13 березня 2019 року
Київ
справа №609/1285/18
адміністративне провадження №К/9901/6720/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просив скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у провадженні ВП №56624902 від 28 червня 2018, визнати протиправними дії та бездіяльність старшого державного виконавця Дубчак Марії Зіновіївни відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а позов задовольнити.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець