Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа №639/4278/16-а
адміністративне провадження №К/9901/321/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Смоковича М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 (суддя Калиновський В.А.) у справі № 639/4278/16-а за позовом ОСОБА_2 до інспектора 9 роти батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Харкові лейтенанта поліції Рипаленка Олександра Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 9 роти батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Харкові лейтенанта поліції Рипаленка О.В. про скасування постанови від 25.01.2016 серії ПС 2 № 741603 у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2016 адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2016 позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 залишено без задоволення клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження; у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2016 відмовлено.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з необґрунтованості клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та справу направити для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, послався на пункт 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), в якому зазначено про обов'язковість наявності особистого підпису одержувача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», однак не звернув уваги на те, що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, а саме: ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2016, не міститься особистого підпису ОСОБА_2, а лише зазначено прізвище «ОСОБА_2». Отже, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не в повному обсязі, не всебічно та без застосування принципу безпосередності було досліджено та оцінено докази, а також не взято до уваги пояснення сторін щодо відсутності підпису та не повно і не всебічно досліджено рекомендоване повідомлення про вручення ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2016.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини третьої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження, далі - КАС України) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Згідно з частиною четвертою статті 189 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 102 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2016 залишено без руху. Позивачу запропоновано протягом тридцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали надати суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку апеляційного оскарження з відповідними доказами.
Позивач, усуваючи недоліки апеляційної скарги, зазначив, що у повідомленні про вручення ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2016 в графі «вручено особисто» не міститься його особистого підпису, що підтверджувало б факт отримання ним ухвали суду першої інстанції особисто. У зазначеній графі наведено лише прізвище «ОСОБА_2», що не дає змоги стверджувати, що саме він отримав копію ухвали від 22.06.2016.
Проте, суд апеляційної інстанції наведені позивачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнав необґрунтованими, оскільки визнав, що наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, де в графі «вручено особисто» написано «ОСОБА_2» свідчить, що рекомендований лист було вручено саме ОСОБА_2
Пунктом 99 Правил № 270 передбачено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.
Відповідно до пункту 106 Правил № 270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище.
Аналіз вищевикладеного дає підстави дійти висновку про те, що особистий підпис одержувача рекомендованого поштового відправлення є обов'язковим у разі вручення поштового відправлення з позначками «Судова повістка» та «Вручити особисто», а не поштового відправлення без зазначення таких позначок. При цьому, наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення позивачу не містить позначки «Вручити особисто».
Отже, зворотне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення містить прізвище одержувача, тобто поштове відправлення є врученим у відповідності до пунктів 99, 106 Правил № 270, та є належним доказом отримання скаржником ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15.12.2017) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Копія ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2016 направлена позивачу на адресу, яку він зазначив у адміністративному позові.
Позивач не визнає, що саме ним 29.06.2016 було отримано рекомендоване поштове відправлення, оскільки у зворотному повідомленні про вручення такого відправлення не міститься його особистого підпису, а лише зазначено прізвище «ОСОБА_2», однак належних і допустимих доказів того, що напис «ОСОБА_2» у графі «вручено особисто» вчинено не позивачем, - скаржником не надано.
Перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв'язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв'язку.
Добросовісне виконання працівниками «Укрпошти» своїх службових обов'язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пункті 41 рішення у справі «Понамарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду не знаходить належного підтвердження доводів касаційної скарги та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
М.І. Смокович