13 березня 2019 року
Київ
справа №819/991/18
адміністративне провадження №К/9901/6651/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Пенсійний фонд України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу,
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Тернопільського ОУПФУ щодо невиплати ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2017 року по 7 лютого 2018 року. Зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2017 року по 07 лютого 2018 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року рішення суду першої інстанції змінено. Доповнено абзац другий резолютивної частини цього рішення словами: «у сумі 18 837 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 39 коп. без утримання податків та інших обов'язкових платежів».
18 лютого 2019 року відповідачем до Восьмого апеляційного адміністративного суду подано заяву про виправлення описки у вказаній постанові суду апеляційної інстанції.
У заяві відповідач зазначав, що у мотивувальній, резолютивній частинах постанови суду допущено описку, а саме: «у сумі 18837 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 39 коп. без утримання податків та інших обов'язкових платежів», натомість правильним є написання: «у сумі 18837 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 39 коп. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів».
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року відмовлено в задоволенні заяви про виправлення описки у вказаній постанові суду апеляційної інстанції.
Вважаючи таке судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, відповідач оскаржив його в касаційному порядку.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.
Постановляючи ухвалу від 27 лютого 2019 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення не допущено описки, а тому заява відповідача є безпідставною.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»), відтак зазначення сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов'язкових платежів у резолютивній частині судового рішення не є опискою з врахуванням наведених тлумачень.
Так, відповідно до частини першої статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
При цьому, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
З огляду на вказані вимоги процесуального законодавства та враховуючи те, що відповідач у заяві про виправлення описки фактично ставив питання про зміну судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні такої заяви.
В касаційній скарзі відповідач зазначає, що стягнення з роботодавця на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу передбачає нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу із врахуванням податків та обов'язкових платежів.
Такі доводи касаційної скарги свідчать про незгоду скаржника з рішенням суду апеляційної інстанції, а не з необхідністю виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки чи очевидні арифметичні помилки.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про виправлення описки, вірно застосував положення статті 253 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Пенсійний фонд України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець