79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" березня 2019 р. Справа № 914/519/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
розглянувши клопотання Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя», б/н від 11 березня 2019 року
про відстрочення сплати судового збору за подання
апеляційної скарги Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя», б/н від 22 лютого 2019 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 21 січня 2019 року (підписане 18.02.2019 року), суддя Березяк Н.Є.
у справі № 914/519/18
за позовом Заступника прокурора Львівської області, м. Львів, в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя», м. Львів
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння
27 лютого 2019 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» на рішення Господарського суду Львівської області від 21 січня 2019 року у справі № 914/519/18.
Ухвалою суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» залишено без руху. Роз'яснено апелянту, що протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали він має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду: докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 433 846,82 грн.
Ухвалу суду від 04 березня 2019 року представник скаржника отримав - 11 березня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отже, строк на усунення недоліків, встановлений в ухвалі суду закінчується - 21 березня 2019 року.
11 березня 2019 року від скаржника до суду надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору (б/н від 11 березня 2019 року), в якому апелянт просить суд відстрочити сплату судового збору до винесення апеляційним судом постанови у цій справі.
Клопотання мотивоване відсутністю у скаржника коштів, необхідних для сплати судового збору, на момент подачі апеляційної скарги. Поряд з тим, у клопотанні апелянт зазначає, що є неприбутковою організацією та включений до Реєстру неприбуткових установ та організацій, у зв'язку з чим, у останнього відсутній дохід, що підтверджується звітами про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за 2017 та 2018 роки. Наведене, на думку скаржника, є підставою для відстрочення сплати судового збору (п.1 ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір»). Крім того, як на підставу для відстрочення сплати судового збору апелянт посилається на п.3 ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір», вказуючи, що спір у цій справі стосується земельної ділянки, цільове призначення якої є розміщення центру соціальної реабілітації інвалідів та соціально доступного житла для них, при цьому, витребування такої земельної ділянки, що є позовною вимогою, порушує соціальні житлові права осіб з інвалідністю, оскільки таке витребування є перешкодою у будівництві соціально доступного житла для таких категорій осіб.
У клопотанні про відстрочення сплати судового збору апелянт посилається також на практику Європейського суду з прав людини щодо доступу до суду (справи «Креуз проти Польщі» і «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії»).
Частиною 2 ст.123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно з ст.8 ЗУ «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Колегія суддів зазначає, що пункт 1 частини 1 статті 8 ЗУ «Про судовий збір» стосується виключно фізичних осіб, у випадку, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їхнього річного доходу за попередній календарний рік.
Судом встановлено, що Громадська організація інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» є юридичною особою (код 36670162), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відтак, вказаний пункт (п.1 ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір») в будь-якому випадку не може застосовуватись до скаржника.
Щодо посилання апелянта на п.3 ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір» колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до п.3 ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
У клопотанні про відстрочення скаржник зазначає, що спір у цій справі стосується земельної ділянки, цільове призначення якої є розміщення центру соціальної реабілітації інвалідів та соціально доступного житла для них, при цьому, витребування такої земельної ділянки, що є позовною вимогою, порушує соціальні житлові права осіб з інвалідністю, оскільки таке витребування є перешкодою у будівництві соціально доступного житла для таких категорій осіб.
Слід зазначити, що відповідачем у цій справі (скаржником) є саме юридична особа - Громадська організація інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» (код 36670162), а предметом позову - витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Згідно з ч.1 ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
У п.2.2 рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року
№5-р/2018 у справі №1-4/2018(2792/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII зазначено, що Конституційний Суд України вже здійснював тлумачення зазначених конституційних положень, а також сформулював юридичну позицію, за якою "зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абзаци п'ятий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
Поряд з тим, зі змісту ст.ст.43-49 Конституції України вбачається, що соціальні права людини і громадянина полягають у набутті соціальних благ, володінні, користуванні й розпоряджанні ними та їхньому захисті або вчинення певних дій у цій сфері. Суб'єктом, якому належать такі права, відповідно до вказаних норм Конституції України є виключно людина та громадянин, а чинне законодавство не передбачає можливості забезпечення соціальними правами юридичної особи як суб'єкта суспільних правовідносин. Аналогічних висновків суд доходить і щодо житлових прав, враховуючи статті 47, 48 Конституції України, які також тісно пов'язані з особою людини та громадянина.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку, що соціальні, трудові, сімейні, житлові права, про захист яких йде мова у п.3 ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір» стосуються виключно фізичних осіб, відтак, вказана у цій нормі підстава для відстрочення сплати судового збору не може бути застосована до юридичної особи.
Поряд з тим, статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Колегія суддів звертає увагу, що спір у цій справі є спором про право цивільне (витребування земельної ділянки) та належить до юрисдикції господарських судів, відтак, є помилковим твердження апелянта про захист в даному випадку житлових чи соціальних прав осіб з інвалідністю.
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір», для відстрочення Громадській організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 21 січня 2019 року у справі № 914/519/18, відтак, апелянт повинен сплатити судовий збір на загальних підставах.
Також судом встановлено, що скаржник не звільнений від сплати судового збору, оскільки є юридичною особою (вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі №804/927/17).
Поряд з цим, у клопотанні про відстрочення сплати судового збору апелянт посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо доступу до суду (справи «Креуз проти Польщі» і «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії»).
Проте, колегія суддів наголошує, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання позовної заяви (апеляційної, касаційної скарги) передбачена положеннями ГПК України, Законом України «Про судовий збір» і не може вважатися обмеженням доступу до суду, що узгоджується із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі».
Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що строк на усунення недоліків апеляційної скарги, станом на час винесення цієї ухвали, не закінчився, відтак, апелянт має право усунути такі недоліки до 21 березня 2019 року включно.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.123, 234 ГПК України, ст.8 ЗУ «Про судовий збір», Західний апеляційний господарський суд -
1.Відмовити Громадській організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» у задоволенні клопотання (б/н від 11 березня 2019 року) про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 21 січня 2019 року у справі № 914/519/18.
2.Копії ухвали суду надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок та строки оскарження ухвал апеляційного господарського суду передбачено ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.