Справа № 539/2355/18
Провадження № 1-кп/539/169/2019
14 березня 2019 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2
з участю: прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Лубни обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017170240000745 від 23.05.2017 року за ч.2 ст. 191 , ч.1 ст.366 КК України ,
До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017170240000745 за обвинуваченням відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст 191 , ч.1 ст.366 КК України.
Відповідно до частини 2 ст. 319 КПК України суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог:
1) сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді;
2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.
Ознайомившись зі змістом обвинувального акту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та матеріалами, які було долучено до справи під час розгляду справи головуючим суддею ОСОБА_6 , судом враховано, що розгляд справи по суті ще не відбувся, до матеріалів провадження не долучались докази, не допитувались сторони, свідки та таке інше. Суддя, якому передано кримінальне провадження, за наведених вище обставин вважає за доцільне провести процесуальні дії, які вже проводились у іншому складі суду. Таким чином, суд вважає, що є доцільним проведення підготовчого судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити справу до розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотриманні всі вимоги КПК, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.
Разом з цим захисником обвинуваченого ОСОБА_4 заявлено клопотання, про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12017170240000745 від 23.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191 та ч.1 ст.366 КК України, затвердженого старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, юристом 1 класу ОСОБА_3 для організації належного досудового розслідування та для усунення недоліків, як такий, що не відповідає вимогам КПК України. За змістом клопотання про повернення обвинувального акту прокурору вказано, що оскільки дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.2 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, то логічним є те, що по справі має бути потерпіла сторона, якій вказаними неправомірними діями завдано збитків. За обвинуваченням мова йде про заволодіння чужим майном, отже у такого майна має бути власник. Обвинувальний акт не містить необхідних анкетних даних потерпілої сторони, що суперечить п.3 ч.2 ст. 291 КПК України. Вказане слугує підставою для повернення такого обвинувального акту прокурору зі стадії підготовчого судового засідання.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, заперечення прокурора стосовно повернення обвинувального акту, який вказав, що за нормами ст. 55 КПК України потерпіла сторона по кримінальному правопорушенню може залучатись, або бути допитана у якості свідка, отже у слідства немає обов'язку щодо залучення до участі у розгляді справи потерпілої сторони, якій відшкодовано завдані злочином збитки, також вивчивши зміст обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
У відповідності до вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
У відповідності до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, тобто підводиться підсумок стадії досудового розслідування шляхом формулювання офіційного обвинувачення.
Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Крім того, згідно з положеннями даної Конвенції, кожен кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» ч.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. В цьому ж рішенні Суд зазначає, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47)
В рішенні від 25.07.2000 року, у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
Пред'являючи обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, тобто у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем стороною обвинувачення не вказано взагалі потерпілу сторону, чуже майно чи кошти якої було привласнено.
Пункт 3 частини 2 статті 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Враховуючи, що відповідно до вимог ч.2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю учасників кримінального провадження, в тому числі потерпілого та його представника, які викликаються в суд судовою повісткою, то в разі не зазначення адреси проживання потерпілого чи його представника в обвинувальному акті такий виклик стає неможливим і суд фактично позбавлений можливості провести підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
Згідно ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до ч.3 ст. 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:
1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
2) брати участь у судовому провадженні;
3) брати участь у безпосередній перевірці доказів;
4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Посилаючись в обвинувальному акті на те, що місцевому бюджету територіальної громади (при цьому відсутні посилання саме якої територіальної громади) завдано збитків на загальну суму 66243,09 грн. (4 абзац сторінки 4 обвинувального акту) обвинувачення посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_5 завдав виконавчому комітету Лубенської міської ради матеріальних збитків у тому ж розмірі, суд звертає увагу, що вказані суб'єкти є різними як по своїм функціям, так і мають різний юридичний статус. Із вказаних посилань є не зрозуміло, якому саме суб'єкту було завдано шкоди чи збитків внаслідок вчинених кримінальних правопорушень.
Вказуючи на те, що ОСОБА_5 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СвітАгро», а також директором вказаного товариства, сторона обвинувачення не посилається на відповідний документ ( статут, установчий договір та таке інше), яким визначено права та обов'язки такої службової особи.
Сторона обвинувачення формулюючи зміст обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України. Обвинувальний акт містить посилання лише на підозру, а не на конкретне обвинувачення, яке було пред'явлено ОСОБА_5 . Формулювання обвинувачення має бути викладене так, щоб чітко були зазначені основні обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України, зокрема, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, при цьому в обвинувальному акті мотиви інкримінованих кримінальних правопорушень не зазначені, що в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, і, безперечно, порушує право обвинуваченого на захист, яке гарантується кожній особі приписами п.«с» ч.3 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», положення якої імплементовані у ст. 20 КПК України.
Окрім того, відповідно до змісту обвинувального акту вказано, що до суду направлено кримінальне провадження № 12017170240000745 від 23.05.2017 року, але постанова про визначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні від 25.06.2018 року, постанова про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 25.06.2018 року, постанова про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 03.07.2018 року містить посилання на остаточний номер кримінального провадження № 120171712400000784, що є відмінним від того, яке ж провадження скеровано до суду. Підозра, що пред'являлась ОСОБА_5 також містить посилання на інший номер кримінального провадження, який є відмінним направленому до суду. Надана суду постанова від 10.07.2018 року містить посилання на групу прокурорів за кримінальним провадженням № 12017170240000745 від 23.05.2017 року, хоча воно стосується обвинувачення відносно посадових осіб виконавчого комітету Лубенської міської ради щодо придбання електролебідки автомобільної та триноги на 99850 грн. Під час підготовчого судового засідання сторона обвинувачення не надала відповідних пояснень з вказаного приводу вважаючи, що вказане питання має бути з'ясовано під час розгляду справи по суті обвинувачення ( витяги з ЄРДР містять відомості про інші номери кримінальних проваджень). Інших витягів з ЄРДР суду надано не було, що унеможливлює остаточно встановити за яким кримінальним провадження скеровано матеріали обвинувального акту. Без усунення вказаних недоліків суд не може призначити справу до судового розгляду.
Сукупність вказаних недоліків при складанні обвинувального акту та не відповідність його вимогам ст. 291 КПК України, слугує підставою для повернення його прокурору, оскільки суд не вважає, що при направленні його до суду було не дотримано вимог ч.4 ст. 110 КПК України.
Керуючись ст.ст.110, 291, 314 КПК України, суд
Клопотання захисника-адвоката обвинуваченого ОСОБА_4 задоволити.
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017170240000745 від 23.05.2017 року відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. .2 ст. 191 , ч.1 ст.366 КК України повернути прокурору.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1