Справа № 826/12545/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
13 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ганечко О.М.
суддів Федотова І.В.
Коротких А.Ю.
при секретарі Біднячук Ю.С.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про держану службу» № 3723-XII, починаючи з 24.04.2018 року, та зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві призначити позивачу пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про держану службу» № 3723-XII, у розмірі 80% від суми заробітної плати, включаючи всі види оплати праці за 24 календарні місяці роботи перед зверненням, на підставі довідок ГУ ПФУ в місті Києві «Про складові заробітної плати для призначення пенсії держаного службовця» № 13 від 19.04.2018 року та № 14 від 19.04.2018 року, без обмеження її розміру, починаючи з 24.04.2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій вона просила скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, починаючи з 2012 року, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в місті Києві, як пенсіонер, що отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1, виданого Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.
Починаючи з 28.03.2014 року, позивач переведена на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про державну службу».
ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач досягла пенсійного віку - 58 років 6 місяців, тому, на її думку, в неї виникло право на призначення пенсії за віком.
24.04.2018 року ОСОБА_3 звернулась до пенсійного органу із заявою, у якій просила перевести її на пенсію за віком, відповідно до Закону Україну «Про державну службу», та прийняти рішення про перерахунок і виплату пенсії державного службовця в розмірі 80 % від заробітної плати.
Листом від 16.07.2018 року за № 39849/03 відповідач повідомив позивача, що для призначення пенсії немає законних підстав, оскільки у 2014 році позивач вже була переведена на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.20).
Вважаючи протиправною, відмову пенсійного органу в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач звернулася з даним позовом до суду, за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком не досягла шістдесятирічного віку.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що не ґрунтуються на повному та всебічного встановленні обставин справи, з огляду на наступне.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (надалі за текстом - Закон № 889-VIII), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії, відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (надалі за текстом - Закон №889-VIII), державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу"(Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Частиною першою ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, за наявності страхового стажу не меньше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Таким чином, з урахуванням норм абз.З ч.І ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у ОСОБА_3 виникло право на пенсію за віком у 58 років 6 місяців, оскільки вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.
58 років 6 місяців ОСОБА_3 виповнилось ІНФОРМАЦІЯ_2.
24 квітня 2018 року, тобто після досягнення пенсійного віку, позивач звернулась із заявою до відповідача про переведення її на пенсію за віком, відповідно до Закону Україну «Про державну службу», та прийняти рішення про перерахунок і виплату пенсії державного службовця в розмірі 80 % від заробітної плати.
Отже, позивач досягла відповідного віку, має необхідний страховий стаж роботи, та має достатній стаж державної служби, а тому набула права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, у зв'язку з вищевикладеним відмова відповідача у переведенні ОСОБА_3 на пенсію, відповідно до Закону №3723-ХІІ, є протиправною.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 року скасувати та постановити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_3 за віком протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_3 пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про держану службу» № 3723-XII, у розмірі 80% від суми заробітної плати, включаючи всі види оплати праці за 24 календарні місяці роботи перед зверненням, на підставі довідок ГУ ПФУ в місті Києві «Про складові заробітної плати для призначення пенсії держаного службовця» № 13 від 19.04.2018 року та № 14 від 19.04.2018 року, без обмеження її розміру, починаючи з 24.04.2018 року.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Коротких А.Ю.
Федотов І.В.