ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 березня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1973/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Колоколова С.І.,
Разюк Г.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 21 грудня 2018 року (повний текст складений 21.12.2018р.)
по справі № 916/1973/18
за позовом Біляївської міської ради
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація»
про стягнення 63575,00 грн.
суддя суду першої інстанції - Желєзна С.П.,
дата та місце винесення рішення: 21.12.2018р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
У вересні 2018р. Біляївська міська рада (далі - Позивач, Рада, БМР) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» (далі - Відповідач, ПрАТ «АМ «Фармація») про стягнення з останнього на користь Позивача збитків у розмірі 63575,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач у період 2015р. - 2017р. використовував земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,04 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Біляївка, вул. Миру, 21 та на якій розміщений належний відповідачу об'єкт нерухомого майна, після закінчення строку дії Договору оренди цієї земельної ділянки комунальної власності від 06.07.2013р., укладеного між Біляївською міською радою та ПАТ «Аптечна мережа «Фармація».
На підставі зазначеного та враховуючи відсутність оформлення належним чином правовстановлюючих документів, які посвідчують право користування зазначеною земельною ділянкою, Позивач просив суд стягнути з Відповідача збитки у вигляді неотриманного доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без достатніх правових підстав на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2018р. у справі №916/1973/18 (головуючий суддя - Желєзна С.П.) позов Біляївської міської ради задоволено у повному обсязі.
Задовольняючи позов Біляївської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди, але, у матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надані докази на підтвердження оформлення ПАТ «АМ «Фармація» права власності на земельну ділянку або укладення договору користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Миру, 21.
При цьому, суд першої інстанції, уважно дослідивши позовні вимоги Біляївської міської ради, прийшов до висновку, що застосування статті 1166 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин є неможливим, тому що заявлена Позивачем сума стягнення за своєю правовою природою є безпідставно збереженою орендною платою. А тому місцевий суд при вирішенні даного спору застосував приписи статті 1212 Цивільного кодексу України з посиланням на висновки, до яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018р. по справі №629/4628/16-ц та у постанові від 20.11.2018р. по справі №922/3412/17.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Аптечна мережа «Фармація» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповність з'ясування обставин справи, які вплинули на винесення оскаржуваного рішення, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2018р. по справі № 916/1973/18.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначив, зокрема, що висновки Господарського суду Одеської області, що стосуються відсутності між сторонами по справі договору оренди земельної ділянки, є безпідставними та необґрунтованими, тому що даний договір взагалі не може мати місце, оскільки у відповідної земельної ділянки відсутній кадастровий номер, що є істотною умовою об'єкта оренди, яка передує процедурі підписання договору оренди земельної ділянки.
Крім того, Відповідач не згоден з визначеною площею спірної земельної ділянки, а також він зазначає про фактичну неможливість ПрАТ «АМ «Фармація» заключити договір оренди землі з Позивачем на підставі того, що Рішення Біляївської міської ради, яким Відповідачу надавався дозвіл на розроблення документації із землеустрою, втратило силу ще в 2011 році.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2018р. по справі №916/1973/18, встановлено Позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.
Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
11.02.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від Біляївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач просив відмовити ПрАТ АМ «Фармація» у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області залишити в силі.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги ПрАТ «АМ «Фармація», перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та з'ясовано судом першої інстанції, ПрАТ «АМ «Фармація» на праві власності належить ? частина нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Біляївка, вул. Миру, 21, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 14.04.2004р., виданим на підставі рішення виконавчого комітету Біляївської міської ради від 27.11.2003р. за №176 (а.с. 15).
Відповідні дані зареєстровані Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості (КП «ОМБТІ та РОН) та внесені в реєстрову книгу №1неж за №135 від 14.04.2004р.
Рішенням Біляївської міської ради від 21.01.2010р. №1027-33/V, копія якого наявна у матеріалах справи, ВАТ «Фармація» було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду на 5 років, загальною площею 0,04 га, яка розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Миру, 21.
06.07.2013р. між Біляївською міською радою (Орендодавець) та ПАТ «АМ «Фармація» (Орендар) було укладено договір оренди землі (далі-Договір), відповідно до п.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у короткострокове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в м. Біляївка, вул. Миру, 21.
Пунктом 2 Договору зазначено, що в оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,0400 га. згідно з планом-схемою, що є невід'ємною частиною цього договору.
Сторонами погоджено, що строк дії договору визначається в 1 рік (п.5 Договору).
Згідно з п.6 Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 24300,10 грн. на рік.
Відповідно до п.5 Договору оренди земельної ділянки від 06.07.2013р., обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки (затвердженої рішенням сесії міської ради №520-15/V від 20 грудня 2007 року), їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни договору оренди чи продовження його дії.
Пунктом 8 Договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів на розрахунковий рахунок Орендодавця.
Згідно з п.11 Договору земельна ділянка передається в оренду для експлуатації нежитлової будівлі.
Відповідно до п.15 Договору передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у тижневий строк після підписання цього Договору за актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 16 Договору сторони визначили, що після припинення дії даного Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Умовами п.29 Договору оренди від 06.07.2013р. передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, в порядку встановленому законом та в інших випадках, передбачених законом.
Даний договір підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений відповідними печатками сторін.
Матеріали справи свідчать, що на виконання вимог Договору оренди земельної ділянки від 06.07.2013р., за Актом приймання - передачі об'єкта оренди, копія якого наявна у матеріалах справи, Позивачем було передана, а Відповідачем отримана земельна ділянка, площею 0,0400 га. для експлуатації нежилої будівлі, що розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Миру, 21. Зазначений Акт приймання-передачі підписаний належними особами та скріплений печатками Позивача та Відповідача також без зауважень (а.с.28).
У матеріалах справи міститься Рішення Біляївської міської ради №1027-33/V від 21.01.2010р., яким Відповідачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,04 га. у короткострокову оренду на 5 років під експлуатацію аптеки по вул. Миру, 21 в м. Біляївка.
Як зазначає Позивач, після закінчення строку дії вищевказаного Договору оренди земельної ділянки, Орендар не звернулося до Беляївської міської ради з відповідною заявою про продовження строку дії договору оренди, однак, продовжує користуватися раніше орендованою земельною ділянкою за відсутності на неї правовстановлюючих документів до даного часу.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.12.2013р. Радою було прийнято Рішення №570-28/VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Біляївка».
Листами №325/0/195-18 від 05.02.2018р. та №1462/0/195-18 від 02.11.2018р. відділу у Біляївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що наявні у матеріалах справи, зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Миру, 21, станом на 01.01.2015р. становить 1019,26 за 1 кв. м.; станом на 01.01.2016р. становить 1459,58 грн. за 1 кв. м., станом на 01.01.2018р. становить 1087,21 грн. за 1 кв. м. (а.с.34, 95)
Рішенням Біляївської міської ради «Про встановлення ставок орендної плати» від 23.01.2015р. №746-40/VI, було встановлено ставки орендної плати у м. Біляївка за земельні ділянки несільськогосподарського призначення у наступних розмірах:
3% від нормативної грошової оцінки на період будівництва;
5% від нормативної грошової оцінки на період реконструкції;
7% від нормативної грошової оцінки для інших землекористувачів (а.с. 78).
Такі ж розміри зазначені у Рішеннях Ради «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Біляївської об'єднаної територіальної громади» від 06.07.2016р. №159-11/VII та «Про встановлення місцевих податків і зборів та акцизного податку на території Біляївської об'єднаної територіальної громади» від 13.01.2016р. №57-5/ VII (а.с. 79-80).
Позивач вказує, що у період користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів, усупереч ст. 206 Земельного кодексу України, якою визначено, що використання землі в Україні є платним, ПрАТ «Аптечна мережа «Фармація» землекористування не оплачувало, у зв'язку з чим комісію, сформованою рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради від 23.05.2017р. № 81, яким було внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 31.03.2016р. за №43 «Про утворення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», було складено акт про визначення розміру збитків від недоотримання коштів Біляївською міською радою, завданих ПрАТ «Аптечна мережа «Фармація» міській раді фактом використання земельної ділянки комунальної власності.
При цьому, листами №07-16/157 від 06.02.2018р. та №07-16/217 від 20.02.2018р. Біляївською міською радою було повідомлено про проведення 13.03.2018р. та запрошено Відповідача на засідання комісії щодо визначення розміру збитків, завданих використанням землі без правовстановлюючих документів ПрАТ «Аптечна мережа «Фармація» земельної ділянки за відсутності укладеного договору оренди. Проте підприємство свого представника не направило.
На вищезазначеному засіданні 13.03.2018р. і було складено акт №3 про визначення розміру збитків від недоотримання коштів Біляївською міською радою, завданих ПрАТ «Аптечна мережа «Фармація» міській раді фактом використання земельної ділянки комунальної власності, площею 0,04 га., яка розташована за адресою: м. Біляївка, вул. Миру, 21, без оформлення правовстановлюючих документів у розмірі 63 575,00 грн.
Рішенням Виконавчого комітету Біляївської міської ради від 28.03.2018р. №72 затверджено акт №3 від 13.03.2018р. про визначення розміру збитків у вигляді неодержаних доходів (орендної плати), завданих ПрАТ «Аптечна мережа «Фармація» міській раді фактом використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів. Доручено відділу юридичного забезпечення Ради направити Відповідачу копію відповідного акту з пропозицією добровільної сплати розміру встановлених в ньому збитків.
Крім того, у разі невідшкодування ПрАТ «Аптечна мережа «Фармація» збитків, юридичному відділу Ради доручено провести роботу щодо відшкодування збитків у судовому порядку.
На виконання цього Рішення, листом від 28.03.2018р. №07-16/314 Біляївською міською радою було повідомлено ПрАТ «АМ «Фармація» про затвердження на підставі Рішення Виконавчого комітету від 28.03.2018р. акту комісії від 13.03.2018р. №3 та зобов'язано ПрАТ «АМ «Фармація» у місячний термін після затвердження акту від 13.03.2018р. №3 у добровільному порідку сплатити збитки у розмірі 63 575,00 грн. на користь міської ради.
Приймаючи до уваги те, що ПрАТ «Аптечна мережа «Фармація» у встановлений Рішенням строк не відшкодувало Позивачу збитки, Біляївська міська рада звернулась до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).
За положеннями п. 2 ч. 2-ї ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина 1 ст.1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення збитків з власника об'єктів нерухомого майна, завданих використанням земельної ділянки комунальної власності за відсутності правовстановлюючих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 14.04.2004р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Біляївської міської ради від 27.11.2003р. за №176.
В подальшому, 06.07.2013р. між Біляївською міською радою та ПАТ «Аптечна мережа «Фармація» було укладено Договір оренди землі, яким останньому було надано в оренду у короткострокове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в м. Біляївка, вул. Миру, 21.
Водночас, колегія суддів зазначає, що вказаний договір оренди було укладено на 1 рік.
Судова колегія вказує, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджували б наявність укладання або намірів укладання Відповідачем іншого Договору оренди земельної ділянки після спливу строку дії відповідного Договору оренди від 06.07.2013р., з огляду на що, судова колегія приходить до висновку, що укладений між сторонами у справі Договір оренди землі є припиненим з 06.07.2014р.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування ПАТ «Аптечна мережа «Фармація» земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди землі від 06.07.2013р., тобто після 06.07.2014р.
Відтак, Відповідач після 06.07.2014р. користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Наразі, договір оренди вказаної земельної ділянки між Біляївською міською радою та ПрАТ «Аптечна мережа «Фармація» не укладено, право оренди за останнім не зареєстровано.
Таким чином, апеляційний господарський суд цілком погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до висновку, що у даній справі немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Апеляційний суд вважає, що ПАТ «Аптечна мережа «Фармація» як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17.
За таких обставин, враховуючи вищевикладені положення, судова колегія приходить до висновку, що позивач помилково як на матеріально-правову підставу свого позову посилається на ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського Кодексу України, які регулюють відшкодування шкоди (збитків).
Відповідно до положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України реалізацію принципу правової визначеності і формування сталої судової практики неможливо забезпечити без урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування конкретних норм матеріального права до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю, що обумовлено помилковим обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав як землевласника.
Частинами 1 та 2 статті 236 Господарського кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Колегія суддів вказує, що позовні вимоги обґрунтовано ст. 1166 Цивільного кодексу України, натомість, суд першої інстанції кваліфікував спірні правовідносини та розглянув спір з інших правових підстав, ніж ті, що були фактично зазначені Позивачем у позовній заяві, застосувавши приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд фактично змінив предмет позову, вийшов за межі заявлених позовних вимог, що є порушенням процесуальних норм: ст. 14 Господарського кодексу України, за якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, за якою при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Крім того, зміна предмету позову самостійно на власний розсуд та розгляд позовних вимог, які не були заявлені Позивачем, на думку апеляційної колегії, порушує визначений статтею 129 Конституції України принцип диспозитивності, а тому є підставою для скасування відповідного судового рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 та ч.2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом, при постановленні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2018р. по справі №916/1973/18 скасувати.
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Біляївської міської ради (67602, Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка, проспект Незалежності, 9, код ЄДРПОУ 33579244) на користь Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 20, код ЄДРПОУ 22447055) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643,00 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп.
Доручити Господарського суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Разюк Г.П.