вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" березня 2019 р. Cправа № 902/3/19
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Німенко О.І.,
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3799 від 10.12.2018 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000248 від 18.40.2018 р.,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (ОСОБА_2 Шевченка, 18, м. Київ, 01601)
до: приватного підприємства "Альянс груп" (вул. Соборна, 52, м. Вінниця, 21050)
про стягнення 7 049 грн 00 коп.,
Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" подано позов до приватного підприємства "Альянс груп" про стягнення 7 049 грн 00 коп., з яких: 4 574 грн 82 коп. основний борг, 343 грн 53 коп. - 3 % річних та 2 130 грн 71 коп. інфляційних втрат за договором на користування електричною енергією субспоживачем № 17 від 01.05.2001 р.
Ухвалою суду від 04.01.2019 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/3/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17.01.2019 р.
Ухвалою суду від 17.01.2019 р. позовну заяву публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України.
25.01.2019 р. на адресу суду від представника позивача надійшов лист вих. № 08-175 від 25.01.2019 р. (вх. № 02.1-34/700/19 від 25.01.2019 р.) про усунення недоліків до поданої позовної заяви. Додатком до листа долучено ряд документів.
Відповідно до ухвали суду 28.01.2019 р. призначено підготовче судове засідання на 19.02.2019 р.
За результатами судового засідання (19.02.2019 р.) суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.03.2019 р. про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
В судове засідання 12.03.2019 р. представник відповідача втретє не з'явився, не зважаючи на те, що про дату час та місце слухання справи повідомлявся ухвалою від 19.02.2019 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцію.
Разом з тим адресована відповідачу ухвала від 19.02.2019 р. підприємством зв'язку до суду не повернуто. При цьому згідно інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, адресована відповідачу ухвала значиться в стані "відправлення не вручене під час доставки: інші причини".
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
У рішенні у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Як встановлено судом, відповідач був обізнаним про наявність спору в суді 10.01.2019 р. про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 2101801886750 (а.с. 37, т. 1).
В той же час, з моменту обізнаності про наявність спору на протязі 2-ох місяців останнім не подано до суду жодного доказу на підтвердження своєї процесуальної позиції щодо позову.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.
У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Окрім того, враховуючи, що це уже третя неявка представника відповідача, у суду в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України відсутні перешкоди проводи розгляд справи без вказаного учасника.
З огляду на вищевказане, суд вважає за можливе розглядати справу без явки в судове засідання представника відповідача.
Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судому засіданні (12.03.2019 р.) представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем договору на користування електричною енергією субспоживачем № 17 від 01.05.2001 р., відповідно до умов якого публічним акціонерним товариством "Укртелеком" поставлено приватному підприємству "Альянс груп" електричну енергію, за яку останнє розрахувалось не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 4 574 грн 82 коп.
З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 574 грн 82 коп. основного боргу, 2 130 грн 71 коп. інфляційних втрат, 343 грн 53 коп. - 3% річних.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 01.01.2001 р. між ЦОСПП "Укртелеком" (електропостачальна організація) позивач) та приватним підприємством "Альянс груп" (субспоживач, відповідач) укладено договір на користування електричною енергією субспоживачем № 17 (Договір), відповідно до п. 1 якого ЦЩ СПП "Укртелеком" зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами Договору, а субспоживач своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором (а.с. 14-15, т. 1).
Згідно із п.п. 3.1., 3.2. Договору субспоживач зобов'язується сплачувати за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами цього Договору. Для визначення величини електроенергії знімати та представляти до ЦО СПП "Укртелеком" показання електролічильника не пізніше 5-го числа слідуючого місяця.
Оплата платіжних документів здійснюється субспоживачем самостійно в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі (п. 5 Договору).
Договір укладається на строк до 31.12.2001 р., набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією сторін про відмову від Договору або його перегляд (п. 9 Договору).
Додатковою угодою № 1 від 01.12.2009 р. до Договору сторонами внесено зміни до преамбули Договору, визначивши ВАТ "Укртелеком" як постачальника та ПП "Альянс груп" як споживача за Договором про постачання електричної енергії та п. 12 Договору стосовно реквізитів сторін (а.с. 16-17, т. 1).
01.11.2009 р. сторонами підписано додаткову угоду № 25/7-1 до Договору, додавши до Договору п. 3.4., відповідно до якого субспоживач додатково сплачує 33 % від вартості спожитої електроенергії для негарантованого електроживлення змінним струмом (а.с. 18, т. 1).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у період грудня 2015 р. - березня 2017 р. надано послуги з постачання відповідачу електричної енергії на суму 4 574 грн 82 коп., факт та обсяги яких (з урахуванням здійснених проплат) підтверджується наявними в матеріалах справи рапортами про споживання електроенергії субспоживачами КЦТ №242 згідно показників електричних лічильників, рахунками на оплату електричної енергії, розрахунком боргу, тощо (а.с. 10, 45-74, т. 1).
Відповідач в свою чергу за спожиту електроенергію не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за вказаним Договором в сумі 4 574 грн 82 коп. При цьому суд констатує, що відповідачем всупереч приписів ст.ст. 13, 74 ГПК України не надано суду жодних доказів в спростування обставин наведених позивачем та наданих на їх підтвердження доказів, в зв'язку з чим суд при розгляді спору виходить зі змісту та обсягу доказів, що містяться в матеріалах справи.
18.04.2018 р. позивачем направлено на адресу відповідача лист № 602-вих-VC05У000-2018 з вимогою термінової сплати заборгованості за Договором, яка, як стверджується матеріалами справи, залишена без виконання (а.с. 19-20, т. 1).
Непроведення відповідачем розрахунків за спожиту електроенергію в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд вважає заявлені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором є нормативно та документально доведеними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 4 574 грн 82 коп.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 343 грн 53 коп. - 3 % річних та 2 130 грн 71 коп. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.
Перевіркою правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, з огляду на що вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Приймаючи рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача боргу, 3 % річних та інфляційних втрат судом також враховано, що останній, будучи обізнаним про наявність спору в суді, процесуальним правом захисту своїх інтересів при розгляді справи в суді не скористався, не надав відзив на позов, не брав участі у судових засіданнях, ніяким чином не сприяв всебічному та повному з'ясуванню всіх обставин справи при її розгляді.
При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження, а відповідно судом не встановлено обставин того, що відповідач вживав заходи щодо сплати заборгованості згідно Договору.
Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в повному обсязі.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства "Альянс груп" (вул. Соборна, 52, м. Вінниця, 21050, ідентифікаційний код - 31325350) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (ОСОБА_2 Шевченка, 18, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 21560766) - 4 574 грн 82 коп. основного боргу, 343 грн 53 коп. - 3 % річних, 2 130 грн 71 коп. інфляційних втрат та 1 762 грн 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 15 березня 2019 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи.
2, 3 - позивачу - ОСОБА_2 Шевченка, 18, м. Київ, 01601; вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050 (поштова адреса);
4 - відповідачу - вул. Соборна, 52, м. Вінниця, 21050.