ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2019Справа № 910/13449/18
За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софур" (м. Київ)
про стягнення 200.000,00грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
від позивача: Мірошник С.Б.
від відповідача: Білик Д.А.
Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софур" про стягнення 200.000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-258ю/2014/2-1 від 11.12.14. кредит у повному обсязі не повернув, у зв'язку із чим станом на 01.10.18. заборгованість основної суми по кредитному договору складає 45.000.000,00 грн. Зважаючи на те, що банк знаходиться у процедурі ліквідації та пов'язані із цим труднощі по сплаті судового збору за подання позову про стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором, банк просить стягнути з загальної суми заборгованості за договором лише частину заборгованості у розмірі 200.000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.18 залишено без руху позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит", встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
17.10.18. до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" про усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 11.10.18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.18. відкрито провадження у справі № 910/13449/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); в порядку ст. 81 ГПК України витребувано від слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у місті Києві докази (зобов'язано надати такі докази у строк до 05.11.18. включно), зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Софур" у строк до 05.11.18. включно надати суду оригінал Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-258ю/2014/2-1 від 11.12.14., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Національний кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софур", з додатками і додатковими угодами до нього; встановлено сторонам строки на подачу відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень.
08.11.18. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Софур" надійшло клопотання про розгляд справи № 910/13449/18 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.18. відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Софур" № б/н від 07.11.18. повернуто відповідачу без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.18. постановлено розгляд справи № 910/13449/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 04.12.18., в порядку ст. 81 ГПК України повторно витребувано від відповідача та слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у місті Києві докази.
22.11.18. відповідачем подано письмові пояснення по справі, відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку для його подання. У поданому відзиві відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні належні докази виникнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі та розрахунок ціни позову, строк виконання зобов'язань відповідача за договором не настав, оскільки кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом встановлено до 14.14.20. і позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення боргу.
22.11.18. Публічним акціонерним товариством "Банк Національний кредит" подано заяву про зміну підстав позову, в якій позивач зазначає, що відповідно до Звіту про перевірку договорів у ПАТ "Банк Національний кредит", який 10.08.2015 був затверджений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Національний кредит" Паламарчуком В.В., визнано нікчемним на підставі пп. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договір від 14.04.15. про внесення змін № 4 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-258ю/2014/2-1 від 11.12.14., яким було встановлено кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту 14.04.20. Внаслідок недійсності цього договору про внесення змін та відповідно до первісної редакції п. 1.1.1. кредитного договору фактичний термін повернення заборгованості визначено до 10.12.15. Враховуючи, що відповідачем кредит у повному обсязі не повернуто, позивач просить стягнути з загальної суми заборгованості за договором лише частину заборгованості у розмірі 200.000,00 грн.
30.11.18. відповідачем подано додаткові письмові пояснення, в яких він заперечує проти наведених в заяві про зміну підстав позову доводів позивача з тих підстав, що позивач не надав доказів на підтвердження надсилання відповідачу повідомлення про нікчемність правочину, доказів вчинення ним дій щодо застосування наслідків нікчемності договору від 14.04.15. про внесення змін № 4 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-258ю/2014/2-1 від 11.12.14. Також відповідач заперечує проти визнання нікчемним цього договору з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки позивач не навів у заяві про зміну підстав позову правового обґрунтування визнання зазначеного правочину нікчемним та не надав доказів того, що банк в результаті укладення цього правочину безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
Також відповідач заявив про сплив позовної давності за вимогами позивача, вважаючи, що позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків нікчемного правочину, виконання якого почалося з 14.04.15., а тому на дату подання позовної заяви позовна давність за цими вимогами сплила.
04.12.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну підстав позову, подану 22.11.18., та без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10.01.19.
22.12.18. позивач подав заперечення на додаткові пояснення відповідача, в яких повідомив про надсилання відповідачу повідомлення Уповноваженої особи про нікчемність правочину №10/15-1 від 02.10.15., яке відповідачем отримано, зазначив також про направлення на адресу відповідача 20.11.18. вимоги № 04-114/1490 про негайне повернення заборгованості за кредитним договором у розмірі 108.375.475,37 грн. Крім цього позивач заперечив проти заяви відповідача про застосування позовної давності з тих підстав, що банком заявлено позов про стягнення заборгованості, а не про застосування наслідків недійсного правочину.
09.01.19. відповідачем подано до суду додаткові письмові пояснення, в яких навів заперечення проти доводів позивача, викладених у запереченнях позивача від 22.12.18. на додаткові письмові пояснення.
У судовому засіданні 10.01.19. суд в порядку ст. 119 ГПК України поновив відповідачу пропущений процесуальний строк на подачу відзиву та долучив його до матерів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.19. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі на 07.02.19., в порядку ст. 81 ГПК України втретє витребувано від слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у місті Києві докази.
01.02.19. від позивача надійшли Заперечення на додаткові письмові пояснення ТОВ "Софур" від 08.01.19.
У судовому засіданні 07.02.19. суд без виходу до нарадчої кімнати на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановив ухвалу про закриття підготовного провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.02.19.
20.02.19. позивач подав письмові пояснення, в яких повідомив про те, що у запереченнях № 04-11/1603 від 20.12.18 на додаткові письмові пояснення ТОВ "Софур" він зазначав про направлення банком вимоги № 04-11/1490 від 19.11.18 щодо негайного повернення заборгованості за договором. Вважає, що вказаний документ фактично доповнює подану позовну заяву та є її невід'ємною частиною, а тому у відповідача існує обов'язок повернути кошти за кредитним договором незалежно від дати закінчення строку дії договору.
У судовому засіданні 28.02.19. суд без виходу до нарадчої кімнати на підставі ст. 216 ГПК України постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 12.03.19.
12.03.19. позивачем подано до суду відповідь на заперечення відповідача проти позову (в порядку ст. 218 ГПК України).
При розгляді справи по суті у судовому засіданні 12.03.19. судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.03.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11.12.14. між Публічним акціонерним товариством "Банк Національний кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софур" був укладений Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-258ю/2014/2-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 13,8% (тринадцять цілих вісім десятих) процентів річних (с переглядом кожні три місяці кредитування) в межах максимального ліміту заборгованості до 45.000.000,00 (сорока п'яти мільйонів гривень) з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 10 (десятого) грудня 2015 (дві тисячі п'ятнадцятого) року на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1., 1.1.1. Договору).
Згідно із п. 2.5. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.
Пунктом 2.6. Договору визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.
Як визначено п.п. 3.3.5 - 3.3.7. Договору, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти та комісії, передбачені п. 1.1.1. цього Договору, в порядку, визначеному пп. 2.6., 2.8., 2.9., 2.13. цього Договору та Тарифами; повернути кредитору в повному обсязі транші кредиту в строки, визначені п.п. 1.1.1., 2.4., цього Договору; достроково повернути наявну заборгованість за Кредитом та сплатити нараховані проценти, комісії можливі штрафні санкції у випадках, визначених пп. 2.14.3., 3.2.5., 4.4., 5.4. цього Договору.
Відповідно до п. 4.4. Договору у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2 - 3.3.17. цього Договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3. цього Договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції.
Договором про внесення змін № 4 від 14.04.14. до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-258ю/2014/2-1 від 11.12.14. сторони вирішили та встановили викласти п. 1.1. статті 1 Кредитного договору в наступній редакції:
"1.1. Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - "Кредит".
1.1.1. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 8% (вісім) процентів річних в термін з 01 (першого) червня 2015 (дві тисячі п'ятнадцятого) року в межах максимального ліміту заборгованості до 45.000.000,00 (сорока п'яти мільйонів гривень 00 копійок) з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 14 (чотирнадцятого) квітня 2020 (дві тисячі двадцятого) року на умовах, визначених цим Договором."
