ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.03.2019Справа № 910/16078/18
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, Печерський район, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; ідентифікаційний код 40150216)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" (03008, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Лебедєва-Кумача, будинок 5, нежиле приміщення 134; ідентифікаційний код 40332541)
про стягнення 172 090,00 грн.
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" про стягнення 172 090,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення вантажу на станції призначення вантажу Сартана було здійснено комісійне перевантажування вагону №38374369 та складено комерційний акт №484809/238 від 25.06.2018, відповідно до якого встановлено розбіжність фактичної маси вантажу із зазначено в накладній масою більше на 450 кг. Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що маса вантажу зазначалась в накладній №38374369 Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс", як вантажовідправником, позивач на підставі положень Статуту залізниць України, просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 172 090,00 грн за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/16078/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
18.12.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що вага вантажу визначена на вагонних вагах працівниками залізниці та була застосована вантажовідправником при оформленні накладної на перевезення вантажу, наданий позивачем комерційний акт №484809/238 від 25.06.2018 складено з порушеннями Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 та з його змісту неможливо встановити хто саме з працівників станції здійснював особисту перевірку маси вантажу та вказаний акт не містить підпису особи, яка особисто здійснювала зважування (перевірку маси вантажу). Крім того відповідач зазначає, що визначення маси вантажу було проведено із порушенням нормативних вимог. З урахуванням викладених обставин, відповідач зазначає, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду факт порушення ним приписів чинного законодавства України, а відтак і відсутні підстави для покладення відповідальності на відповідача. Крім того, відповідач вказує на те, що в матеріалах справи відсутнє положення про філію, на підставі якого було підписано позов, а також на те, що заявлена до стягнення сума штрафу не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, оскільки позивачу не було завдано значних збитків, з урахуванням чого, за висновками відповідача, справедливим розміром штрафу міг би бути розмір однієї провізної плати - 34 418,00 грн.
09.01.2019 позивачем подано до відділу документообігу суду відповідь на відзив, в якій позивач наводить аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин.
16.01.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, а у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення штрафу, зменшити його розмір до однієї провідної плати.
Будь яких інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.
Господарським судом міста Києва також враховано, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.12.2018 відповідачем по справі було здійснено зміну найменування на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.06.2018 зі станції Івано-Франківськ Львівської залізниці відповідач здійснив відправлення вантажу (брухт чорних металів, маса вантажу - 65 000 кг) у вагоні №67903039 (далі - вагон) згідно накладної №38374369 на станцію Сартана Донецької залізниці.
25.06.2018 по прибутті вагону на станцію Сартана Донецької залізниці на підставі акту загальної форми №7069 від 23.06.2018 станції Чаплине Придніпровської залізниці, позивачем проведено комісійне переважування зазначеного вагону та складено комерційний акт №484809/238 від 25.06.2018.
Згідно з вказаним комерційним актом під час переважування вагону виявлено, що маса вантажу у вагоні, що складала 65 450 кг, не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, в якій зазначено, що маса вантажу складає 65 000 кг, тобто на 450 кг більше.
У зв'язку з тим, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, позивач вказує на те, що відповідач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 має сплатити штраф в сумі 172 090,00 грн. (п'ятикратний розмір провізної плати).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Як передбачено частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України, пунктом 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до пункту 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.
Згідно пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Перевірка проміжною станцією маси вантажів у вагонах може здійснюватись нею у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.
Стосовно спірного вантажу норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і умовно.
Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу (аналогічна правова позиція викладена, зокрема в пункті 3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").
Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, залізниця, користуючись правом, визначеним статтею 24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, передбачено, що накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пункті 2.3 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 863/5084 своїм підписом підтверджує представник відправника.
Правильність внесених відомостей до накладної № 38374369 від 07.06.2018 підтвердив своїм підписом представник відправника ОСОБА_1
Таким чином, суд не приймає доводів відповідача стосовно того, що вага вантажу визначена на вагонних вагах працівниками залізниці та була застосована вантажовідправником при оформленні накладної на перевезення вантажу, оскільки правильність внесених відомостей, зокрема, щодо маси вантажу підтверджена самим вантажовідправником (відповідачем).
Згідно пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони є напіввагонами, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно з статтею 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Так, по прибутті вагону на станцію Сартана Донецької залізниці, при контрольному переважуванні на 150-ти вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній № 38374369 (65 000 кг) не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні (65 450кг) та є більшою на 450 кг, про що зазначено в комерційному акту № 484809/238 від 25.06.2018.
Відповідно до пункту 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно з пунктом 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За змістом пункту 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
За приписами статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Відповідно до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).
Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також "Спосіб визначення маси".
При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено пункті 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.
Відповідно до пункту 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
В матеріалах справи наявний складений позивачем комерційний акт № 484809/238 від 25.06.2018, в якому також зазначено, що перевіркою контрольного переважування виявлено, що в накладній №38374369 у вагоні №67903039 вказана маса вантажу складає 6 5000 кг фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 65 450 кг, що на 450 кг більше, ніж вказано у накладній.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що наданий позивачем Комерційний акт № 484809/238 від 25.06.2018 складено з порушеннями Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 та з його змісту неможливо встановити хто саме з працівників станції здійснював особисту перевірку маси вантажу та вказаний акт не містить підпису особи, яка особисто здійснювала зважування (перевірку маси вантажу).
Судом встановлено, що комерційний акт № 484809/238 від 25.06.2018 складено у присутності заступника начальника ОСОБА_6., комерційного агента ОСОБА_3, інженера ОСОБА_4 та провідного інженера ОСОБА_5.
Вказаний комерційний акт заступника начальника ОСОБА_6 замість начальника району (вантажного) інженером ОСОБА_4 та комерційним агентом ОСОБА_3, а також представником вантажоодержувача - провідним інтеженом ОСОБА_5.
Зазначений акт не містить підпис начальника вантажного двору, оскільки така посада не передбачена штатним розкладом.
З урахуванням чого, оскільки комерційний акт № 484809/238 від 25.06.2018 підписаний трьома працівниками залізниці, він складений відповідно до пункту 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що комерційний акт № 484809/238 від 25.06.2018, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, є складеним у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів, а тому в даному випадку є належним та допустимим доказом відповідно до норм статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вже було зазначено, відповідно до статті 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Згідно з пунктом 6.1. Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року, стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.
Пунктом 6.2. Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 року роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 08.11.2012 року у справі № 5006/23/117/2012; від 06.08.2014 року у справі № 911/866/14.
Згідно зі статтею 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У пункті 31 накладної № 38374369 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Івано-Франківськ Львівської залізниці у вагоні № 67903039 становить 34 418,00 грн. Отже, штраф (п'ятикратний розмір провізної плати) становить 172 090,00 грн. (34 418,00 грн х 5).
Разом з тим, суд зазначає, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки з підстав відсутності шкоди, завданої відповідачем позивачу, та надмірності штрафної санкції в порівнянні з провізною платою, суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019 по справі № 914/2339/17.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та спростовували доводи позивача щодо невідповідності масі вантажу зазначеній у накладній дійсній масі вантажу.
При цьому, спростовуючи доводи відповідача суд зазначає, що відповідно до норм Статуту, зокрема, який регулює правовідносини, що склалися між сторонами спору, відповідальність за дані, внесені до залізничної накладної несе вантажовідправник, зокрема й що стосується маси вантажу, а залізниця, у свою чергу має право перевіряти відповідність даних, внесених до накладної, з фактичними. Оскільки, вантаж було прийнято залізницею лише шляхом візуального огляду, згідно пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, то залізниця не могла знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлялися нові перевізні документи.
Суд також не приймає доводів відповідача щодо безпідставності даного позову з огляду на наявність листа ПАТ "Укрзалізниця" від 14.12.2018 про проведення зважування вагону № 67903039, оскільки такий лист не носить нормативно-правового характеру та має виключно інформаційно-розпорядчий характер і не вносить змін до Статуту залізниць України щодо підстав та виду відповідальності за неправильне зазначення маси вантажу у перевізному документі. До аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України у своїй постанові від 08.08.2017 у справі № 906/27/17.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" про стягнення 172 090,00 грн штрафу - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" (03008, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Лебедєва-Кумача, будинок 5, нежиле приміщення 134; ідентифікаційний код 40332541) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, Печерський район, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; ідентифікаційний код 40150216) 172 090,00 грн (сто сімдесят дві тисячі дев'яносто гривень 00 копійок) штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 581,35 грн (дві тисячі п'ятсот вісімдесят одна гривня 35 копійок).
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