61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
11.03.2019 Справа № 905/2038/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
при секретарі судового засідання Говор О.С.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Маріупольського міського центру зайнятості, м. Маріуполь
до відповідача: Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, м. Маріуполь
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1: Головне управління ДФС України в Донецькій області, м. Маріуполь
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2: Державну фіскальну службу України, м. Київ
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Макіївка
про стягнення 38844,85грн.,
Представники сторін:
від позивача: Носуленко О.І. - за довіреністю № 08/5237/06-16/18 від 17.12.2018 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Луньов М.В. - за довіреністю № 117/0.599-19-05 від 30.10.2018 (в режимі відеоконференції);
від третьої особи 1: Луньов М.В. - за довіреністю № 428/99-10-03 від 15.11.2018 (в режимі відеоконференції);
від третьої особи 2: Осовітня Ю.О. - за довіреністю № 99-99-11-17/05/76 від 21.09.2018 (в режимі відеоконференції);
від третьої особи 3: не з'явився.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.02.2019 по 11.03.2019.
Суть спору: Позивач, Маріупольський міський центр зайнятості, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, м. Маріуполь про відшкодування отриманої допомоги по безробіттю у сумі 38844,85грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що громадянка ОСОБА_1 до поновлення її на роботі за рішенням суду, перебувала на обліку у Маріупольському міському центру зайнятості, м. Маріуполь та отримала допомогу по безробіттю в сумі 38844,85грн., вказана сума має бути перерахована на користь позивача на підставі п.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до якої з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі його поновлення на роботі за рішенням суду.
Ухвалою суду від 12.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/2038/18; справу №905/2038/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1- Головне управління ДФС України в Донецькій області, Донецька обл., м. Маріуполь; 2- Державну фіскальну службу України, м. Київ.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись зокрема на те, що застосування вимог ст.ст.34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не відповідає фактичним обставинам у зв'язку з тим, що призначення, звільнення чи поновлення на посаді здійснюється ОСОБА_1С наказами Державної фіскальної служби України, що унеможливлює виконання вищезазначених статей. ОСОБА_1 не повідомила центр зайнятості про поновлення її на роботі, а тому не виконала вимоги ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та заробітної плати за час вимушеного прогулу без урахування суми допомоги по безробіттю є переплатою коштів для Державної фіскальної служби, а не Маріупольського центру зайнятості.
Ухвалою суду від 04.12.2018 задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1). Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилась, пояснень по суті спору не надала, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.
18.12.2018 до канцелярії суду позивач надав відповідь на відзив, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/2038/18 на 30 (тридцять) днів.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1, Головне управління ДФС України в Донецькій області, м. Маріуполь, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2, Державна фіскальна служба України, м. Київ надали пояснення, в яких проти задоволення позову заперечували з тих же підстав, що й відповідач.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1, Головне управління ДФС України в Донецькій області, м. Маріуполь, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2, Державна фіскальна служба України, м. Київ надавали суду клопотання про передачу справи №905/2038/18 до Донецького окружного адміністративного суду та про про закриття провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.02.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1: Головного управління ДФС України в Донецькій області, м. Маріуполь, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2: Державної фіскальної служби України, м. Київ про передачу справи №905/2038/18 до Донецького окружного адміністративного суду; відмовлено в задоволенні клопотання Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1: Головного управління ДФС України в Донецькій області, м. Маріуполь, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2: Державної фіскальної служби України, м. Київ про закриття провадження у справі; закрито підготовче провадження у справі №905/2038/18 та розгляд справи по суті призначено на 26.02.2019.
Розгляд справи по суті розпочато 26.02.2019. В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.02.2019 по 11.03.2019.
Позивач у судовому засіданні 11.03.2019 наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судових засідання проти задоволення позову заперечував.
Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 проти задоволення позову заперечували.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» від 04 листопада 2015 року № 892 прийнято рішення про реорганізацію деяких територіальних органів Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком № 2. Відповідно до якої Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області реорганізовувалась шляхом приєднання до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.
Наказом Державної фіскальної служби України № 2702-о від 22 липня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області у зв'язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.
12.10.2016 ОСОБА_1 звернулася до Маріупольського міського центру зайнятості з особистою заявою про надання статусу безробітного, на підставі якої їй було надано статус безробітного.
Громадянка ОСОБА_1 перебувала на обліку в Центрі зайнятості у період з 12.10.2016 по 17.10.2017, в який центром зайнятості було прийнято наступне рішення:
- надано статус безробітного з 12.10.2016;
- призначено допомогу по безробіттю з 19.10.2016 по 13.10.2017 та розпочати виплату допомоги по безробіттю з 19.10.2016;
- припинено виплату допомоги по безробіттю з 14.10.2017 та припинено реєстрацію з 18.10.2017.
За період перебування на обліку в центрі зайнятості за період з 12.10.2016 по 17.10.2017 гр. ОСОБА_1 отримала 38844,85грн. допомоги по безробіттю, що підтверджується довідкою позивача від 09.02.2018.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі № 805/3875/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ Державної фіскальної служби України № 2702-о від 22 липня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1С.". Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з 23 липня 2016 року. Зобов'язано Державну фіскальну службу України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області. Стягнуто з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2016 року по 12 квітня 2017 року в сумі 38 774,19 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 у справі № 805/3875/16-а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України - задоволено частково; постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі №805/3875/16-а за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів - змінено, в абзац п'ятий резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року додати слова наступного змісту: «з відрахуванням обов'язкових платежів та урахуванням виплачених сум при звільненні». В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі № 805/3875/16-а - залишено без змін.
Позивач неодноразово звертався до органів ДФС за інформацією про стан виконання Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі №805/3875/16-а з проханням надати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Наказом Державної фіскальної служби України від 07.09.2018 № 1610-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1С." скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 22.07.2016 № 2702-о від 22 липня 2016 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника начальника ДПІ Петровському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області з 23 липня 2016 року.
Маріупольський міський центр зайнятості направив на адресу Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області претензію з вимогою сплатити суму коштів, яка була виплачена гр.ОСОБА_1, як допомога по безробіттю. Претензія була залишена без задоволення у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду. На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 38844,85грн. на користь позивача відповідачем не надано.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
При цьому, ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").
Отже, нормами чинного законодавства, зокрема, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
За таких обставин, оскільки Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі № 805/3875/16-а визнано протиправним та скасовано Наказ Державної фіскальної служби України № 2702-о від 22 липня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1С.", який став підставою для втрати заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю, позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у відповідності до ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Отже, ключовою ознакою роботодавця в правовідносинах, що виникають у зв'язку із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, в тому числі на випадок безробіття, є самостійне ведення таким суб'єктом розрахунків із застрахованими особами та виплата ним грошового забезпечення.
Відповідач є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.
Варто зауважити, що саме з відповідача Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі № 805/3875/16-а стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2016 року по 12 квітня 2017 року.
Матеріалами справи підтверджується, що саме відповідач є роботодавцем (як правонаступник Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області) по відношенню до громадянки ОСОБА_1 в розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на нього покладено обов'язок відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Тобто, на безробітного покладено обов'язок повідомляти центри зайнятості лише про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення.
Відповідачем не наведено суду жодної норми чинного законодавства, яка б передбачала обов'язок безробітного повідомляти центри зайнятості саме про стягнення на його користь коштів за час вимушеного прогулу, і, що таке стягнення якимось чином впливає на виплату допомоги по безробіттю, зокрема і на її розмір, а саме, що сума чи розмір допомоги по безробіттю, які виплачуються безробітному, мають бути зменшені на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
Частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Пред'явлення ОСОБА_1 позову до суду про поновлення її на роботі не позбавляло останню права на отримання допомоги по безробіттю до її поновлення на роботі за рішенням суду, а тому не звільняє відповідача від обов'язку компенсувати вартість фактично здійснених соціальних виплат на підставі частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
В силу пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Посилання відповідача на ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" судом не приймаються, оскільки постанова Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 805/3875/16-а прийнята 03.08.2017, ОСОБА_1 припинено реєстрацію у центрі зайнятості та виплату допомоги по безробіттю з 18.10.2017, а наказ про поновлення на роботі видано лише 07.09.2018.
Під час розгляду справи відповідач не довів наявність передбачених зазначеною правовою нормою обставин щодо умисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків та зловживання ними у період з 12.10.2016 по 17.10.2017, встановлених у передбаченому законом порядку. Тоді як притягнення ОСОБА_1 до відповідальності не є предметом даного спору.
Доводи ж відповідача про те, що оскільки з нього стягнуто оплату за час вимушеного прогулу без вирахування суми допомоги по безробіттю, то заявлені до стягнення кошти повинні стягуватись безпосередньо з громадянки ОСОБА_1 є безпідставними.
Так, згідно з абз. 2 п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
З наведеного пункту вбачається, що саме оплата за час вимушеного прогулу зменшується, в тому числі, на отриману допомогу по безробіттю, а не навпаки.
Частина 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", покладена в основу даного позову, також не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого забезпечення безробітному та вартості наданих йому соціальних послуг, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у справі №914/1875/17 від 09.07.2018; №914/2087/17 від 12.06.2018.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Маріупольського міського центру зайнятості, м. Маріуполь до відповідача, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, м. Маріуполь про стягнення 38844,85грн.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі, у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості, м. Маріуполь до відповідача: Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, м. Маріуполь, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1: Головне управління ДФС України в Донецькій області, м. Маріуполь, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2: Державну фіскальну службу України, м. Київ, третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Макіївка про стягнення 38844,85грн., задовольнити.
Стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, м. Маріуполь (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. А.Куїнджі, буд.93, код ЄДРПОУ 39883670) на користь Маріупольського міського центру зайнятості, м. Маріуполь (87515, Донецька обл., м.Маріуполь, пр-т Металургів, 84б, код ЄДРПОУ 24815706) суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 38844,85грн., а також судовий збір в сумі 1762,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач (стягувач) - Маріупольський міський центр зайнятості, м. Маріуполь (87515, Донецька обл., м.Маріуполь, пр-т Металургів, 84б, код ЄДРПОУ 24815706).
Відповідач (боржник) - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, м. Маріуполь (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. А.Куїнджі, буд.93, код ЄДРПОУ 39883670).
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС України в Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд.114, код ЄДРПОУ 39406028).
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197).
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1).
У судовому засіданні 11.03.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2019.
Суддя Г.Є. Курило