Як свідчить виписка по особовому рахунку відповідача Банк у період з 15.12.14. по 25.12.14. надав позичальнику кредит на загальну суму 49.500.000,00 грн., з яких відповідачем повернуто 4.500.000,00 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.15. № 358 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.15 прийнято рішення № 114 про запровадження з 08.06.15. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк Національний кредит".
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.08.15. № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.15 № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Національний кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку.
Як свідчать матеріали справи, 11.06.15. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Національний кредит" Онищук Д.В. видано наказ № 39 про здійснення перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Банк Національний кредит" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового тану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною другою статті 38 Закону.
Відповідно до Звіту про перевірку договорів у ПАТ "Банк Національний кредит" станом на 04.08.2015, затвердженого 10.08.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ "Банк Національний кредит" Паламарчуком В.В., визнано нікчемним правочином на підставі п.п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договір від 14.04.15. про внесення змін № 4 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-258ю/2014/2-1 від 11.12.14. укладений між Банком та ТОВ "Софур".
Вирішено також донарахувати ТОВ "Софур" проценти за користування кредитними коштами виходячи з 13,8% річних (встановлена 11.12.15. Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-258ю/2014/2-1 від 11.12.14); направити повідомлення позичальниками про нікчемність правочину з вимогою погасити нараховані проценти ТОВ "Фолд" і ТОВ "Софур"; в разі відмови позичальників погасити нараховані проценти у зв'язку з отриманням повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину - розпочати проведення претензійно-позовної роботи по стягненню кредитної заборгованості з боржників Банку - ТОВ "Фолд" і ТОВ "Софур".
Повідомлення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину № 10/15-1 від 02.10.15. направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Софур" 02.10.15, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист. Вказане повідомлення отримане відповідачем 06.10.15. відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0101906001447.
20.11.18. Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит", посилаючись на те, що ТОВ "Софур" проценти у повному обсязі не сплатило, кредит у повному обсязі не повернуло, на підставі п. 4.4. Договору направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Софур" вимогу про негайне повернення заборгованості за Договором в розмірі 108.375.475,37 грн., з якої загальна заборгованості за кредитом - 45.000.000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 19.416.250,00 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 35.284.513,83 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 8.674.711,54 грн.
Вказана вимога отримана відповідачем 27.11.18.
Посилаючись на те, що відповідач кредит у повному обсязі не повернув і станом на 18.07.18. заборгованості відповідача становить 108.375.475.37 грн., з яких: загальна заборгованості за кредитом - 45.000.000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 19.416.250,00 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 35.284.513,83 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 8.674.711,54 грн., та враховуючи нікчемність договору від 14.04.15 про внесення змін № 4 до Договору, позивач звернувся із позовом у цій справі (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) про стягнення частини основного боргу у розмірі 200.000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як встановлено ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Як передбачено ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на дату укладення договору про внесення змін) уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
Частинами 2, 3 вказаної статті Закону визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з тих підстав, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону).
Частиною 2 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не потребує для визнання його таким ніяких додаткових дій чи рішень. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Судом встановлено, що згідно із Звітом про перевірку договорів у ПАТ "Банк Національний кредит" визнано нікчемним договір від 14.04.15. про внесення змін № 4 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-258ю/2014/2-1 від 11.12.14. укладеного між Банком та ТОВ "Софур" та вирішено, зокрема, донарахувати ТОВ "Софур" проценти за користування кредитними коштами виходячи з 13,8% річних (встановлена 11.12.15. Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-258ю/2014/2-1 від 11.12.14).
