11.03.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5864/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.
при секретарі: Логвіненко І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Опанасик В.В., довіреність № 2 від 03.01.2019 р., адвокат;
від відповідача: Філімонова О.М., довіреність б/н від 27.07.2018 р., адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 року, постановлену суддею Євстигнеєвою Н.М., у справі № 904/5864/18
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 20 556 803,04 грн
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 у справі №904/5864/18 (суддя Євстигнеєва Н.М.) задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про поновлення строку для подання відзиву; поновлено пропущений строк для подання відзиву та встановлено строк для надання відзиву до 28.01.2019 включно; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про зупинення провадження у справі №904/5864/18; зупинено підготовче провадження у справі №904/5864/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/5710/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про визнання недійсним одностороннього правочину у формі заяви ТОВ "Приватофис" за вих. №14/11-18 від 14.11.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог; зобов'язано сторін повідомити Господарський суд Дніпропетровської області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №904/5864/18 та надати відповідні докази.
Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", м. Київ звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Скаржник вказує, що предметом розгляду справи №904/5710/18 є визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, в свою чергу, предметом розгляду справи №904/5864/18 є стягнення заборгованості у розмірі 20 556 803,04 грн за кредитним договором №08/110/К від 17.12.2008. В оскаржуваній ухвалі суд послався на можливість вирішення судом питань про розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем при розгляді справи №904/5710/18, але скаржник звертає увагу, що самим Відповідачем разом із клопотанням про зупинення провадження у справі було надано копію позовної заяви у справі №904/5710/18 та заяви сторін, що надає можливість Господарському суду Дніпропетровської області самостійно об'єктивно дослідити питання про розмір заборгованості Відповідача, з урахуванням заяви ТОВ "Приватофис" за вих. №14/11-18 від 14.11.2018.
Скаржник стверджує, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти саме неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; також під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин; зазначає, що вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Позивач вказує, що з урахуванням правової природи зарахування зустрічних однорідних вимог, та беручи до уваги, що листом Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" за вих. №20.1.0.0.0/7-689710 від 11.12.2018 року, який наявний у справі, висловлено незгоду Позивача із одностороннім правочином, здійсненим Відповідачем, очевидним є висновок про недійсність одностороннього правочину у формі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" за вих. №14/11-18 від 14.11.2018 року про зарахування зустрічних однорідних вимог.
На думку скаржника, зупинення провадження у справі призводить до затягування розгляду справи, розумності строків такого розгляду, всупереч гарантіям, визначеним ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та одній із засад (принципів) господарського судочинства, закріпленого у пункті 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, скаржник зауважує, що відповідно до усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини, незважаючи на те, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, що відображає принцип належного здійснення правосуддя; судові рішення повинні достатньою мірою містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Відсутність достатнього обґрунтування у рішеннях національних судів порушує право особи на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, зазначене у пункті 1 статті 6 Конвенції (Рішення у справі "Бочан проти України", Заява N 7577/02). В той же час, оскаржувана ухвала не містить достатнього обґрунтування та аргументації щодо зупинення провадження у справі, що порушує право Позивача на справедливий судовий розгляд справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі Відповідач) проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу обґрунтованою і законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що статтею 227 ГПК України встановлено перелік випадків, за наявності яких у суду виникає обов'язок зупинити провадження у справі. Зокрема, п. 5 ч. 1 чт. 227 ГПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Тож, для вирішення питання про зупинення провадження у кожному випадку необхідно з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість розгляду певної справи до вирішення справи іншим судом, яка полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Зазначає, що у вказаній нормі визначені випадки, коли суд не може розглянути певну справу через: обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливість розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Стверджує, що виходячи з предмету та підстав позову АТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості, у даній справі суд на підставі доказів має встановити обставини щодо наявності або відсутності заборгованості у ТОВ "Приватофис" перед АТ КБ "Приватбанк" у певному розмірі; одним із таких доказів є заява про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) ТОВ "Приватофис" від 14.11.2018 № 14/11-18, яка є предметом господарської справи № 904/5710/18; у господарській справі № 904/5710/18 судом встановлюватимуться обставини дійсності чи недійсності одностороннього правочину - заяви ТОВ "Приватофис" за вих. 14/11-18 від 14.11.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за кредитним договором, про стягнення заборгованості за яким розглядається позов АТ КБ "Приватбанк" у даній господарській справі. Таким чином, обставини, що встановлюються у справі № 904/5710/18 мають значення для вирішення даної господарської справи, оскільки впливають на оцінку доказів, що надаються ТОВ "Приватофис" на спростування пред'явлених позовних вимог, а саме, такого доказу як "Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) ТОВ "Приватофис" від 14.11.2018 № 14/11-18", який підлягає оцінці судом у даній справі під час вирішення питання щодо дійсного розміру заборгованості за кредитним договором.
