ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.03.2019Справа № 910/17450/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Колективного підприємства «Київ-1» «Укренергомонтаж»
до Акціонерного товариства «Київенерго»
про стягнення 82 265,05 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Колективне підприємство «Київ-1» «Укренергомонтаж» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 82 236,05 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані свої зобов'язання щодо виконання умов договору № 45/ТЕЦ6-41-17 про закупівлю робіт від 29.03.2017 в частині оплати за виконані роботи. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем було подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 77 741,71 грн. основного боргу, 1 037,19 грн. 3 % річних та 3 486,97 грн. інфляційних збитків.
Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/17450/18 від 28.12.2018 позовну заяву Колективного підприємства «Київ-1» «Укренергомонтаж» залишено без руху.
10.01.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2018.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 15.01.2019 відповідачу було запропоновано у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
25.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача, в якому вказаний учасник судового процесу проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, зазначивши, що позивачем не надано доказів в повному об'ємі, які б підтверджували завершення всього комплексу робіт, повного комплекту технічної документації, журналів виконання робіт, що свідчать про остаточну здачу роботи та обов'язок відповідача у повному обсязі провести оплату за договором. Крім того, відповідачем зазначено про невірний розрахунок позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат. На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Наразі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Одночасно, судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано зміни до установчих документів Публічного акціонерного товариства «Київенерго», зокрема, зміну найменування відповідача на Акціонерне товариство «Київенерго».
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за доцільне замінити назву відповідача з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на Акціонерне товариство «Київенерго».
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
29.03.2017 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (відповідач, замовник) та Колективним підприємством «Київ-1» «Укренергомонтаж» (позивач, підрядник) було укладено договір про закупівлю робіт № 45/ТЕЦ6-41-17 (далі - договір), відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати на свій ризик та своїми силами роботи, зазначені в п. 1.2.
Найменування робіт: ремонт дощової каналізації будівлі головного корпусу ТЕЦ-6 СВП «КИЇВСЬКІ ТЕЦ» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - об'єкт). Згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП 016-2010) - Будування нежитлових будівель (нове будівництво, реконструкція, капітальний і поточні ремонти) - Код: 41.00.4 (п. 1.2 договору).
Підрядник виконує роботи згідно з Договірною ціною та кошторисною документацією до неї (Додаток 1) згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (п. 1.3 договору).
Підрядник гарантує, що предмет договору відповідає видам діяльності, передбаченим його статутом та документами дозвільного характеру.
Підрядник повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає державним будівельним нормам та іншим нормативним документам України (п. 2.1).
Підрядник гарантує досягнення об'єктом показників, визначених у кошторисній документації, та можливість його експлуатації протягом гарантійного строку, який становить 10 (десять) років після прийняття об'єкта замовником. Початком гарантійного строку Сторони вважають день підписання останнього акту приймання виконаних будівельних робіт (п. 2.2).
При виявленні у межах гарантійного терміну недоліків у виконаних роботах, що виникли з вини підрядника та зумовлені виконанням робіт з порушенням діючих норм, правил і умов договору, підрядник зобов'язаний усунути їх у 30-денний термін після письмового звернення замовника та відшкодувати завдані такими недоліками збитки. Перелік недоліків визначається дефектним актом, що укладається сторонами, з зазначенням дати виявлення недоліків та термінів їх усунення. У разі відмови підрядника від складання та/або підписання такого акта та/або підписання його із зауваженнями (запереченнями), замовник має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів та надіслати його підряднику (п. 2.3).
У разі не усунення недоліків у встановлені терміни підрядник зобов'язується сплатити штраф у розмірі 5% від загальної ціни договору, що передбачена п. 3.1. цього договору (2.4).
За умовами п. 3.1 договору, ціна цього договору згідно з договірною ціною та кошторисною документацією до неї становить суму у розмірі 395 588,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 4.1 розрахунки проводяться шляхом:
4.1.1 проміжних платежів за виконані роботи з відтермінуванням 60 (шістдесят) календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в (далі - Акт КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (далі - Довідка КБ-3) в розмірі суми, вказаної в Довідці КБ-3 за звітній місяць;
4.1.2 остаточного розрахунку між замовником та підрядником, що виконується з відтермінуванням 60 (шістдесят) календарних днів після закінчення всього комплексу робіт за договором, надання актів виконаних робіт та усунення недоліків, виявлених у ході приймання об'єкта. При невиконанні однієї з перерахованих умов остаточний розрахунок не проводиться до усунення зауважень замовника.
