Справа № 826/27280/15 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
14 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лебедєвої Ю.Б.,
представника позивача - Островської В.В.,
представника відповідача - Козій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барви Швидкості» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ «Барви Швидкості» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2015 №0004162204, №0004172204.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року позов задоволено.
Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.
До Шостого апеляційного адміністративного суду 29.01.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року - без змін.
Згідно із ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судовому засіданні 14 березня 2019 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримала. Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.08.2015 №993, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Барви Швидкості» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Інтерго-плюс» та ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» за весь період взаємовідносин, за результатами якої 01.09.2015 складено акт №3484/26-56-22-04-09/34817933.
Відповідно до змісту даного акта, перевіркою встановлені порушення ТОВ «Барви Швидкості» вимог: п.44.1 ст.44, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 108317,00 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 120353,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.09.2015:
- №0004162204, яким позивачу занижено податок на прибуток на загальну суму 135396,00 грн. (з них за основним платежем - 108317,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 27079,00 грн.);
- №0004172204, яким занижено податок на додану вартість на загальну суму 150441,00 грн. (з них за основним платежем - 120353,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 30088,00 грн.).
За результатами оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення в порушення вимог п.36 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» №655).
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.
Відповідно до п. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ними відповідно до закону.
Згідно з п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Разом із тим, пунктом 86.9 ст. 86 Податкового кодексу (у редакції, чинній до 01.09.2015 року) було передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків», який набрав чинності 01.09.2015 року, пункт 86.9 ст. 86 Податкового кодексу виключено та підрозділ 10 розділу XX цього Кодексу доповнено пунктом 36 такого змісту: у разі якщо судом за результатами кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом № 655 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Тобто, з 01.09.2015 року скасовано норми, які передбачають особливості прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, проведених за визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу обставин, у зв'язку з наявністю кримінального провадження щодо кримінального правопорушення стосовно посадової особи платника податків та запроваджено загальний порядок та терміни прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений пунктом 86.8 статті 86 розділу II Кодексу.
При цьому, ураховуючи п. 36 підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу щодо перевірок, які проводяться у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, розпочатих до набрання чинності Законом № 655, податкові повідомлення-рішення за результатами перевірок, розпочатих та закінчених до 01.09.2015, розпочатих до, але закінчених після 01.09.2015, а також розпочатих та закінчених після 01.09.2015, приймаються протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання відповідного судового рішення, що набрало законної сили.
Разом з тим, судом першої інстанції не ураховано, що із системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що вказаний пункт застосовується до перевірок платників податків, відносно яких проводиться перевірка на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється та предметом якого є податки та/або збори.
Отже, податкове повідомлення - рішення не приймається до набрання законної сили відповідним судовим рішенням виключно відносно платника податків, стосовно посадових осіб якого в рамках кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори.
З матеріалів справи убачається, що кримінальне провадження №32014100010000278 від 18.10.2014, в рамках якого була призначена податкова перевірка, внесеного до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2015 КК України, тобто склад злочину передбачений ст. 212 КК у даному провадженні не розслідується.
Відтак, висновок суду першої інстанції щодо застосування у даному випадку п. 36 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу та скасування спірних податкових повідомлень - рішень з підстав відсутності у контролюючого органу права на їх прийняття, є необґрунтованим.
Стосовно господарських операцій позивача з від ТОВ «Інтерго-плюс» та ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп», які були предметом перевірки податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно зі статтею 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Барви швидкості» (Покупець) та ТОВ «Інтерго-плюс» (Постачальник) було укладено договір поставки №ДП - 28/05/2014 від 28.05.2014, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується передати (поставляти) покупцеві лакофарбувальну, шліфувальну продукцію та супутні матеріали до такої продукції. Покупець бере на себе зобов'язання приймати товар та своєчасно оплачувати відповідно до договору.
Пунктом 1.2. передбачено, що асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в накладних, що складаються на кожну партію товару, що поставляється, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.2.1. договору належним підтвердженням погодження кожного конкретного замовлення є виданий покупцю рахунок - фактура на постачання товару. Поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до рахунку - фактури, складеного згідно погодженого сторонами замовлення на поставку товару згідно п.4.1 договору. Постачальник зобов'язується поставляти товар за цінами, які зазначені у рахунку - фактурі.
Пунктом 5.6 визначено, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано копії наступних первинних документів, наявних в матеріалах справи: рахунків - фактур, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень.
Крім того, між ТОВ «Барви швидкості» (Покупець) та ТОВ «Діоніс-Груп» (Постачальник) було укладено договір поставки №ДП - 01/08/2014 від 01.08.2014, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується передати (поставляти) покупцеві лакофарбувальну, шліфувальну продукцію та супутні матеріалу до такої продукції. Покупець бере на себе зобов'язання приймати товар та своєчасно оплачувати на умовах передбачених договором.
Пунктом 1.2. передбачено, що асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в накладних, що складаються на кожну партію товару, що поставляється, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.2.1. договору належним підтвердженням погодження кожного конкретного замовлення є виданий покупцю рахунок - фактура на постачання товару. Поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до рахунку - фактури, складеного згідно погодженого сторонами замовлення на поставку товару згідно п.4.1 договору. Постачальник зобов'язується поставляти товар за цінами, які зазначені у рахунку - фактурі.
Пунктом 5.6 визначено, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано копії наступних первинних документів, наявних в матеріалах справи: рахунків - фактур, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень.
Як зазначено позивачем, транспортування придбаного товару здійснювалося на власному автомобілі позивача. Отриманий товар від контрагентів зберігався відповідно до Договору №120-09 від 01.08.2009 про надання платних послуг по відповідальному зберіганню товарно - матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні у зберігача ВАТ «Завод «Ленінська кузня».Отриманий товар був реалізований наступним замовникам: ТОВ «Авто Моторе Груп», ПП «АВТОКОЛОРИТ», фізичній особі ОСОБА_5, ТОВ «А - ГРІН», ТОВ «ЦЕНТР АБРАЗИВ», TOB «НІКА - OB», ПП «Меблева Фабрика «Мірт», ФОП ОСОБА_6, ПП «СМП - ГРЕК», ТОВ «Торговий Дім «Запчастина - Сервіс», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «НАУКОВО - ВИРОБНИЧА ФІРМА «ФАРБАСПЕЦПРОМ», ТОВ «АРТІЛЬ ЛТД», ТОВ «КИЇВСЬКЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРОМАШПОСТАЧ», ПВП «КОЛОМАКАГРОПРОМ», ПП «ФІНАНСОВО - ПРОМИСЛОВА ГРУПА «МЕРУ».
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Судом першої інстанції не взято до уваги обставини щодо неможливості виконання контрагентами спірних операцій з огляду на відсутність у підприємств достатньої кількості працівників для здійснення господарських операцій, основних фондів та виробничих потужностей необхідних для ведення господарської діяльності.
Контрагенти позивача не мали можливості проводити спірні операції з огляду на недостатність виробничого потенціалу, як то: основних фондів, персоналу, приміщень для зберігання товарів, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням договірних умов, доступності на ринку, тощо.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року по справі №813/7159/14.
Крім того, в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що ТОВ «Інтерго-плюс» та ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» відсутні за податковими адресами. Директори ТОВ «Інтерго-плюс» та ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп», згідно з АІС «Податковий блок», значаться громадянами Російської Федерації, проте, згідно з інформацією з Державної прикордонної служби України директор ТОВ «Інтерго-плюс» ОСОБА_10 та директор ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» ОСОБА_11 державний кордон України не перетинали. Крім того, ДПІ у Подільському районі ТУ ДФС у м. Києві від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області отримано акт від 03.09.2014 №464/22-39058426 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерго-плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - начальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.03.2014 по 31.07.2014.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення валових витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
У справі, що розглядається, колегія суддів встановила, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та не являються такими, що підтверджують факт придбання товару у ТОВ «Інтерго-плюс» та ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп», оскільки неможливо ідентифікувати осіб, які брали участь у господарських операціях від контрагентів, з огляду на те, що, як було зазначено вище, директор ТОВ «Інтерго-плюс» ОСОБА_10 та директор ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» ОСОБА_11 є громадянами Російської Федерації, та згідно з інформацією з державної прикордонної служби України державний кордон України не перетинали.
Зазначені обставини є підставою для висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/14330/13-а.
Щодо посилання представника позивача під час апеляційного розгляду справи, що наявний в матеріалах справи лист Державної прикордонної служби України не є належним доказом по справі, оскільки з його змісту неможливо встановити, яких осіб та якого періоду він стосується, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист Державної прикордонної служби України від 23.08.2016 Вих.№ 0.64-17671/15-16 (т.2, а.с. 148) є відповіддю на запит ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 22.07.2016 №4453/9/26-56-10-05 (т.2., а.с.149), про що безпосередньо є посилання в листі Державної прикордонної служби України.
Так, відповідно до запиту ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 22.07.2016 №4453/9/26-56-10-05, в ньому конкретно вказано осіб, стосовно яких запитується інформація, а саме ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві просить Державну прикордонну службу України «з метою недопущення безпідставних витрат дохідної частини Державного бюджету України та з метою підтвердження або скасування вищевказаної інформації, надати інформацію щодо перетину державного кордону України:
- ОСОБА_12, гражданин Российской Федерации, дата рождения 25.12.1960 (ИНН НОМЕР_1), зарегистрирован по адресу: Российская Федерация, Республіка Башкортостан, Зианчуринский район, село Исянгулово, ул. Ахметшина,2;
- ОСОБА_14 Жуматаивна, гражданка Российской Федерации, дата рождения 23.07.1982 (ИНН НОМЕР_2), зарегистрирована по адресу: Российская Федерация, Астраханская область, Ахтубинский район, село Ново-Николаевка, ул. Советская».
Тобто вказаний запит стосується конкретних осіб та необмеженого в часі періоду можливого перетин ними державного кордону України, на що листом від 23.08.2016 Вих.№ 0.64-17671/15-16 Державною прикордонною службою України надано відповідь.
Представником позивача не спростовано зазначеної у вказаному листі інформації.
З наведеного вбачається відсутність реального виконання послуг за договором, укладеними між позивачем та контрагентом, оскільки відсутні умови, обставини та підстави, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.
За викладених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про відмову в позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На думку колегії суддів, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барви Швидкості» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Барви Швидкості» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяА.Б. Парінов
СуддяО.О. Беспалов
Повне судове рішення складено 15.03.2019.