Зазначене рішення містить посилання на те, що 11 грудня 2014 року між Банком та ТОВ "Софур" укладається договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-258ю/2014/2-1, за яким позичальнику надається кредит у формі кредитної лінії з лімітом 45.000.000,00 грн. до 10.12.15. зі сплатою процентів виходячи з 13,8% річних. В якості забезпечення з ТОВ "Укрщеббуд" укладено іпотечний договір № 04-1596/1-1 від 24.12.14 та нерухоме майно, яке забезпечує кредитні договори ТОВ "Софур" і ТОВ "Фолд" на суму 18.229.563,00 грн. 14.04.15. змінами до кредитного договору встановлено процентну ставку за кредитним договором на рівні 8% річних та продовжено строк кредитування з 10.12.15. по 14.04.20.
В обґрунтування рішення про визнання нікчемним Договору від 14.04.15 про внесення змін № 4 у цьому Звіті зазначено, що протягом 2015 року Банком було здійснено багаторазове виведення нерухомого майна з іпотеки, якою забезпечувалося виконання зобов'язань за кредитними договорами укладеними Банком та ТОВ "Софур" і ТОВ "Фолд", а директор іпотекодавця ТОВ "Укрщеббуд" Апосталюк Олександр Олександрович є діючим працівником Банку та довіреною особою Голови Наглядової Ради Банку Оністрата А.А.
Зокрема, виявлено рішення КУАПР № 264 від 05.05.15 (останній робочий день перед введенням тимчасової адміністрації) щодо дострокового розірвання Депозитного договору №/2014-1 від 16.05.14, укладеного з ТОВ "Укрщеббуд", без перерахування відсотків за зниженою процентною ставкою, всупереч умов відповідного депозитного договору. В результаті наведеного вище рішення КУАПР Банку нанесено збитку як недоотриманий прибуток на суму 5.808.016,08 грн."
Вказаний договір визнано нікчемним на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону як такий, яким банк відмовився від власних майнових вимог.
Матеріалами справи підтверджується, що перевірка цього правочину проведена під час тимчасової адміністрації.
Частиною 4 ст. 38 Закону встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
Повідомлення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину №10/15-1 від 02.10.15. направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Софур" 02.10.15, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист. Вказане повідомлення отримане відповідачем 06.10.15. відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0101906001447.
При цьому, повідомляючи про своє рішення про нікчемність правочину, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має обґрунтувати належним чином підстави прийняття такого рішення з посиланням на конкретні обставини, що спричинили такі дії (зазначеної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 25.04.2018 у справі № 910/952/17).
Разом з тим, рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору щодо зменшення розміру процентної ставки з 13,8% до 8% річних та продовження строку кредитування не містить обставин, які стали підставою для висновку, що таке зменшення та продовження є відмовою банку від майнових вимог.
Так, Уповноваженою особою не визначено в чому саме полягає відмова від майнових вимог, а рішення Уповноваженої особи щодо спірного договору № 4 містить посилання лише на зміст самого договору в частині процентної ставки та строку кредитування, вказівку на виведення нерухомого майна з іпотеки, пов'язаність іпотекодавця із керівництвом банку та дострокове розірвання депозитного договору з ТОВ "Укрщеббуд".
Позивачем при цьому не надано доказів внесення змін до договору іпотеки, якими банк відмовився від забезпечення зобов'язань відповідача певним нерухомим майном, а саме по собі виключення з тексту кредитного договору умови про забезпечення зобов'язань іпотекою не свідчить про відмову Банку від такої майнової вимоги. Зазначене також підтверджується пропозиціями за наслідками розгляду цього питання, згідно із якими вирішено лише донарахувати проценти за користування кредитом виходячи із ставки у 13,8% річних без застосування будь-яких наслідків в частині відмови від іпотеки.
Посилання ж на дострокове розірвання депозитного договору з ТОВ "Укрщеббуд" без перерахування відсотків за зниженою ставкою та завдання у зв'язку із цим збитків банку, не стосується укладення і виконання спірного договору.
Посилаючись в ході розгляду справи на нікчемність спірного договору, позивач не довів, що таке зменшення процентної ставки та збільшення строку кредитування виходить за рамки звичайної ділової і банківської практики, не застосовувалося до інших позичальників. При цьому, суд враховує, що п. 1.1.1. Договору була встановлена можливість перегляду процентної ставки кожні три місяці кредитування, а також те, що зменшення процентної ставки за кредитом здійснювалося на майбутнє з 01.06.15., при цьому сторони не здійснювали перерахунок відсотків за попередній період (нарахованих відсотків) за новою ставкою.
Продовження сторонами строку кредитування, на думку суду, не свідчить про відмову Банку від майнових вимог, оскільки таке продовження призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитом і відповідно має наслідком збільшення суми нарахованих процентів за такий період. При цьому, права кредитора у такому випадку захищаються умовами п. 4.4. договору та ст. 1050 ЦК України шляхом можливості пред'явлення вимоги про дострокове погашення заборгованості у випадку порушення боржником зобов'язань, передбачених кредитним договором.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б давали підстави стверджувати про відмову банку від майнових вимог та про нікчемність правочину на підставі до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Виходячи з того, що суд не встановив нікчемності Договору про внесення змін № 4 від 14.04.14. до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-258ю/2014/2-1 від 11.12.14., заява відповідача про сплив позовної давності до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину судом не береться до уваги.
З огляду на викладене, станом на дату звернення із позовом у цій справі строк погашення кредиту був визначений Договором від 14.04.15. про внесення змін № 4 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії до 14.04.20.
Однак, як свідчать матеріали справи, 20.11.18. Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" направило ТОВ "Софур" вимогу про негайне повернення заборгованості за Договором в розмірі 108.375.475,37 грн. Вказана вимога обґрунтована тим, що відповідач не сплатив проценти у повному обсязі, та не повернув у повному обсязі кредит, що відповідно до п. 4.4. Договору є підставою для його дострокового повернення. Вказана вимога отримана відповідачем 27.11.18.
Так, відповідно до п. 4.4. Договору у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2 - 3.3.17. цього Договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3. цього Договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії а нараховані штрафні санкції.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Наявні в матеріалах справи розрахунок та виписка з особового рахунку відповідача підтверджують порушення відповідачем передбачених п. 3.3.5. Договору зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, а тому позивач правомірно скористався своїм правом, передбаченим п. 4.4. Договору та ст. 1050 ЦК України, вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів. Цією ж умовою договору встановлений і строк виконання такого зобов'язання.
Судом встановлено, що зазначена вимога направлена позивачем після звернення ним із позовом у цій справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до заяви про зміну підстав позову від 20.11.18. позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги порушенням відповідачем обов'язку сплатити кредитну заборгованість у строк до 15.12.15. внаслідок нікчемності договору про внесення змін до кредитного договору.
В ході розгляду справи позивач не змінював підстав позову та не заявляв вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на підставі вимоги від 19.11.18 № 04-11/1490 про дострокове повернення кредиту і відповідно у відповідача була відсутня передбачена процесуальним законодавством можливість висловити заперечення щодо наведеної підстави для стягнення з нього суми заборгованості.
Посилання позивача у Письмових поясненнях від 18.02.19. № 04-11/144 на те, що вимога від 19.11.18. фактично доповнює подану позовну заяву та є її невід'ємною частиною, суд вважає помилковими, оскільки вимоги про стягнення заборгованості з підстав нікчемності договору про продовження строку кредитування та з підстав реалізації банком права вимагати дострокової сплати боргу мають різну правову природу та є певною мірою взаємовиключними, оскільки залежно від цих підстав заявлених вимог визначаються і різні строки виконання зобов'язань за кредитним договором. А тому суд вважає, що на момент звернення позивача із позовом у цій справі та із заявою про зміну підстав позову у відповідача був відсутній обов'язок повернення суми кредиту, стягнення частини якої у розмірі 200.000,00 грн. є предметом позову у цій справі.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 18.03.2019
Суддя Т.М. Ващенко