Справа № 2240/3041/18
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
15 березня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року (прийняте у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "МВМ-13" (далі - позивач) до Управління Держпраці у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови,
позивач 13.09.2018 звернувся із адміністративним позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/155, винесену управлінням Держпраці у Хмельницькій області від 17.04.2018.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.11.2018 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/155, винесену управлінням Держпраці у Хмельницькій області 17.04.2018.
Стягнуто на користь приватного підприємства "МВМ-13" судовий збір в розмірі 1762 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що позивач, з метою приховання порушення щодо невиплати працівникам індексації заробітної плати, перероблено відомості про виплату заробітної плати (підписано заднім числом працівниками) й у подальшому подано до суду .
Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
На підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №3158/05 від 15.02.2018 видано наказ від 20.03.2018 №39 про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління приватного підприємства "МВМ-13".
В результаті проведеної перевірки відповідачем складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №22-32/375-ІВ від 30.03.2018, в якому зафіксовано, що при дослідженні бухгалтерської документації, а саме відомостей про нарахування та виплату заробітної плати працівникам за 2017 рік, згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 22.12.2016 №1801, останнє підвищення заробітної плати проводилося з січня місяця 2017. За травень - червень 2017 року індексація заробітної плати була нарахована. Але, при досліджені відомостей по виплаті заробітної плати встановлено, що індексація заробітної плати не виплачена, приблизно у сумі 30000 грн. Враховуючи, що підприємством не було надано жодних копій підтверджуючих документів, з урахуванням, що на підприємстві у 2017 році працювало в середньому 40 найманих працівників. Наведене свідчить про порушення ПП "МВМ - 13" вимог ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці".
30.03.2018 управлінням Держпраці у Хмельницькій області винесено припис №22-32/375-ІВ-92, яким зобов'язано усунути зазначені вище порушення до 30.04.2018.
17.04.2018 посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/155, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 11 169,00 грн.
Не погодившись із таким рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не допущено порушення вимог ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", а оскаржена постанова прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Частинами 1, 2 ст. 7 Закону №877-V вказано, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), згідно якого, штрафи можуть бути накладені зокрема на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Відповідно до п.8 та 10 Порядку №590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу, яка може бути оскаржена у судовому порядку.
Положенням ч.1 ст.265 КЗпП вказано, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом 3 ч. 2 вказаної статті зазначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано належним чином завірені копії бухгалтерських документів, в яких міститься інформація про нарахування та виплату заробітної плати працівникам, в тому числі індексації: - відомості про нарахування заробітної плати (розрахунково-платіжні відомості) за кожен місяць 2017 року; - відомості виплати заробітної плати за кожен місяць 2017 року; - банківські виписки про сплату обов'язкових платежів утриманих із зарплати за кожен місяць 2017 року.
При цьому, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що з метою приховання вказаного порушення позивачем перероблено відомості про виплату заробітної плати не підтверджуються жодними доказами.
Стосовно посилання апелянта на відсутність можливості викликати в судове засідання інспектора, який проводив інспекційне відвідування і зафіксував факт невиплати індексації працівникам слід вказати, що відповідач не був позбавлений можливості надати суду докази, які б підтверджували правомірність прийнятої постанови, проте, такі докази не надавали ні суду першої інстанції ні апеляційної.
Згідно ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.