ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2019Справа № 910/787/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алан"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 11 949,14 грн.
Представники сторін:
від позивача Іващенко Р.В. (адвокат за посвідченням НОМЕР_1 від 19.07.2016)
від відповідача Деменюк О.О. (довіреність № б/н від 31.10.18)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алан" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 11 949,14 грн., з яких: 10 518,60 грн. - основний борг, 340,21 грн. - проценти за користування чужими грошами та 1 090,33 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № ПЗ/НХ-171558/НЮ від 03.10.2017, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
06.02.2019 через відділ автоматизованого діловодства суду позивач подав заяву про усунення недоліків позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 відкрито провадження у справі № 910/787/19 та призначено судове засіданні у порядку спрощеного позовного провадження на 12.03.2019.
01.03.2019 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 28.02.2019 в Господарському суді Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Алан" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні від 28.02.2019 у справі № 910/787/19, призначеному на 12.03.2019, в режимі відеоконференції.
У судове засідання 12.03.2019 з'явились представники сторін.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач проти позову не заперечив.
У судовому засіданні 12.03.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
03.10.2017 між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Алан" (далі - постачальник) укладено договір поставки № ПЗ/НХ-171558/НЮ (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (товар), відповідно до Специфікації № 1 (Додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товарна умовах даного договору.
Згідно з п. 1.4 договору кількість та асортимент товару визначається у Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору.
Положенням п. 4.1 договору сторони погодили, що оплата за кожну партію поставленого товару по даному договору здійснюється покупцем у безготівковій формі протягом 20 банківських днів після дати поставки партії товару, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію товару, обумовлену згідно з п. 6.1 договору, та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 5.3 договору датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної та акта приймання-передачі.
Згідно з п. 12.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 включно.
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 10 518,60 грн., що підтверджується товарною накладною № 561423 від 01.11.2017 на суму 5 409,90 грн. та товарною накладною № 588324 від 06.12.2017 на суму 5 108,70 грн.
За твердженням позивача, заборгованість відповідача за вказаними товарними накладними становить 10 518,60 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 10 518,60 грн. також 340,21 грн. процентів за користування коштами та 1 090,33 грн. інфляційних втрат.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за товарними накладними № 561423 від 01.11.2017 та № 588324 від 06.12.2017 на загальну суму 10 518,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у договорі погоджено, що оплата за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі протягом 20 банківських днів після дати поставки партії товару.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач, в порушення умов договору, товар за вказаними вище накладними на суму 10 518,60 грн. не оплатив, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 10 518,60 грн.
Враховуючи викладене вище, оскільки доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, як і не надано доказів на спростування наявності боргу у вказаному розмірі, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 10 518,60 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 340,21 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами з посиланням на приписи ст. 692 та 625 ЦК України та 1 090,33 грн. інфляційних втрат.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Заявлені позивачем 340,21 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами за своєю правовою природою є відповідальністю, передбаченою ст. 625 ЦК України.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 340,21 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним. За перерахунком суду розмір інфляційний втрат становить 1087,80 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, ідентифікаційний код ВП 40081221) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Алан" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 26, ідентифікаційний код 24447183) 10 518,60 грн. (десять тисяч п'ятсот вісімнадцять грн. 60 коп.) основного боргу, 340,21 грн. (триста сорок грн. 21 коп.) відсотків річних, 1087,80 грн. (одну тисячу вісімдесят сім грн. 80 коп.) інфляційних втрат та 1 920,59 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять грн. 59 коп.) витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.03.2019.
Суддя О.Г. Удалова