З огляду на положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд у провадженні якого перебуває дана справа, не має повноважень для виходу за межі пред'явлених АТ КБ "Приватбанк" позовних вимог та для встановлення обставини дійсності чи недійсності одностороннього правочину - заяви ТОВ "Приватофис" за вих. 14/11-18 від 14.11.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, що, в свою чергу, є об'єктивною обставиною неможливості розгляду справи до вирішення судом іншої пов'язаної справи.
Також відповідач зауважує, що в даному випадку суд ще й обмежений певною черговістю розгляду вимог, оскільки позовну заяву у справі № 904/5710/18 про визнання недійсним одностороннього правочину позивачем подано раніше, ніж позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором у цій справі.
Відповідач зауважує, що доводи скаржника про можливість суду самостійно встановити обставини дійсності або недійсності одностороннього правочину, тобто надати йому оцінку, суперечать нормам ч.1 ст.14, ч.2 ст.237 ГПК України.
При цьому дійсність правочину за ст.204 ЦК України презюмується, таким чином, він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закон, у тому числі ЦК України, не містить норми, яка б встановлювала нікчемність одностороннього правочину у разі висловлення заперечень будь-якими особами щодо такого одностороннього правочину. Тож, односторонній правочин є вчиненим (укладеним) в момент вчинення заяви, та вчинення такого правочину не пов'язано з волевиявленням іншої особи, відповідно факт наявності заперечень Банку - не змінює факту вчинення ТОВ "Приватофис" одностороннього правочину та не змінює моменту вчинення такого одностороннього правочину. Законодавство України, у тому числі ЦК України, не визначає наявність заперечень проти одностороннього правочину як підставу для недійсності такого правочину. Таким чином, доводи Банку про "очевидність" недійсності одностороннього правочину не ґрунтуються на нормах права, не змінюють факту, що суд який розглядає справу про стягнення заборгованості, будучи обмежений предметом позову не може самостійно надати оцінку дійсності чи недійсності одностороннього правочину, особливо за наявності окремого судового спору з цього питання.
Стосовно доводів скарги про порушення зупиненням провадження у справі прав скаржника на розгляд справи у розумний строк, відповідачу зауважує, що дійсно, одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Однак, Конвенція в першу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції-)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії"), § 103). З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 року у справі № 904/5864/18; з урахуванням ціни позову, судове засідання вирішено провести з повідомленням (викликом) учасників справи, та вказане судове засідання призначено на 11.03.2019; сторонам наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
11.03.2019 колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду оголошено вступну та резолютивну частину постанови по справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У грудні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" заборгованість у розмірі 20 556 803,04 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 15 507 262,80 грн.; заборгованість по процентах - 5 049 540,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №08/110/К від 17 грудня 2008 року в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №904/5864/18; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відповідачу у строк до 23.01.2019 запропоновано направити відзив на апеляційну скаргу та докази в обґрунтування заперечень; позивачу у строк до 29.01.2019 запропоновано надати суду відповідь на відзив; підготовче судове засідання призначено на 29.01.2019 (а.с.1).
28.01.2019 до суду від Відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов, яке обґрунтовано встановленням судом відповідачу строку на вчинення відповідної дії, який є меншим від мінімально встановленого ч.8 ст.165 ГПК України, з урахуванням того, що увалу суду про відкриття провадження у справі від 02.01.2019 отримано відповідачем 11.01.2019 (а.с.105-106).
Також 28.01.2019 відповідачем поданий до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив заявлену позивачем суму заборгованості, та, окремим додатком подав клопотання про витребування від позивача доказів - письмових та електронних, що підтверджують надання кредитних коштів (а.с.120-126, 154-155).
Крім того, відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у цій справі, що мотивоване наявністю у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справи № 904/5710/18 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Приватофис" про визнання недійсним одностороннього правочину у формі заяви ТОВ "Приватофис" від 14.11.2018 №14/11-18 про зарахування зустрічних однорідних вимог. В свою чергу, вказаною заявою відповідач повідомив позивача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за спірним кредитним договором зі сплати тіла кредиту у розмірі 1 000 000 грн зі строком погашення до 14.11.2018, а також заявою № 1610/1-18 від 16.10.2018 ТОВ "Приватофис" повідомило позивача про припинення зобов'язань зарахуванням зі сплати тіла кредиту у розмірі 507 262,80 грн зі строком погашення до 14.10.2018. Таким чином, враховуючи наявність двох вказаних заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, сума заборгованості за кредитним договором № 08/110/К від 17.12.2008, не відповідає заявленій позивачем сумі і є доказом припинення частини зобов'язань за спірним кредитним договором, а оскільки позивач заперечує дійсність одностороннього правочину - заяви №14/11-18 від 14.11.2018, та останнім подано відповідну позовну заяву, за якою відкрито провадження у справі, то вирішення по суті цієї заяви є первинним для встановлення розміру заборгованості у цій справі, що, в свою чергу, є підставою для зупинення провадження у справі.
Позивач, 29.01.2019 подав до суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому зазначив, що у даній справі суд може самостійно здійснити оцінку доказів наявних у справі; зупинення провадження у справі можливе лише в разі об'єктивної неможливості розглянути справу, в тому числі, через непідвідомчість або непідсудність справи даному суду; наголосив, що через наявність незгоди АТ КБ "Приватбанк" із здійсненим Відповідачем правочином, останній є недійсним; зауважив про порушення його прав на розгляд справи в розумні строки через необґрунтоване зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 29.01.2019, крім іншого, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про зупинення провадження у справі №904/5864/18; зупинено підготовче провадження у справі №904/5864/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/5710/18 (а.с.165-166).
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався положеннями п.5 ч.1 ст.227, ст.237 ГПК України та дійшов висновку, що предметом дослідження у цій справи є наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором кредитування від 17.12.2008 № 08/110/К, одним із доказів, який вплине на розмір заборгованості є заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2018 № 14/11-18, яка є предметом дослідження у справі № 904/5710/18, в той же час, при прийнятті рішення суд обмежений предметом та підставою позовних вимог і не може вийти за межі позову, надаючи оцінку дійсності або недійсності заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, від якої залежить розмір заборгованості у цій справі, що є підставою для зупинення підготовчого провадження у цій справі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Причиною зупинення провадження у справі згідно вказаної норми Господарського процесуального кодексу України є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим зумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України). Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
При цьому згідно абз.4 п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями, яка є чинною на даний час) іншим судом є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно ст. 3 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Предметом розгляду даної справи є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на користь Акціонерного товариства "Комерційного банку "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором №08/110/К від 17.12.2008 у розмірі 20 556 803,04 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 15 507 262,80 грн.; заборгованість по процентах - 5 049 540,24 грн.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд має встановити обставини щодо наявності або відсутності заборгованості у ТОВ "Приватофис" перед АТ КБ "Приватбанк" за вище вказаним кредитним договором, та за наявності заборгованості - визначити її розмір.
Одним із доказів у цій справі, що вплине на визначення розміру заборгованості за кредитним договором є заява ТОВ "Приватофис", надіслана АТ КБ "Приватбанк" про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) від 14.11.2018 № 14/11-18, визнання вказаного одностороннього правочину недійсним, в свою чергу, є предметом розгляду у господарській справі №904/5710/18 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Приватофис".
Отже, з урахуванням черговості розгляду вимог, визнання дійсним або недійсним одностороннього правочину ТОВ "Приватофис" у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) від 14.11.2018 № 14/11-18, що є предметом розгляду у справі № 904/5710/18, буде мати важливе значення для визначення розміру заборгованості за кредитним договором у справі №904/5864/18.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 2, 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
З огляду на викладені норми права, з урахуванням предмету позову у цій справі (стягнення заборгованості за кредитним договором), беручи до уваги, що відповідної заяви позивача про визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ "Приватофис" у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2018 № 14/11-18 матеріали справи № 904/5864/18 не містять, натомість, позивачем подана окрема позовна заява про визнання такого одностороннього правочину недійсним, що є предметом розгляду у справі №904/5710/18, не приймаються доводи апеляційної скарги про можливість суду самостійно здійснити оцінку доказів у цій справі та дослідити відповідність закону вчиненого відповідачем правочину.
Також, враховуючи, що вказані обставини викладені судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі, колегією суддів не беруться до уваги доводи скаржника про недостатнє правове обґрунтування ухвали від 29.01.2019.
Стосовно доводів скаржника про правову природу зарахування зустрічних однорідних вимог, та наявність у справі листа Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за вих. №20.1.0.0.0/7-689710 від 11.12.2018 про заперечення вчиненого відповідачем правочину, слід зазначити наступне.
По-перше, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм ч.ч. 3, 5 ст. 202, ст. 601 ЦК України, викладеної у постанові від 30.10.2018 по справі №914/3217/16, заява особи про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.
Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, ст. 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, що означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
По-друге, чинний Цивільний кодекс України не містить прямої норми про нікчемність одностороннього правочину у разі висловлення заперечень будь-якими особами щодо такого одностороннього правочину, отже, факт наявності заперечень Банку не тягне за собою нікчемності одностороннього правочину.
При цьому чинний Цивільний кодекс України містить вичерпний перелік підстав для визнання правочину недійсним і такої підстави, як заперечення іншої сторони із вчиненим одностороннім правочином не містить.
Доводи скарги про порушення зупиненням провадження у справі прав апелянта на розгляд справи у розумні строки не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.
Так, дійсно, важливим аспектом справедливого судового розгляду є розумність тривалості провадження, що повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див. рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], №30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).
Аналогічне твердження висловив Верховний Суд України у Листі від 25.01.2006 №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ" визначив критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, які є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних): 1) складність справи; 2) поведінка заявника; 3) поведінка органів державної влади (насамперед суду).
Відповідна норма закріплена і в п.10 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, як слушно зауважив відповідач, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в першу чергу гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції-)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії"), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії-) (по. 1) [ВП], § 183, і Surmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).
З огляду на предмет позову АТ КБ "Приватбанк" у даній справі, предмет позову у справі № 904/5710/18, черговість розгляду вимог, значення результату розгляду по справі №904/5710/18 для цієї справи, - з метою забезпечення принципу справедливого розгляду справи, та з урахуванням того, що зупинення провадження у справі відповідає встановленим процесуальним нормам, зокрема ст. 227 ГПК України, є правомірним зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/5710/18.
При цьому колегія суддів зазначає, що самим скаржником, позивачем у цій справі, не було використано всіх процесуальних можливостей чинного Господарського процесуального кодексу України та не подано відповідної заяви про визнання недійсним одностороннього правочину в межах цієї справи, а поданий окремий позов, до того ж раніше, ніж позовна заява у цій справі (про стягнення заборгованості за кредитним договором), що в свою чергу зумовило і необхідність зупинення у цій справі, з урахуванням черговості розгляду вимог, і, відповідно, стало підставою для більш тривалого розгляду справи.
За таких обставин, ухвала місцевого суду про зупинення провадження у справі є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують викладених в ухвалі висновків суду.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Оскільки ухвала про зупинення провадження у справі, яка переглянута в апеляційному порядку, не відноситься до переліку ухвал, які підлягають касаційному оскарженню після їх апеляційного розгляду, в порядку п.2 ч.1 ст.287 ГПК України, то постанова Центрального апеляційного господарського суду оскарженню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 року у справі №904/5864/18 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 року у справі №904/5864/18 - залишити без змін.
Судові витрати по справі Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Київ за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.03.2019 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін