Справа № 523/2755/19
Провадження № 1-кс/523/1035/19
про повернення клопотання про арешт майна
21 лютого 2019 року
Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , отримавши внесене у кримінальному провадженні №12019161490000298 від 15.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, клопотання слідчого СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 19.02.2019 року про арешт майна, -
19.02.2019 року до Суворовського районного суду м.Одеси від слідчого СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 надійшло погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 клопотання про арешт майна, за яким 19.02.2019 року ОСОБА_4 добровільно видав належні йому речі, в які останній був одягнений 15.02.2019 року під час відкритого викрадення належного ОСОБА_5 мобільного телефону марки «Айфон 8+», ІМЕІ НОМЕР_1 , з сім-карткою НОМЕР_2 , рожевого кольору, а саме - кепку сірого кольору з чорним козирком фірми «New Era Fits», камуфляжні штани темно-зеленого кольору фірми «С.DEVOIR AGRESSIVE», кросівки сіро-білого кольору з чорними шнурками фірми «Adidas».
Разом із тим, 19.02.2019 року ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції куртку червоного кольору з чорною застібкою фірми «Black Vinil», яка попередньо була передана вказаній особі ОСОБА_4 .
Як слідує з клопотання, за заявою ОСОБА_7 , СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області розпочате кримінальне провадження №12019161490000298 від 15.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, а у внесеному клопотанні слідчий ОСОБА_2 просить слідчого суддю накласти арешт на добровільно видані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 кепку сірого кольору з чорним козирком фірми «New Era Fits», куртку червоного кольору з чорною застібкою фірми «Black Vinil», камуфляжні штани темно-зеленого кольору фірми «С.DEVOIR AGRESSIVE», кросівки сіро-білого кольору з чорними шнурками фірми «Adidas», а в обґрунтування означеного клопотання слідчий посилається на те, що вказані речі є речовими доказами.
Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного.
В силу ч.ч.1, 5 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, вимог інших актів законодавства, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ч.3 ст.26, п.18 ч.1 ст.3 зазначеного Кодексу встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Між тим, за ст.132 вказаного Кодексу, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчий суддя у контексті ст.8, ч.5 ст.9 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а у випадку, передбаченому п.11 ч.2 цієї ж статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Згідно зі ст.171 означеного Кодексу, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, наряду з іншим, повинні бути зазначені підстави і мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право на власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
За ч.3 ст.172 означеного Кодексу, слідчий суддя чи суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк для усунення недоліків в сімдесят дві години, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Проте, внесене до суду клопотання або додані до нього документи в порушення ч.3 ст.132 КПК України взагалі не містять відомостей щодо існування обґрунтованої підозри про вчинення відповідною особою кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування у конкретному випадку такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а всупереч приписам ч.2 ст. 171 цього ж Кодексу, у внесеному клопотанні не наведені посилання на документи, які до того ж до суду не надані та які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.
Разом із тим, згідно зі ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення та за ч.2 ст.93 цього Кодексу, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Частина 1 ст.94 наведеного Кодексу встановлює, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.100 вказаного Кодексу, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст.ст.160-166, 170-174 цього Кодексу, а речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду та зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За п.п.3, 9, 11 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року №1104, речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані, а для обліку речових доказів у кожному органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, відповідальною особою ведеться книга обліку речових доказів, яка нумерується, прошнуровується, засвідчується підписом керівника слідчого підрозділу і скріплюється печаткою органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ та запис про вилучені (отримані) речові докази робиться у книзі обліку відповідальною особою на підставі протоколу, в якому зафіксовано факт їх вилучення (отримання), поданого слідчим, який здійснює кримінальне провадження.
Однак, з доданого до внесеного клопотання протоколу огляду предмету від 19.02.2019 року взагалі не вбачається відповідних відомостей щодо фотографування добровільно виданих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 речей, які у контексті ч.2 ст.100 КПК України підлягає обов'язковому фотографуванню, що у свою чергу перешкоджає слідчому судді пересвідчить у дотриманні слідчим ОСОБА_2 вищенаведених положень закону та обумовлює неможливість оцінки такого доказу з точки зору його допустимості у розумінні ч.1 ст.86, ст.94 означеного Кодексу.
Попри те, аналіз матеріалів внесеного клопотання свідчить про те, що заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 19.02.2019 року щодо видачі останніми начальнику Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 вищенаведених речей, з незрозумілих слідчому судді причин, зазначеним керівником ВП не розглянуті всупереч вимогам п.2 Розділу ІІІ «Інструкції з організації контролю за виконанням документів у Національній поліції України», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.06.2016 року №503, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.07.2016 року №944/29074.
Втім, питання надходження до слідчого ОСОБА_2 означених заяв та виданих вказаними у клопотанні особами речей, залишились нез'ясованими та матеріалами клопотання не висвітлено, що у свою чергу перешкоджає слідчому судді пересвідчитись у дотриманні слідчим вищенаведених положень КПК України та Постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року №1104.
Наряду з викладеним, за доданою до означеного клопотання копією протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 19.02.2019 року, допит останнього здійснювався оперуповноваженим ВКП Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , який з огляду на додані до цього клопотання матеріали, зокрема витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12019161490000298 від 15.02.2019 року, - до проведення досудового розслідування не залучався, а безпосередні виконавці наявного в матеріалах клопотання доручення слідчого ОСОБА_2 про проведення слідчих (розшукових) дій від 18.02.2019 року, - начальником вказаного ВП не визначені, що у свою чергу позбавляє слідчого суддю можливості надати належну оцінку викладеним в цьому протоколі обставинам.
Аналогічні правові висновки містяться в Розділі 1 та у п.п.6, 9 Розділу 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 року, затвердженого Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року.
Слід зауважити на тому, що дотримуючись положень ст.94 КПК України щодо оцінки доказів у сукупності та взаємозв'язку, слідчий суддя вважає, що незважаючи на запропоновану в означеному клопотанні мету накладення арешту на майно та наявність протоколу огляду речових доказів, про арешт яких йдеться у клопотанні, наведені вище обставини не уявляють достатніх підстав для розгляду цього клопотання по суті, адже в іншому випадку поставить під сумнів законність судового рішення та дотримання завдань і засад кримінального провадження.
Оскільки з наданих до суду клопотання і доданих до нього матеріалів вбачається, що внесене до суду слідчим СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 і погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 клопотання про арешт майна є недостатньо обґрунтованим й безпідставним, зміст якого не відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України, внаслідок чого слідчий суддя доходить висновку про повернення вказаного клопотання до Одеської місцевої прокуратури №4 для усунення недоліків, зі встановленням строку для їх усунення протягом 72-х годин з часу отримання копії цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.1, 3, 26, 132, 167, 170-172, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 18.02.2019 року, погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12019161490000298 від 15.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, про арешт майна, - повернути вказаному прокурору для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині.
Надати Одеській місцевій прокуратурі №4 строк для усунення недоліків, наведених у мотивувальній частині цієї ухвали, - протягом 72-х годин з часу отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1