про повернення апеляційної скарги
15 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/2186/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Гінди О. М.
суддів -Ніколіна В. В.
Рибачука А. І.
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у справі № 140/2699/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до начальника Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області полковника поліції Кічук О.Б. про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900726378963 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 04 березня 2019 року.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
В ч. 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
На виконання вимог ухвали від 06.02.2019, апелянтом подано заяву 11.03.2019, в якій зазначає, що відмовляти у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору підстав не має, у зв'язку з тим, що у адміністративних справах № 803/849/18 та № 0340/1869/18 клопотання про звільнення від сплати судового збору, задоволенні із тих підстав, що подані у цій справі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в апеляційній скарзі взагалі не наведно підстав для звільнення від сплати судового, а довідки № 04-14/03502232 від 13.08.2018 та № 499 від 02.07.2018, які подані позивачем, не дають можливсті суду оцінити, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу апелянта за попередній календарний рік чи наявність інших установлених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», підстав для звільнення від сплати судового збору.
Крім цього, інших доказів щодо матеріального стану скаржника, як то довідка органу доходів і зборів, позивач не надав.
Також, суд апеляційної інстанції не бере до уваги підстави наведені позивачем у заяві від 11.03.2019, оскільки заявлення клопотання про звільнення від сплати судового збору з аналогічних підстав, які викладені у справах № 803/849/18 та № 0340/1869/18, не дають підстав для звільнення від сплати судового збору, так як, вичерпний перелік таких визначений у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Крім того, оцінка достатності доказів щодо звільнення від сплати судового збору здійснюється індивідуально у кожній конкретній справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції на підставі наявних документів у справі, не має можливості пересвідчитись, що у позивача є закодонодавчо встановленні підстави для звільнення від сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції вказує, що згідно приписів ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Однак, конструкція наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому, в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності яких, суд має право зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 215/4774/18 (К/9901/5323/19).
Таким чином, оскільки позивачем не надано належних доказів, на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат на момент подання апеляційної скарги, а вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху не виконано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справах «Толстой та Милославський проти Сполученого Kopoлівства» (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» (Kreuz V. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що суд ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги, таку необхідно повернути.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
у задоволенні заяви ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у справі № 140/2699/18 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
А. І. Рибачук