Іменем України
14 березня 2019 року
Київ
справа №343/859/15-а
адміністративне провадження №К/9901/15165/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року (судді Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати неправомірною відмову управління ПФУ в перерахунку пенсії з врахуванням пільгового стажу; зобов'язати управління ПФУ зарахувати в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи з 16 січня 1984 року по 21 липня 1989 року, з 02 жовтня 1990 року по 01 грудня 1994 року, як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі; зобов'язати управління ПФУ провести перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням пільгового обчислення стажу з грудня 2013 року (з моменту призначення пенсії).
Суди встановили, що ОСОБА_1 працював інженером, механіком в Івано-Франківському управлінні бурових робіт у період з 16 січня 1984 року по 30 квітня 1987 року, з 01 травня 1987 року по 21 липня 1989 року та з 02 жовтня 1990 року по 01 грудня 1994 року вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський та Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).
Режим роботи ОСОБА_1 вахтово-експедиційним методом охоплював 15 робочих днів у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, в місяць, по 12 годин за добу + дні перельоту літаком і назад на відпочинок і з таким же періодом відпочинку по місцю постійного проживання з відпрацюванням місячної та річної норм робочого часу.
За час роботи в управлінні вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру місячна та річна норми робочого часу ОСОБА_1 відпрацьовувались. Згідно з нормативними актами Уряду і відомств до заробітної плати ОСОБА_1 виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалась додаткова відпустка в кількості 12 днів за роботу в МПКП та 18 днів за роботу в РКП.
Вказані обставини підтверджуються довідкою, виданою Прикарпатським управлінням бурових робіт від 25 лютого 2015 року № 10-263.
Також у трудовій книжці позивача здійснена відмітка про його роботу в Івано-Франківському управлінні бурових робіт вахтово-експедиційним методом у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі.
ОСОБА_1 з грудня 2013 року отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в управлінні ПФУ.
08 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в управління ПФУ з заявою про перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Управління ПФУ листом від 14 квітня 2015 року № 93/2-13 повідомило позивачу про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії із урахуванням періодів роботи з 16 січня 1984 року по 21 липня 1989 року, з 02 жовтня 1990 року по 01 грудня 1994 року у кратному розмірі.
Позивач не погодився із цими діями управління ПФУ і звернувся до суду із цим позовом.
Долинський районний суд Івано-Франківської області постановою від 26 травня 2015 року позов задовольнив. Визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу за період з 16 січня 1984 року по 30 квітня 1987 року, з 01 травня 1987 року по 21 липня 1989 року та з 02 жовтня 1990 року по 01 грудня 1994 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. Зобов'язав управління ПФУ зарахувати в пільговому обчисленні ОСОБА_1 період роботи з 16 січня 1984 року по 30 квітня 1987 року, з 01 травня 1987 року по 21 липня 1989 року та з 02 жовтня 1990 року по 01 грудня 1994 року як трудовий стаж, вироблений в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців. Зобов'язав управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії та виплатити ОСОБА_1 різницю недоплаченої пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу з 08 квітня 2015 року.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову - про відмову у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що на позивача, який працював вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1- 4 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 10 лютого 1960 року), а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.
ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду апеляційної інстанції і звернувся із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
У скарзі зазначив, що оскільки у його трудовій книжці містяться всі необхідні відомості, які підтверджують те, що він працював в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Відповідач не мав права вимагати інших документів про стаж.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 27 жовтня 2015 року (справа № 338/1079/14-а) виснував, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1- 4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.
Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, прийнятий за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - у справі, що розглядається, спір також стосується питання поширення на працівників, що працювали вахтовим методом, пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, то висновки суду апеляційної інстанції про те, що такі пільги не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом, є правильним.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 листопада 2018 року (справа № 338/1152/14-а).
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко