу відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки вважає, що позивачем вже пред'явлено до відповідальність за одне і те ж саме правопорушення у вигляді пені.
11.02.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач вважає твердження відповідача про невірність визначення періодів прострочення помилковими, оскільки у відповідності до умов договору направляв за допомогою системи електронних платежів до банківської установи відповідача розрахункові документи на оплату наданих послуг, які в свою чергу мали бути оплачені протягом 5-ти днів. Відповідач протягом періоду надання послуг за договором не звертався до позивача з пропозицією змінити спосіб надсилання розрахункових документів та/або їх змісту. Посилання відповідача на не надання суду доказів вручення платіжних документів вважає безпідставним, оскільки за умовами договору відповідні документи направляються до банківської установи відповідача. Зазначає, що одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить ст. 61 Конституції України.
В судовому засіданні 12.02.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.03.2019.
04.03.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення доказів оплати послуг в сумі 75.245,00 грн.
Відповідачем в судовому засіданні 05.03.2019 подано клопотання про залучення доказів в підтвердження не отримання банківською установою відповідача розрахункових документів.
В судовому засіданні 05.03.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.03.2019.
Позивачем 11.03.2019 до суду подано заперечення, в яких зазначає, що згідно наданого відповідачем платіжного доручення № 127 від 15.02.2019 відповідачем сплачено за ХВП за січень 2019 року, і ця оплата не може бути врахована за спірний період, оскільки січень 2019 року не входить до спірного періоду. Зазначає, що надана відповідачем довідка банку не є належним доказом, оскільки її зміст не стосується ПАТ «АК «Київводоканал», не підтверджує не отримання розрахункових документів у електронному вигляді. Позивач з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати суми основного боргу в розмірі 59.245,00 грн просить стягнути з відповідача 15.395,04 грн основного боргу, 12.802,19 грн пені, 3.732,00 грн штрафу, 3.256,32 грн інфляційних втрат та 3.648,70 грн - 3% річних.
Позивачем 12.03.2019 до суду подано докази надіслання вказаних вище заперечень відповідачу.
Відповідачем в судовому засіданні 12.03.2019 подано клопотання про долучення запиту, на який банком було надано відповідь, що подана відповідачем 05.03.2019.
Позивач в судовому засіданні 12.03.2019 позовні вимоги підтримав частково.
Відповідач в судовому засіданні 12.03.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував частково.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
18.09.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки-2000» (абонент, відповідач) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 08806/4-02 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору сторони погодили, що даний договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».
За цим договором постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (далі - дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (далі - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва,архітектури та житлової політики № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість послуг з водопостачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, в зв'язку з чим у відповідача за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 виникла заборгованість в розмірі 74640,04 грн, а також за неналежне виконання грошових зобов'язань нараховані пеня в розмірі 12.802,19 грн, штраф в розмірі 3.732,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 3.256,32 грн та 3% річних в сумі 3.648,70 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.1. договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення.
Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.
З матеріалів справи вбачається, що постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі за договором № 08806/4-01 від 18.09.2009 здійснюється до будинку за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 42Б за кодами 2-758 та 2-50758.
В силу положень п. 1.3. договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізацій, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.
Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування та місцевих правил приймання (п. 2.1.4 договору).
Пунктом 2.1.1. договору сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.
Згідно з п. 2.1.2. договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Згідно з п. 2.1.5. договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника.
Відповідно до п. 2.1.6. договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.
Згідно з п. 2.2.2. договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
Відповідно до п. 2.2.3. договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Згідно з пунктом 2.2.4. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених в розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Позивач обгрунтовує свої вимоги актами про зняття показань з приладів обліку за період з 01.01.2016 по 31.10.2018, погодженими та підписаними відповідачем, які підтверджують факт надання послуг та їх об'єми; розшифровками рахунків абонента (за кодом 2-758 та за кодом 2-50758).
Наявні у справі платіжні вимоги-доручення (за кодом 2-758 та за кодом 2-50758) та довідки ПАТ «КБ «Хрещатик» № 9-2/5619 від 17.12.2018 та АТ «Банк Кредит Дніпро» № 51/12-1102 від 27.12.2018 підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача.
Надана відповідачем довідка обслуговуючого банку - АТ «Ощадбанк» № 319/06/01 від 04.03.2019 про відсутність за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 дебетових повідомлень та платіжних вимог-доручень не приймається судом до уваги, оскільки за умовами п. 2.2.2 договору оплата наданих послуг здійснюється з дня направлення постачальником розрахункового документу, а не отримання його банківською установою відповідача.
Як вбачається із зазначених документів позивачем було надано відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період 01.01.2016 по 31.20.2018 за кодами 2-758 та 2-50758 на загальну суму 492.441,21 грн, з яких відповідачем сплачено 417.801,17 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 74.640,04 грн.
При цьому, відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих за період 01.01.2016 по 31.10.2018 послуг не повідомляв, свого представника з необхідними обліковими документами для проведення звіряння та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень договору, кількість та вартість наданих позивачем з 01.01.2016 по 31.10.2018 послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються безумовно погодженими відповідачем.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3.3.5. договору абонент зобов'язався оплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.
Наявними у справі доказами доведено порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення вищезазначених платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка на момент звернення позивача з позовом до суду становила 74.640,04 грн.
Відповідачем подано копію платіжного доручення № 128 від 19.02.2019 що свідчить про перерахування відповідачем позивачу оплату за договором за період липень-жовтень 2018 року в сумі 59.245,00 грн.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Надані докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в розмірі 59.245,00 грн., що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в цій частині.
Надана позивачем копія платіжного доручення № 127 від 15.02.2019 на суму 16.000,00 грн не приймається судом, оскільки з призначення платежу вбачається, що відповідачем здійснено оплату позивачу за договором за січень 2019 року, тоді як спірним періодом у даній справі є 01.01.2016 по 31.10.2018.
Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
Згідно з ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за постачання води та приймання стічних вод в розмірі 15.395,04 грн (74.640,04 грн - 59.245,00 грн).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за наданні послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами п. 4.2. договору сторони визначили інший період нарахування штрафних санкцій - протягом року з дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.
Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 12.802,19 грн пені та 3.732,00 грн штрафу підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3.256,32 грн інфляційних втрат та 3.648,70 грн - 3% річних.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3.256,32 грн інфляційних втрат та 3.648,70 грн - 3 % річних (за обґрунтованими розрахунками).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що відповідач частково розрахувався з позивачем після відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 59.245,00 грн основного боргу закрити.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки-2000» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Б, код ЄДРПОУ 30386133) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 15.395 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн 04 коп. основного боргу, 12.802 (дванадцять тисяч вісімсот дві) грн 19 коп. пені, 3.732 (три тисячі сімсот тридцять дві) грн 00 коп. штрафу, 3.256 (три тисячі двісті п'ятдесят шість) грн 32 коп. інфляційних втрат, 3.648 (три тисячі шістсот сорок вісім) грн 70 коп. - 3% річних, 1.921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова