Справа №560/183/19
15 березня 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Волкодав А.А.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Дубровиця за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Дубровицького району Рівненської області про визнання права власності на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Дубровицького району Рівненської області та просить визнати за ним право власності на спадкове майно за заповітом після смерті його батька ОСОБА_3, який помер 16 травня 2016 року, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по вул. 17 Вересня, 50 в с. Селець, Дубровицького району Рівненської області.
Свої вимоги мотивує тим, що після смерті його батька ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по вул. 17 Вересня, 50 в с. Селець, Дубровицького району Рівненської області. Він є спадкоємцем за заповітом. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину він не зміг, так як відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують належність будинку померлому.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, позов визнає.
Суд проводить підготовче засідання у відсутності учасників справи та відповідно до частини 3 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідач визнав позов.
Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи та встановивши, що вимоги позивача не зачіпають інтереси третіх осіб, а прийняте рішення суду не суперечить вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Згідно довідки №38/01-09 від 23 січня 2019 року, виданої приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу ОСОБА_4 вбачається, що після смерті ОСОБА_3, який помер 16 травня 2016 року, спадкова справа не заведена. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.15).
Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії І-ГЮ №185453 (а.с.4) ОСОБА_3 помер 16 травня 2016 року, про що зроблено відповідний актовий запис за №12.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді майна та майнових прав, до складу якої у відповідності до статті 1218 Цивільного кодексу України входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились у зв'язку з його смертю.
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 фактично належав житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що розташований в с. Селець по вул. 17 Вересня, 50, Дубровицького району Рівненської області, що підтверджується випискою з погосподарської книги, виданою ОСОБА_2 сільською радою Дубровицького району Рівненської області №228 від 06 лютого 2018 року (а.с.8).
Згідно довідки №70 від 15 січня 2019 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Дубровицького району Рівненської області вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 Рівненської областіз 21 жовтня 1984 року по даний час (а.с.9).
Згідно пункту 1.1 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах від 11 травня 2005 року за №487\10767, здебільшого голова домогосподарства є власником житлового будинку іабо земельної ділянки.
Однак, процедуру державної реєстрації права власності на нерухоме майно визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703.
Постановою Кабінету Міністрів від 05 серпня 1992 року №449 встановлено, що порядок прийняття в експлуатацію об'єктів недержавного замовлення визначається Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Держбудом.
Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних будинків в експлуатацію з метою подальшого оформлення права власності.
У відповідності до частини 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок збудований в 1981 році, і цивільне законодавство, що діяло в той час, не передбачало обов'язкової реєстрації речових прав на житловий будинок. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок №50 по вул. 17 Вересня в с. Селець, хоча і не здійснив його державної реєстрації.
В даний час реєстрація права власності на житловий будинок за ОСОБА_3 є неможливою, оскільки його цивільна правоздатність та право власності на майно припинились з часу смерті особи, як це передбачено статтями 25, 346 Цивільного кодексу України.
Як вбачається із заповіту, посвідченого 01 березня 2016 року (а.с.7) ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що він за законом матите право і що буде належати йому на момент смерті, заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою.
За таких підстав, суд переконується в тому, що ОСОБА_1 згідно норм спадкового права, став власником спадкового майна померлого і набув право власності на нього.
Керуючись статтями 328, 392, 1216, 1218, 1235, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, статтями 12, 81, 141, 264, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на спадкове майно за заповітом після смерті його батька ОСОБА_3, який помер 16 травня 2016 року, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по вул. 17 Вересня, 50 в с. Селець, Дубровицького району Рівненської області.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_5