Справа 556/197/19
Номер провадження 2/556/145/2019
07.03.2019 року. смт.Володимирець
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Закревського Л.В.
при секретарі Басик Г.Т.
з участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до Старорафалівської сільської ради Володимирецького району про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю,-
Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Старорафалівської сільської ради Володимирецького району про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
В обґрунтування позову ОСОБА_1, вказує, що він є членом обслуговуючого кооперативу «САДОВО-ГОРОДНЄ» товариство «ВЕСЕЛКА-ПЛЮС» та користується земельною ділянкою № 25, площею 0,12 га, що розташована у даному товаристві та розташована на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області.
Згідно витягу з протоколу №7 від 10.11.1995 року засідання правління колгоспу «Хлібороб» де було вирішено виділити 3,80 га земель колгоспу «Хлібороб» під дачі.
В 1996 році ОСОБА_1, у зв'язку з правовою необізнаністю, уклав в усній формі договір купівлі-продажу земельної ділянки, а саме шляхом передачі за визначену ціну правовстановлюючого документу на земельну ділянку, площею 0,12 га, розташовану на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, на даний час кооператив «САДОВО-ГОРОДНЄ» товариство «ВЕСЕЛКА-ПЛЮС» ділянка № 25.
Таким чином, позивач фактично з 1996 року одноосібно безперервно та відкрито володіє даною земельною ділянкою, користується нею та несе витрати на її утримання, сплачує членські внески. Інші особи своїх прав на вказану земельну ділянку не пред'являли та на даний час не пред'являють.
На даний час позивач має бажання розпоряджатися належним йому майном, однак не має такої можливості у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.
Тому просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на земельну ділянку, площею 0,12 га, розташовану на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області садівничий кооператив «САДОВО-ГОРОДНЄ» товариство «ВЕСЕЛКА-ПЛЮС»», ділянка №25.
В підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1, підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, заявивши, що відповідно до закону він має право за рішенням суду набути право власності на земельну ділянку, якою позивач відкрито та безперервно володіє більше 15 років. Позивач несе витрати по утриманню земельної ділянки, сплачує членські внески. Жодних претензій до нього стосовно спірної земельної ділянки ніхто не висуває.
Представник Старорафалівської сільської ради Володимирецького району у підготовче судове засідання не з'явився, надіслали суду заяву в якій просили розгляд справи проводити без участі їх представника заявлені вимоги визнають повністю.
Свідко ОСОБА_2, який являється сусідом ОСОБА_1, по дачній ділянці, підтвердив факт володіння та користування позивачем земельною ділянкою № 25 яка розташована на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області садівничий кооператив «САДОВО-ГОРОДНЄ» товариство «ВЕСЕЛКА-ПЛЮС».
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Вислухавши у судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 1ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З матеріалів справи вбачається, і це встановлено в судовому засіданні, що згідно витягу з протоколу №7 від 10.11.1995 року засідання правління колгоспу «Хлібороб», де було вирішено виділити 3,80 га земель колгоспу «Хлібороб» під дачі.
Також судом встановлено, що 09 серпня 2016 року був створений кооператив «САДОВО-ГОРОДНЄ» товариство «ВЕСЕЛКА-ПЛЮС», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно заяви від 10.08.2016 року вбачається, що ОСОБА_1, звернувся до голови кооперативу та його було зараховано до членів кооперативу «САДОВО-ГОРОДНЄ» товариство «ВЕСЕЛКА-ПЛЮС», ділянка №25 площею 0,12 га.
Також судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1, в 1996 році, уклав в усній формі договір купівлі-продажу земельної ділянки № 25, площею 0,12 га, розташовану на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, на даний час кооператив «САДОВО-ГОРОДНЄ» товариство «ВЕСЕЛКА-ПЛЮС»
Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно п. п. 9, 11 та 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).
Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав».
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється Земельним кодексом України, зокрема статтею 119.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Земельного кодексу України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
При вирішенні спорів, пов'язаних із виникненням і припиненням права власності, слід мати на увазі, що норми статті 344 ЦК про набувальну давність не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалось на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
За таких обставин, оцінюючи достатність і взаємний звязок наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку, що позивач більше 15-ти років відкрито, безперервно володіє земельною ділянкою на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, садівничий кооператив «САДОВО-ГОРОДНЄ» товариство «ВЕСЕЛКА-ПЛЮС», ділянка № 25, після того як у 1996 році добросовісно її придбав, несе витрати на її утримання, відповідачем по справі спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, а тому за ОСОБА_1, може бути визнано право власності на вищевказану земельну ділянку за набувальною давністю.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Зважаючи на доведеність факту добросовісності, відкритості, безперервності та безтитульності володіння позивачем протягом п'ятнадцяти років нерухомим майном, суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, його вимоги про визнання за ним права власності на це майно за набувальною давністю на підставі положень ст. 344 ЦК України
Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивач не ставить.
Керуючись ст.ст. 3,10,11, 76, 80, 81, 209, 212, 214-215, 218,ЦПК, ст.344 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Старорафалівської сільської ради Володимирецького району про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований та проживаю за адресою: 34400, м.Вараш, м-н.БудівельниківАДРЕСА_1, право власності за набувальною давністю на земельну ділянку №25, площею 0,12 га, що розташована на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, садівничий кооператив «САДОВО-ГОРОДНЄ» товариство «ВЕСЕЛКА-ПЛЮС».
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.В.Закревський