Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3274/18
номер провадження 2/695/314/19
14 березня 2019 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю секретаря - Оніщенко Н.О.,
розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Золотоніського району, про визнання права власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування, -
11 жовтня 2016 року померла мати позивачів по справі ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, серед іншого, входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в с. Крупське Золотоніського району Черкаської області, вул. 60-річчя Жовтня, 38, та належав померлій 15.07.2005 року ОСОБА_6, спадкоємицею якої була її дочка ОСОБА_5, яка фактично спадщину прийняла, а юридично не оформила своїх спадкових прав і померла
Позивачі виявили намір належним чином прийняти спадкове майно після смерті своєї матері, однак не можуть оформити свої права на вказаний будинок, так як відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно. За цих підстав нотаріус, постановою від 03.10.2018 року, відмовив позивачам у вчиненні нотаріальної дії, а тому останні були змушені звернутися до суду із відповідним позовом про визнання права власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом.
У судове засідання позивачі не з'явились, однак від ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє також на підставі довіреності і від імені ОСОБА_3, до суду надійшли заяви, в яких останні просили суд розгляд справи проводити за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Золотоніського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, направивши до суду заяву, в якій просив суд справу розглянути без участі представника сільської ради, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, а відповідач позовні вимоги визнав повністю, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні розглянути справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі та прийняти рішення на підставі доказів, що знаходяться у ній.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.
При цьому суд виходить з наступних підстав.
Статтями 15 та16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Як вбачається із свідоцтва про народження (серії IV-УР №424909 від 30.08.1961 року) ОСОБА_7 народилася 04.04.1946 року, а її матір'ю зазначена ОСОБА_8. В подальшому ОСОБА_9 змінила своє прізвище на ОСОБА_5 внаслідок укладення шлюбу, що стверджується відповідним свідоцтвом про укладення шлюбу (серії І-СР №019743 від 13.12.1996 року).
Згідно із свідоцтва про смерть ( серії І-СР №015413 від 15.07.2005 року) ОСОБА_6 померла 15.07.2005 року.
Як вбачається із листа Золотоніської районної державної нотаріальної контори від 21.12.2018 року за № 1343/01-16, після смерті ОСОБА_6 заведена спадкова справа за №852, а на ім'я ОСОБА_5 видано свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповідальним розпорядження на майно померлої.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_5 була дочкою ОСОБА_6 та відповідно була спадкоємцем першої черги, яка спадщину належним чином прийняла, хоча відповідним чином своїх спадкових прав і не оформила.
Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.
Відповідно до свідоцтва про смерть (серії І-СР № 289829 від 11.10.2016 року) ОСОБА_5 померла 11.10.2016 року, про що зроблено відповідний актовий запис №11.
Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Позивачі є дітьми померлої ОСОБА_5, що стверджується матеріалами справи, зокрема доданими свідоцтвами про народження та одруження, а також повідомленням Золотоніської районної державної нотаріальної контори від 21.12.2018 року за № 1343/01-16 із змісту якого вбачається, що після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа за №72/2017, а підставою для її заведення стали подані заяви від її дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.10.2018 року районною державною нотаріальною конторою відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у с. Крупське Золотоніського району Черкаської області, вул. 60-річчя Жовтня, 38.
Згідно з даними довідки, виданої виконкомом ОСОБА_4 сільської ради Золотоніського району №411 від 01.10.2018 року, на підставі даних обліку погосподарської книги сільської ради №3, особового рахунку №295, за ОСОБА_6 числиться житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: с. Крупське Золотоніського району Черкаської області, вул. 60-річчя Жовтня, 38.
Суд бере до уваги, що “Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР”, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).
Тобто, записи у погосподарських книгах визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення” (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття я експлуатацію об'єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не була передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні прав власності.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутата ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад і додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).
Так із вказаної довідки виданої виконкомом ОСОБА_4 сільської ради за вих. №411 вбачається, що будинок був побудований у 1960 році.
Оскільки сам будинок був побудований в 1960 році, а в сільській раді наявний відповідний запис в погосподарській книзі про власника вказаного будинку, суд приходить до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 належав житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: вул. 60-річчя Жовтня, 38, с. Крупське Золотоніського району Черкаської області, хоча за життя вона і не отримала відповідного свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до загальних норм закріплених в ст. 1216 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Так згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином суд приходить до обґрунтованого висновку, що за життя ОСОБА_6 належав житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: вул. 60-річчя Жовтня, 38, с. Крупське Золотоніського району Черкаської області, який, після її смерті, був успадкований її дочкою ОСОБА_5, хоча остання належним чином своїх спадкових прав так і не оформила та теж померла.
Згідно із ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, то первинна реєстрація права власності в такому випадку не може бути проведена на померлого, оскільки власник спадкового майна помер, а за життя право власності не було зареєстровано в належному порядку, то визначення належності зазначеного майна повинно проводитись шляхом визнання права власності за спадкоємцем, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини чи іншим чином має право на спадщину.
У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Як вбачається із вказаного вище повідомлення Золотоніської районної державної нотаріальної контори №1343/01-16 від 21.12.2018 року після смерті ОСОБА_5 позивачі по справі належним чином спадщину після смерті своєї матері прийняли.
Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачі належним чином прийняли спадщину після смерті своєї матері та мають право на рівні частки спадкового майна, а оскільки оригінал правовстановлюючого документа відсутній, а власник помер, вбачається обмеження прав позивачів у можливості прийняття та належного розпорядження своїм спадковим майном, а тому, враховуючи наявність законних підстав, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.
На підставі зазначеного та керуючись
ст.,ст. 346, 1268 ЦК України та
ст.,ст. 76,264,265 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Золотоніського району, про визнання права власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування - задовольнити повністю.
Визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, село Крупське, вулиця 60-річчя Жовтня, 38 (тридцять вісім), який належав померлій 15 липня 2005 року ОСОБА_6, спадкоємицею якої була її дочка ОСОБА_5, яка фактично спадщину прийняла, а юридично не оформила своїх спадкових прав і померла, за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, по 1/3 (одній третій) частині за кожним, в порядку спадкування за законом після померлої 11 жовтня 2016 року їх матері ОСОБА_5.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.
Суддя: Середа Л.В.