Справа № 559/309/19
15 березня 2019 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Ралець Р.В.
секретаря судового засідання Протас Ю.В.,
розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання дій відповідача незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 753091 від 08.02.2019 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Свої заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 08.02.2019 на а/д Київ-Чоп 392 км був зупинений працівником поліції, який повідомив, що він порушив правила обгону, а саме здійснив обгін іншого транспортного засобу ближче ніж за 50 метрів до пішохідного переходу. Його доводи про те, що жодного порушення він не здійснив, інспектором не були прийняті до уваги і не спростовані, жодних доказів на підтвердження його вини не надані. Разом з тим інспектор стояв біля службового автомобіля та до найближчого пішохідного переходу відстань щонайменше 500 метрів. Пропозиція провести відповідні вимірювання відстані від місця обгону до пішохідного переходу, інспектором була відхилена та винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає, що під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення поліцейським не було з'ясовано усіх обставин справи, постанова не підтверджена жодними доказами, у зв'язку з чим являється незаконною та підлягає скасуванню. Окрім того, на думку позивача посадовою особою були допущені наступні порушення: поліцейський позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ч.1 ст.268 КУпАП, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст.ст.278, 279 КУпАП.
В судове засідання позивач не з'явився, згідно поданої письмової заяви, позовні вимоги підтримав, просить суд розглядати справу без його участі (а.с. 15).
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 14). Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
У відповідності до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (ч.1 ст.122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи (ч.1 ст.283 КУпАП).
З описової частини постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 753091 від 08 лютого 2019 року, складеної відповідачем вбачається, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем FORD FUSSION, реєстраційний номер НОМЕР_1 на 392 км відрізку дороги Київ-Чоп, порушив правила обгону, а саме здійснив обгін іншого транспортного засобу ближче ніж за 50 метрів до пішохідного переходу в населеному пункті, чим порушив п.п.14.6 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 6).
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ч.5 ст.77 КАС України визначає, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 159 ч.4 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті 3,8 Конституції України, ст.8 КАС України).
Зі змісту частини 3 ст.62 Конституції України вбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення суперечить вимогам щодо об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.
Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Із змісту оскаржуваної постанови стає зрозуміло, що вимоги норм закону щодо дослідження обставин справи поліцейським не були дотримані, так як у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем правопорушення. За таких умов, склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП, залишається недоведеним, а відтак, склад адмінправопорушення у даному випадку відсутній.
Відповідно до ст. 7 КупАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Таким чином суд вважає, що розгляд справи інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_2 носив формальний характер без з'ясування вини особи в його вчиненні, а також з'ясування інших обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, до суду не надійшло доказів на спростування доводів позивача, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасувати.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на положення ст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_2 щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.293 Кодексу України про адміністративні порушення, ст. 241-246, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2) до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_2 (місцезнаходження: вул. С. Бандери, 14 а, м. Рівне) про визнання незаконними дій та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 753091 від 08.02.2019, винесену інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенантом поліції ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області, протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: