Справа № 127/719/19
Головуючий у 1-й інстанції: Вишар І.Ю.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
14 березня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,
секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу інспектора роти №3 батальйону № 1 УПП у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до інспектора роти №3 батальйону № 1 УПП у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
в січні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти №3 батальйону № 1 УПП у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на момент початку руху його автомобіль був у технічно справному стані та лише під час зупинки позивач побачив, що у автомобіля не горіли габарити та підсвітка номера. При цьому зазначає, що побачивши вказане, ним одразу було усунуто вищезазначені несправності, також вказує, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови було невірно кваліфіковано адміністративне правопорушення вчинене позивачем, а саме застосовано п. 31.4.3 ПДР , який не містить заборони на керування транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів у темну пору доби.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.
14 березня 2019 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Представник позивача в судовому засіданні щодо вимог апеляційної скарги заперечувала, просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявився.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 27.12.2018 року інспектором роти №3 батальйону № 1 УПП у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції ОСОБА_3 винесено постанову серії ЕАВ № 819907, згідно якої встановлено, що ОСОБА_4 27.12.2018 року об 05 год. 31 хв. на автодорозі Стрий- Знамянка, 260 км а/д М-12, керував автомобілем в темну пору доби, у якому не працювали габаритні вогні та підсвітка номера, чим порушив п.31.4.3 ПДР.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду для її скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем передбаченого п.31.4.3 ПДР, а тому оскаржувана постанова винесена протиправно.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Положеннями ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 2.3 "а" ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
В силу приписів ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, автоматичну фото- і відеотехніку.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 283 КУпАП закріплено вимоги до змісту постанови про адміністративне правопорушення зазначено, де повинні міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Оцінюючи доводи апелянта стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП суд апеляційної інстанції вказує на наступне.
Відповідно до п.31.4.3 ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема зовнішні світлові прилади:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
В апеляційній скарзі відповідач, як на доказ посилається на постанову серії ЕАВ № 819907 від 27 грудня 2018 року та відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який на його думку підтверджує вчинення позивачем вказаного правопорушення.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем також зазначено, що позивачем порушено саме п.31.4.3 ПДР України із зазначенням по тексту, що на транспортному засобі, яким керував ОСОБА_4 кількість та режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають конструкції транспортного засобу.
При цьому, слід відмітити, що в самій постанові про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності від 27 грудня 2018 року ОСОБА_3 було зазначено адміністративне правопорушення п. 31.4.3 ПДР України, з наступним текстом: "керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових покажчиків (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів".
Проте, суд зауважує, що пункт 31.4.3 Правил дорожнього руху України не містить заборон на керування транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів у темну пору доби.
Натомість, заборони на використання транспортного засобу із непрацюючими задніми габаритними ліхтарями у темну пору доби передбачена п.31.6 (б) ПДР України, в якому зазначено, що забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи, фар чи задніх габаритів.
Крім того, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи було досліджено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому не зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем вимог п.31.4.3 ПДР.
Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозапису жодним чином не доводить факту вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП України.
Будь - яких інших доказів на яких зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_4 під час керування транспортним засобом МАН L 2000 об 05 год. 31 хв. на автодорозі Стрий- Знамянка, 260 км а/д М-12 передбаченого п.31.4.3 ПДР, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Проте, всупереч вищенаведеним правовим нормам чинного законодавства, відповідачем не було дотримано вимог ст.283 КУпАП, а також не надано будь яких доказів, які б зафіксували факт вчинення ОСОБА_4 інкримінованого правопорушення.
У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії ЕАВ № 819907 від 27 грудня 2018 року щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП України підлягає скасуванню, оскільки відповідач (як те передбачено ст. 77 КАС України) не довів факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого п.31.4.3 ПДР, як те зазначено в постанові про адміністративне правопорушення від 27 грудня 2018 року..
Таким чином, доводи апелянта на підтвердження правомірності його дій під час винесення оскаржуваної постанови, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовані матеріалами справи, відповідно вірно оцінені та вмотивовано відхилені судом першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно прийнято рішення, яким адміністративний позов задоволено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та не підтверджують неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального, то підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу інспектора роти №3 батальйону № 1 УПП у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2019 року - без змін.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6