Справа № 555/322/19
Номер провадження 2-а/555/22/19
12 березня 2019 року .
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Мельничук Н. В.
при секретарі Кравчук С. Я.,
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача- адвоката ОСОБА_2
відповідача- Микитюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Березнівського ВП Сарненського ВП ГУНП в рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 ,про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_4 звернувся із позовною заявою до інспектора Березнівського ВП Сарненського ВП ГУНП в рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.В огрунтування позовних вимог вказує, 11 лютого 2019 року на адресу позивача надійшла поштова кореспонденцій в якій знаходився практично нечитабельний примірник оскаржуваної Постанови серія серія ДПО 18 № 423 941 від 01.02. 2019 року, за змістом якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 255, 00 грн. У відповідності до вищезазначеної постанови, позивачачу інкриміновано порушення правил дорожнього руху, яке полягає « в керуванні транспортним засобом з порушенням вимог дорожнього знаку «в»їзд заборонено». Оскільки позивач не вчиняв правопорушення і оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази вчинення позивачем адмінправопорушення, а також: з врахуванням відсутності вказівки на наявність свідків при складанні постанови, які належним чином могли б посвідчити факт відмови особи від отримання копії постанови, - то в силу правових приписів ч.1 п.1 ст. 247 КУпАП. провадження по адміністративній справі не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги , викладені в позовній заяві, просить задовольнити позов, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов, просить відмовити в задоволенні позову повністю .
Відповідно до відзиву поданого до суду інспектором Березнівського ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 вона позовні вимоги не визнала, та просить відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що нею були дотримані вимоги КУпАП при розгляді справи, було роз'яснено позивачу права, повідомлено про вчинене ним порушення, заслухано його пояснення та надано ним оцінку. Дій, які б обмежили права позивача при розгляді справи відповідачем вчинено не було. штраф накладено за ч. 1 ст. 122 КУпАП ближче до нижчої межі санкції за це правопорушення. І як наслідок відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
З дослідженої судом постанови ДПО 18 № 423 941 від 01.02. 2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відсутність в оскаржуваній постанові посилання на будь-які докази щодо події та складу інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення в сукупності з імперативними приписами ч. 2 спи 251 КУпАП щодо покладення обов»язку збирання доказів на відповідача по справі, а також принцип презумпції невинуватості особи підтверджує як протиправність дій відповідача, так і незаконність прийнятого ним у формі постанови рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (частина перша статті 256 Кодексу). Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення визначено у главі 17 КУпАП.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 у справі N 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Правовими нормами ст. 2 КАС України закріплено, що «Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень».Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України - «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача», причому «У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.»
В судовому засіданні встановлено, що при винесенні постанови відповідачем не були залучені свідки події , хоча позивач настоював на залученні таких свідків, в постанові вказано, що позивач відмовився отримувати копію постанови, однак відповідачем не залучено свідків для фіксування факту відмови , крім того по справі не проводилась відеофіксація правопорушення, що є порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на долучених до відзиву фотознімках відсутня дата та час фіксації порушення,що унеможливлює встановлення істини щодо вчинення вказаного порушення позивачем саме 01 лютого 2019 року о 13 годині 50 хвилин.
Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, котрі б підтверджували вчинення позивачем правопорушення та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, тому суд прийшов до висновку, що постанова є незаконною і підлягає скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 254, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 20, 77, 244-246, 286 КАС України, суд,-
Постанову серії ДПО 18 № 423941 від 01 лютого 2019 року, винесену інспектором ОРПП Березнівського ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України- скасувати.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: ОСОБА_5