Іменем України
14 березня 2019 року
Київ
справа №818/19/16
адміністративне провадження №К/9901/27532/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області
на постановуСумського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року (суддя Л.М. Опімах)
та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року (колегія у складі суддів: В.А. Калиновський, А.П. Бенедик, Ю.М. Філатов)
у справі№ 818/19/16
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Оптима»
доДержавної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області
провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Оптима» (далі - ТОВ «Пром-Оптима») звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області № 0002642207 від 09 листопада 2015 року, яким зменшено ТОВ «Пром-Оптима» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46604,00 грн. та № 0000092207 від 14 січня 2016 року, яким збільшено ТОВ «Пром-Оптима» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 333577,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із контрагентами ґрунтуються лише на даних інформаційних баз та податкової інформації в аналітичних системах Податкового блоку, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області № 0002642207 від 09 листопада 2015 року, яким зменшено ТОВ «Пром-Оптима» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46604 грн., та № 0000092207 від 14 січня 2016 року, яким збільшено ТОВ «Пром-Оптима» суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 333577,50 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами ТОВ ФК «Сінтез», ТОВ «ТД Агроімпорт», ТОВ «ВВМ Трейдінг» ТОВ «Оптова база «Чай - Агропродукт», підтверджується первинними документами.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, а також на неврахування судами безпідставності формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з контрагентами, не підтвердження реальності таких господарських операцій.
Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в жовтні 2015 року податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Пром Оптима» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських операціях з ТОВ ФК «Сінтез», за березень 2015 року, ТОВ «ТД Агроімпорт», ТОВ «ВВМ Трейдінг» за квітень-травень 2015 року, ТОВ «Оптова база «Чай - Агропродукт» за травень 2015 року, за результатами якої складено акт від 26 жовтня 2015 року № 2807/2207/37845991/244.
Як вбачається із акта перевірки контролюючим органом поставлені під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ ФК «Сінтез» за березень 2015 року, ТОВ «ТД Агроімпорт», ТОВ «ВВМ Трейдінг» за квітень-травень 2015 року, ТОВ «Оптова база «Чай - Агропродукт» за травень 2015 року по придбанню товару. На думку відповідача ці операції не відбувалися, а тому позивачем протиправно віднесено до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість. Такий висновок ґрунтується на даних інформаційних баз та податкової інформації в аналітичних системах Податкового блоку.
На підставі вказаного акта податковою інспекцією винесені податкові повідомлення рішення № 0002642207 від 09 листопада 2015 року, яким зменшено ТОВ «Пром-Оптима» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46604,00 грн. та № 0002632207 від 09 листопада 2015 року, яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 400293,00 грн.
Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПІ у м. Суми ГУ ДФС у Сумській області.
Рішенням податкової інспекції № 16193/10/18-28-10-04-04-314/333ск від 23 грудня 2015 року про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2015 року № 0002632207 скасовано в частині застосованої штрафної санкції в сумі 66715,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2015 року № 0002642207 залишено без змін. На підставі зазначеного рішення, відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000092207 від 14 січня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 333577,50 грн.
Судами також встановлено, що реальність господарських операцій ТОВ «Пром-Оптима» з ТОВ ФК «Сінтез» при виконанні договору поставки №1703/01-2015 від 17 березня 2015 року, з ТОВ «ВВМ Трейдінг» при виконанні договорів поставки № 0304-2015-01 від 03 квітня 2015 року та №2505-2015-Ц від 25 травня 2015 року, з ТОВ «Оптова база «Чай - Агропродукт» при виконанні договору купівлі-продажу від 22 травня 2015 року № 2205-01, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями.
При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.
Суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених зі спірними контрагентами договорів, цілком обґрунтовано також врахували те, що отримані товари від контрагентів позивачем використано у своїй господарській діяльності шляхом реалізації іншому суб'єкту господарювання.
Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Судами попередніх інстанцій були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами.
Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів позивача та інформаційних баз даних ДФС України, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
При цьому цілком об'єктивно враховано, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.
Доводи ж контролюючого органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів позивача та інформаційних баз даних ДФС України, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ ФК «Сінтез», ТОВ «ВВМ Трейдінг», ТОВ «Оптова база «Чай - Агропродукт».
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду