13 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/4422/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Гінди О. М., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Федчук М. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі № 1340/3949/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - Сакалош В. М.,
час ухвалення рішення - 20.11.2018 року, 12:08 год,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 26.11.2018 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, встановлене у формі Протоколу від 04 травня 2018 року № 44; зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням позивачу III-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, викладене у формі Протоколу від 04 травня 2018 року № 44. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, передбачає, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Таким чином, оскільки позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, то підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III-ої групи інвалідності відсутні. Крім того, у позивача крім отримання групи інвалідності відбулися зміни ступеня втрати професійної працездатності у відсотках з 10 до 60 відсотків. Апелянт звертає увагу на те, що зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплати позивачу одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження апелянта та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби і таке право виникло у зв'язку із первинним встановленням інвалідності - 28 лютого 2018 року. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник відповідача (апелянта) - Попович Ю. І. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Інші учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача (апелянта), перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 у період з 04 липня по 12 вересня 2014 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується Довідкою № 717 від 07 квітня 2015 року, виданою військовою частиною - польова пошта НОМЕР_1 Міністерства оборони України та копією військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 02 червня 1997 року.
Відповідно до довідки про обставини травм (поранення, контузії, каліцтва), довідки військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Західного регіону № 21172/1 від 02 грудня 2014 року позивач отримав поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Внаслідок огляду МСЕК позивачу встановлено відсоток втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби 10 %, що підтверджується довідкою МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АААА № 001675 від 04 червня 2015 року.
28 лютого 2018 року при первинному огляді позивачу встановлено III групу інвалідності, захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії №12 ААА № 807237 від 28 лютого 2018 року.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги, до якої долучив підтверджуючі документи.
Листом від 22 березня 2018 року № 6950 вказаний пакет документів ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.
Згідно із рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в п.18 протоколу №44 від 04 травня 2018 року, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, покликаючись на те, що згідно з абз.2 п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Позивачу виплачена допомога у зв'язку з встановленням 10% втрати працездатності.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оскільки право на таку виплату у ОСОБА_1 виникло у зв'язку з первинним встановленням інвалідності - 28 лютого 2018 року; належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити та виплатити йому вказану одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Ч.5 ст.17 Конституції України передбачає, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
П.4 ч.2 ст.16 цього Закону передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до ч.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп.4 п.2 ст.16 цього Закону).
Згідно з ч.4 ст.16-3 вказаного Закону, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідно до п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, яка набрала чинності 24 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З системного аналізу вищевказаних норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975 можна дійти висновку про те, що у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Відповідно до п.3 Постанови № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як вбачається з матеріалів справи, що 04 червня 2015 року відбувся огляд позивача медико-соціальною комісією, за результатами якого встановлено 10% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби.
28 лютого 2018 року при первинному огляді позивачу встановлено III групу інвалідності, захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії №12 ААА № 807237 від 28 лютого 2018 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що із виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії №12 ААА № 807237 вбачається, що позивачу встановлена III група інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини 28 лютого 2018 року вперше при первинному огляді, а тому, на думку колегії суддів, обмеження передбачене абз.2 п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку № 975 не застосовується.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, і таке право виникло із первинним встановленням інвалідності - 28 лютого 2018 року.
Таким чином, у зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині безпідставними, а тому такі відхиляє.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів, враховуючи встановлену протиправність дій Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене п.18 протоколу №44 від 04 травня 2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при обранні способу захисту порушеного права позивача помилково зазначив, що одноразова грошова допомога підлягає виплаті у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, оскільки відповідно до ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" така допомога інвалідам III-ої групи призначається у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому III-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби є зобов'язання відповідача призначити та виплатити відповідну допомогу у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
При цьому колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах покладення обов'язку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень у реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права, який є основним завданням адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим відхиляє доводи апелянта в цій частині.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст. 242, 243, 246, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі № 1340/3949/18 скасувати, та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, оформлене протоколом засідання з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 04 травня 2018 року № 44.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням позивачу III-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 250 -кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий- суддя О. І. Мікула
судді О. М. Гінда
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 15 березня 2019 року.