проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" березня 2019 р. Справа № 905/1882/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. № 185 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2018 (ухвалене суддею Зекуновим Е.В. у приміщенні господарського суду Донецької області 11.12.2018 о 10:55, повний текст рішення складено 14.12.2018) у справі №905/1882/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Сервіс»
про стягнення боргу, інфляційних витрат, 3% річних та пені у загальному розмірі 1029323 грн.12 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.12.2018 у справі №905/1882/18, з урахуванням додаткового рішення від 06.02.2019, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Сервіс" про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені у загальному розмірі 1029323 грн.12 коп. - задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": основну заборгованість у розмірі 462000 грн. 15 коп., три відсотки річних у сумі 47043 грн. 75 коп.; інфляційні нарахування у сумі 404539 грн. 30 коп.; пеню у розмірі 7075 грн. 52 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 13809 грн. 93 коп. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства «Сервіс» пені на суму 108664 грн. 40 коп. відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені у сумі 108644 грн. 40 коп. суд дійшов висновку, що нарахування неустойки за простроченими зобов'язаннями покупця в частині заявленого позивачем періоду, суперечить приписам п. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з рішенням не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2018 у справі №905/1882/18 в частині відмови у стягненні пені у сумі 108644 грн. 40 коп., прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в сумі 108664 грн. 40 коп., у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити, відшкодувати за рахунок відповідача понесені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судові витрати за подання скарги.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", та здійснив неправомірну підміну юридичних понять «енергопостачання» та «газопостачання».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 поновлено ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2018 у справі №905/1882/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення даної ухвали, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відбудеться 12.03.2019.
Відповідно до розпорядження керівника апарату щодо повторного автоматичного розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
11.12.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством «Сервіс» (покупець) укладено договір №4012/14-БО-6/718 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).
Згідно з пунктом 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 160,00 тис. куб. м.
Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 17 % - 650,04 грн., всього з ПДВ - 4473,82 грн.
Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Сторонами договору було укладено ряд додаткових угод, а саме: №1 від 28.01.2014, №2 від 30.04.2014, №3 від 27.05.2014, № 4 від 13.06.2014, №5 від 30.09.2014, №6 від 26.11.2014, №7 від 22.12.2014.
Додатковою угодою № 1 від 28.01.2014, зокрема, п. 1.2. статті 1 «Предмет договору» викладено у наступній редакції: «Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями».
За умовами додаткової угоди № 7 від 22.12.2014 року пункт договору 5.2 викладений в наступній редакції: «До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ - 7661, 64 грн.
Сторонами договору на протязі січня, лютого, березня, квітня, жовтня, листопада, грудня 2014 року було підписано акти прийому-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2014 на суму 79750,43 грн., від 28.02.2014 на суму 76900,76 грн., від 31.03.2014 на суму 65094,56 грн., від 30.04.2014 на суму 23581,39 грн., від 31.10.2014 на суму 88278,55 грн., від 30.11.2014 на суму 143558,86 грн., від 31.12.2014 на суму 238430 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення боргу у сумі 1029323,12 грн., у тому числі: основна заборгованість у сумі 462000,15 грн., пеня у сумі 115739,92 грн. 3% річних у сумі 47043,75 грн., інфляційні втрати у сумі 404539,30 грн.
11.12.2018 прийнято оскаржуване рішення, яке оскаржується позивачем лише в частині відмови у стягненні пені у сумі 108644 грн. 40 коп.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 115739,92 грн.
Разом з цим, статтею 1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» (далі - Закон) визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Вказаний Закон набрав чинності 07.02.2015.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
У пункті 5 статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.
Пунктом 6 статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.
Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: «енергозбереження" - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Тобто природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019.
Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Комунального підприємства «Сервіс» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).
Тобто відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у смт. Новоамвросіївське (Донецька обл., Амвросіївський район), яке входить до переліку неселенних пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.
Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.
Посилання заявника апеляційної скарги на невірне застосування місцевим господарським судом норм Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", внаслідок безпідставного наділення позивача статусом «енергопостачальної компанії» є необґрунтованими, оскільки останній на власний розсуд тлумачить та визначає коло господарюючих суб'єктів, на яких розповсюджується дія ст. 2 вищевказаного Закону.
Так, віднесення суб'єкта до "енергопостачальної компанії" в розумінні для цілей визначення можливості застосування мораторію, обумовлено виключно ознаками, наведеними в цій статті та не залежить від необхідної відповідності такого визначення "енергопостачальника", наведеного в ст. 275 Господарського кодексу України.
Спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у ст. 2 Закону є:
- здійснення поставок енергоресурсів;
- споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг;
- надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.
Враховуючи, що встановлений законодавцем мораторій на вимоги позивача до відповідача щодо спірної суми пені за своєю сутністю є компенсаційним засобом держави для виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, так само як і ст. 8 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" запроваджено мораторій на вимоги щодо нарахування та стягнення пені зі споживачів за прострочення платежів за житлово-комунальні послуги (у тому числі з газопостачання).
Тією мірою, якою виконавці/виробники житлово-комунальних послуг обмежені законодавчо у нарахуванні пені по відношенню до споживачів таких послуг, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, держава пропорційно та з урахуванням забезпечення суспільного інтересу відносно обставин, які в силу ст. 2, 17 Конституції України відносяться до виключної сфери компетенції/відповідальності держави (проведення АТО), позивач, який перебуває під державним управлінням, також обмежений в цьому праві відносно виробників/виконавців житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції (зокрема відповідача), що в повній мірі відповідає критеріям правомірного втручання в право мирного володіння у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 108664 грн. 40 коп. за період починаючи з 07.02.2015, враховуючи поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2018 у справі №905/1882/15 без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2018 у справі №905/1882/15 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.03.2019
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель