12 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/4043/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, головуючий суддя - Подлісна І.М., ухвалене о 10 год. 37 хв. у м. Тернополі, повний текст якого складено 10.08.2018 року, у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Джерела громадського здоров»я» до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
В травні 2018 року позивач - ГО «Джерела громадського здоров»я» звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову від 08.05.2018 року №ТР554/790/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 111 690 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що відносини які склались між позивачем та ОСОБА_1 є цивільно-правовими. Відповідно до п. 1.2. Договору про надання послуг від 02 березня 2018 року, укладеного між ГО «Джерела громадського здоров'я» та ОСОБА_1, останній як Виконавець, виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, немає права на одержання допомоги із соціального страхування.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено; постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР554/790/АВ/ТД/-ФС від 08 травня 2018 року визнано протиправною та скасовано.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час розгляду даної справи, судом першої інстанції не було враховано показання свідка ОСОБА_1, який стверджував, що з ним укладався цивільно-правовий договір замість трудового, який не виконував роботу одноразово, а працював як працівник за доведеними маршрутами, був матеріально відповідальним, їздив у відрядження, працював у групі ризику та водночас був позбавлений соціальних стандартів (відпусток, вихідних днів, мінімальної зарплати та відрахувань від неї).
В судовому засіданні представники позивача заперечили проти апеляційної скарги, вважають оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі заяви від 05.04.2018 року, наказу про проведення інспекційного відвідування від 16.04.2018 року №227 та направлення від 16.04.2018 року № 4.1/076/087 у період з 17 по 18.04.2018 року було проведено захід державного контролю (інспекційне відвідування) у діяльності Громадської організації «Джерела громадського здоров'я» (а.с. 44-46).
За результатами проведеного заходу державного контролю (інспекційного відвідування) було складено Акт від 18.04.2018 року № ТР554/790/АВ (а.с. 47-49). У даному акті зафіксовані порушення законодавства про працю, зокрема, встановлено, що в ході інспекційного відвідування громадською організацією «Джерела громадського здоров'я» надано Договори про надання послуг, укладені з громадянином ОСОБА_1 В даних договорах вбачаються ознаки трудових:
у змісті Договору про надання послуг зазначено, що предметом його є надання послуг, які властиві саме найманому працівнику згідно Класифікатора професій, частково відповідають посадовій інструкції соціального працівника, яка є у штатному розписі громадської організації;
Договір про надання послуг з місяця в місяць переукладався, при цьому Виконавець не змінювався. Зокрема, дія договору: 03.01.2018 року - 31.01.2018 року, 01.02.2018 року - 27.02.2018 року;
режим робочого часу в Договорі надання послуг контролюється Замовником - Виконавець має чітко дотримуватись доведеного йому маршруту, натомість при цивільно - правових відносинах Виконавець має сам організовувати і виконувати свою роботу;
із громадянином ОСОБА_1 10.01.2018 року проведено інструктаж по охороні праці на робочому місці (стаття 29 Кодексу законів про працю України);
Виконавець зобов'язаний вести облікову документацію для звітності проекту, що є обов'язком штатного працівника;
щомісяця Виконавець подавав Звіт про використані ТМЦ медичного призначення, що є ознакою матеріальної відповідальності (стаття 130 Кодексу законів про працю України);
протягом січня - березня 2018 року вартість послуг обумовлених Договором про надання послуг залишалася незмінною і становила 3 240,00 грн, що вказує на зарплату штатного працівника на умовах неповного робочого часу.
Крім того, громадянин ОСОБА_1 (Виконавець) проходив навчання як соціальний працівник, що є характерною ознакою трудових відносин (стаття 201 Кодексу законів про працю України), йому видане посвідчення соціального працівника.
Таким чином, ОСОБА_1 був допущений до виконання роботи соціального працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом та без повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку ГО "Джерела громадського здоров'я" як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (копії договорів з додатками про надання послуг з ОСОБА_1 за січень, лютий, березень 2018 року, копія посадової інструкції соціального працівника, копія Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці (на робочому місці), копія пояснень ОСОБА_2, копія посвідчення соціального працівника).
За результатами проведеного заходу державного контролю (інспекційного відвідування) на підставі виявленого порушення вимог частини 1 статті 21 КЗпП України та частини 3 статті 24 КЗпП України було внесено припис від 18.04.2018 року №ТР554/790/АВ/П щодо приведення у відповідність оформлення трудових відносин (укладання трудових договорів) згідно чинного законодавства України, а саме ст. 21, 24 КЗпП України.
Окрім того, 08 травня 2018 року Управлінням Держпраці у Тернопільській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР554/790/АВ/ТД-ФС, якою на Громадську організацію «Джерела громадського здоров»я», за порушення ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, накладено штраф у розмірі 111 690 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що всі вимоги договорів про надання послуг сторонами дотримані, а відтак виконання ОСОБА_1 робіт обумовлених договором про надання послуг не може визнаватись, як допуск до роботи без укладення трудового договору, оскільки в даному випадку діяв цивільно-правовий договір.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов»язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов»язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров»я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи видно, що між позивачем та ОСОБА_1 02.03.2018 року було укладено Договір про надання послуг, згідно п. 1.2. якого останній, як Виконавець, виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування (а.с. 37-38).
За даним Договором ОСОБА_1 зобов'язується надати послуги щодо налагодження та координації дій, цілей і завдань у рамках конкретного проекту, який має назву «Сьогодення з проекцією на майбутнє», і саме для реалізації конкретного проекту із ним укладено договір цивільно-правового характеру. Даний проект не є основним у діяльності ГО «Джерела громадського здоров'я», а лише однією із складових частин роботи.
Пунктом 4.4. Договору передбачено, що оплата за даним Договором здійснюється протягом 20-ти робочих днів після підписання Акту про надання послуг обома сторонами.
Таким чином, саме наявність Акту надання послуг, як підтвердження кінцевого результату надання ОСОБА_1 послуг є основною метою, для якої укладається даний договір, а не сам процес виконання такої роботи, як передбачено трудовим договором.
Так, до матеріалів справи долучений Акт про надання послуг та письмовий звіт про виконану роботу від 30 березня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на виконання умов Договору про надання послуг від 02.03.2018 в рамках проекту «Здорове майбутнє» виконав та передав наступні роботи: встановив контакт з цільовою групою проекту та залучив нових клієнтів проекту; мотивував клієнтів до проходження само тестування на ВІЛ і вірусні гепатити; робив облік шприців та інформаційної літератури; проводив консультування клієнтів проекту за принципом «рівний-рівному»; виїжджав на мобільній амбулаторії в населенні пункту для само тестування; інформував клієнтів щодо профілактики, виявлення та лікування туберкульозу, проводив скринінгове опитування клієнтів проекту; здійснював супровід клієнта з позитивним результатом до медичного закладу (а.с. 38-39).
В матеріалах справи наявні також Договори про надання послуг, Акти про надання послуг та письмові звіти про виконану роботу за результатами роботи у січні та лютому 2018 року (а.с. 8-13).
Договір укладений між ГО «Джерела громадського здоров'я» та ОСОБА_1 не містить положень про чітко сформований графік роботи, а також відповідальності за порушення такого графіку, а встановлення маршрутів випливає із самої суті послуг, які надаються останнім для реалізації проекту «Сьогодення з проекцією на майбутнє».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України шляхом допущення до виконання роботи без укладення договору (контракту), оформленого наказом, або розпорядженням та неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відтак оскаржена постанова №ТР554/790/АВ/ТД-ФС від 08.05.2018 року про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року у справі №819/914/18 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
Т. І. Шинкар
Повний текст постанови складено 15.03.2019 року.