Підрядник щомісяця до 25 числа звітного місяця передає Замовнику Акт КБ-2в та до 01 числа місяця, наступного за звітним, Довідки КБ-3 (п. 4.2 договору).
Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в порядку, визначеному ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, із урахуванням обсягів виконаних робіт та фактичних витрат підрядника, підтверджених відповідними документами, по усіх складових вартості робіт зазначених у вихідних даних (Додаток 1) (п. 4.3).
У разі виникнення переплати коштів за виконані підрядником роботи, підрядник зобов'язаний повернути надмірно сплачену суму замовнику, або за погодженням з замовником зарахувати її в рахунок майбутніх платежів(п. 4.4.).
За умовами п. 5.1 строк виконання робіт - до 29.12.2017.
Пунктом п. 5.15 договору передбачено, що здавання - приймання робіт здійснюється відповідно до чинних норм і правил та оформляється Актом КБ-2в.
Умовами п. 5.16 договору встановлено, що при виявленні у ході приймання робіт недоліків Сторони протягом 3-х днів складають Акт недоліків із зазначенням строків їх усунення. У разі відмови Підрядника від складання та/або підписання акту, замовник має право провести експертизу якості виконаних робіт. Підрядник зобов'язується усунути виявлені недоліки протягом 20 днів з моменту складання Акта або отримання копії висновку експертизи про виявлені недоліки виконаних робіт. Виявлені недоліки, зафіксовані у Акті або висновку експертизи, усуваються підрядником за власний рахунок.
Замовник має право затримати кінцеві розрахунки за виконані роботи до усунення недоліків (п. 5.17).
За умовами договору (п.п.6.1.2, 6.1.6), замовник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з Актом КБ-2в та Довідкою КБ-3 у разі відсутності зауважень щодо якості виконаних робіт та відповідності їх умовам цього договору, а також підписувати передані підрядником згідно з цим договором Акти КБ-2в та Довідки КБ-3 за умови відсутності претензій до виконаних Підрядником робіт за цим Договором.
В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено, що він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та в період з 27.03.2017 по 16.05.2018 виконав підрядні роботи за договором № 45/ТЕЦ6-41-17 про закупівлю робіт на суму 278 852, 21 грн.
Відповідно до Акту № 1 від 27 квітня 2017 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року згідно договору № 45/ТЕЦ6-41-17 від 29 березня 2017, позивач виконав будівельні роботи, а замовник (відповідач) прийняв їх без зауважень по об'єкту будівництва на суму 201 110,50 грн. Згідно довідки від 27 квітня 2017 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2017 року їх вартість становить 201 110, 50 грн.
Відповідно до Акту № 2 від 14 травня 2018 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 згідно договору № 45/ТЕЦ6-41-17 від 29 березня 2017, позивач виконав будівельні роботи, а замовник прийняв їх без зауважень по об'єкту будівництва на суму 63 183,02 грн. Згідно Довідки від 14 травня 2018 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року їх вартість становить 63 183, 02 грн.
Відповідно до Акту № 3 від 16 травня 2018 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року згідно договору № 45/ТЕЦ6-41-17 від 29 березня 2017 позивач виконав будівельні роботи, а замовник прийняв їх без зауважень по об'єкту будівництва на суму 14 558, 69 грн. Згідно Довідки від 16 травня 2018 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року їх вартість становить 14 558, 69 грн.
Вказані Акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) зі сторони відповідача були підписані уповноваженою особою - директором СВП «Київські ТЕЦ» ПАТ «Київенерго».
Зауважень до обсягу та якості виконаних будівельних робіт у відповідача до позивача не виникло.
Зі своєї сторони відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов'язання по даному договору. Зокрема, відповідачем 20.07.2017 було сплачено позивачеві 201 110,50 грн за виконані будівельні роботи по Акту №1 від 27 квітня 2017 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017. За виконані будівельні роботи по Акту №2 від 14.05.2018 та по Акту № 3 від 16.05.2018 відповідач не розрахувався.
Станом на 18.12.2018 року борг відповідача перед позивачем за виконані будівельні роботи по Акту № 2 від 14 травня 2018 та по Акту № 3 від 16 травня 2018 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року становить суму у розмірі 77 741,71 грн.
Позивачем на адресу відповідача 12.09.2018 листом за № 12/09 було направлено претензію про сплату даної суми боргу. Однак відповіді на зазначену претензію отримано не було.
З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Київенерго» 77 741,71 грн суми основного боргу, 1 037,19 грн три відсотки річних та 3 486,97 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст договору про закупівлю робіт № 45/ТЕЦ6-41-17 від 29.03.2017, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.1 розрахунки проводяться шляхом:
4.1.3 проміжних платежів за виконані роботи з відтермінуванням 60 (шістдесят) календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в (далі - Акт КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 (далі - Довідка КБ-3) в розмірі суми, вказаної в Довідці КБ-3 за звітній місяць;
4.1.4 остаточного розрахунку між замовником та підрядником, що виконується з відтермінуванням 60 (шістдесят) календарних днів після закінчення всього комплексу робіт за договором, надання актів виконаних робіт та усунення недоліків, виявлених у ході приймання об'єкта. При невиконанні однієї з перерахованих умов остаточний розрахунок не проводиться до усунення зауважень замовника.
Пунктом п. 5.15 договору передбачено, що здавання - приймання робіт здійснюється відповідно до чинних норм і правил та оформляється Актом КБ-2в.
Умовами п. 5.16 договору встановлено, що при виявленні у ході приймання робіт недоліків Сторони протягом 3-х днів складають Акт недоліків із зазначенням строків їх усунення. У разі відмови Підрядника від складання та/або підписання акту, замовник має право провести експертизу якості виконаних робіт. Підрядник зобов'язується усунути виявлені недоліки протягом 20 днів з моменту складання Акта або отримання копії висновку експертизи про виявлені недоліки виконаних робіт. Виявлені недоліки, зафіксовані у Акті або висновку експертизи, усуваються Підрядником за власний рахунок.
Замовник має право затримати кінцеві розрахунки за виконані роботи до усунення недоліків (п. 5.17).
За умовами договору (п.п. 6.1.2, 6.1.6), замовник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з Актом КБ-2в та Довідкою КБ-3 у разі відсутності зауважень щодо якості виконаних робіт та відповідності їх умовам цього договору, а також підписувати передані підрядником згідно з цим договором Акти КБ-2в та Довідки КБ-3 за умови відсутності претензій до виконаних Підрядником робіт за цим Договором.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідно до Акту № 2 від 14 травня 2018 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 згідно договору № 45/ТЕЦ6-41-17 від 29 березня 2017, позивач виконав будівельні роботи, а замовник прийняв їх без зауважень по об'єкту будівництва на суму 63 183,02 грн. Згідно Довідки від 14 травня 2018 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року їх вартість становить 63 183, 02 грн.
Відповідно до Акту № 3 від 16 травня 2018 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 згідно договору № 45/ТЕЦ6-41-17 від 29 березня 2017 позивач виконав будівельні роботи, а замовник прийняв їх без зауважень по об'єкту будівництва на суму 14 558, 69 грн. Згідно Довідки від 16 травня 2018 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року їх вартість становить 14 558, 69 грн.
Вказані Акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень, а відтак прийняті АТ «Київенерго», факт чого не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд відзначає, що відповідно до умов п. 4.1 договору обов'язок відповідача сплатити за виконані роботи виникає з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в (далі - Акт КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 (далі - Довідка КБ-3), а відтак заперечення відповідач, викладені у відзиві, оцінюються судом критично.
Таким чином, за результатами дослідження представлених позивачем доказів судом встановлено, що акти виконаних робіт є належними та допустимими доказами в розумінні присів ст. ст. 76, 77 ГПК України, які підтверджують обставини надання позивачем відповідачу робіт по договору № 45/ТЕЦ6-41-17 від 29 березня 2017, який визначено позивачем як підставу позову та порушення його умов.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання відповідачу робіт на суму 77 741,71 грн.
Крім того, позивач за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором просить суд стягнути з відповідача стягнення 3% річних у розмірі 1 037,19 грн та 3 486,97 грн інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий розрахунок судом встановлено, що позивачем при розрахунку 3 % річних по акту № 3 від 14.05.2018 не враховано положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 005,99 грн та інфляційні у розмірі 3 486,97 грн.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Колективного підприємства «Київ-1» «Укренергомонтаж».
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Колективного підприємства «Київ-1» «Укренергомонтаж» (02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1-а, код ЄДРПОУ 21477930) суму основного боргу у розмірі 77 741,71 грн, 1 005,99 грн три відсотки річних, 3 486,97 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 761,34 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Спичак О.М.