14 березня 2019 року
Київ
справа №206/7229/16-а
адміністративне провадження №К/9901/2523/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання бездіяльності щодо не призначення пенсії протиправною, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,
встановив:
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 квітня 2017 року скасував в частині постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року про часткове задоволення позову.
ОСОБА_2 не погодився із цими рішеннями і 07 січня 2019 року подав касаційну скаргу про їх скасування.
Касаційна скарга подавалась з пропуском строку на касаційне оскарження. Скаржник заявляв клопотання про поновлення цього строку, посилаючись на те, що проживає за межами України, його інтереси в суді представляв представник за довіреністю та з результатами розгляду справи ознайомлений не був. Проте скаржник не зазначив, через які такі обставини тривалий час не проявляв інтересу до результатів розгляду справи.
До касаційної скарги не долучався документ про сплату судового збору. Скаржник клопотав про звільнення від сплати цього платежу. На підтвердження заявленого клопотання позивач долучив копію свідоцтва важкого інваліда.
Суддя-доповідач своєю ухвалою від 30 січня 2019 року визнав причини звільнення від сплати судового збору та пропуску строку не поважними, касаційну скаргу залишив без руху та надав строк на усунення її недоліків. Протягом цього строку скаржнику необхідно було звернутись до суду із заявою про поновлення строку, де вказати інші підстави для поновлення строку та надати документ, який надає право на звільнення від сплати судового збору або документ про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали від 30 січня 2019 року скаржник надіслав оновлену заяву про поновлення пропущеного строку, у якій зазначив, що у 2017 році звертався з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України про перегляд постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року. Однак Суд ухвалою від 28 серпня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки «…в поданій касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження,…та не додано належних доказів причин пропущення строку».
15 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2017 року. Верховний Суд ухвалою від 25 червня 2018 року відмовив у відкритті касаційного провадження. Суд визнав, що рішення суду касаційної інстанції не може бути предметом касаційного розгляду справи Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, оскільки не є тим судовим актом, який у розумінні частини першої статті 328 КАС може бути оскаржений в касаційному порядку.
З наведеного висновується, що заявник вже звертався до суду касаційної інстанції зі скаргою на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 206/7229/16-а.
Пунктом 3 частини першої статті 333 КАС встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Оскільки ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судові рішення, на які раніше подавав касаційну скаргу і за цією скаргою суд касаційної інстанції ухвалив рішення про відмову у відкритті касаційного провадження, ці обставини унеможливлюють прийняття протилежного за значенням рішення.
Отже, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 3 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання бездіяльності щодо не призначення пенсії протиправною, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: М.І. Гриців
Судді : Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко