Справа № 759/14592/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
13 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Святошинського управління Національної поліції м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м.Київа з позовом до Святошинського управління Національної поліції м. Києві, в якому просив:
- визнати неправомірними дії/бездіяльність відповідача в опрацюванні факту виклику Патрульної Поліції в офіс ЖБК Управдом за адресою: АДРЕСА_1 06.02.2018 року з приводу порушення прав позивача;
- зобов'язати відповідача провести належне розслідування факту порушення прав позивача ЖБК Управдом 06.02.2018 року за вказаною адресою;
- визнати неправомірними дії/бездіяльність відповідача в опрацюванні факту виклику Патрульної Поліції в офіс ЖБК Управдом за вказаною адресою 02.08.2018 року для фіксування події про створення ЖБК Управдом перешкод посадовим особам Держпродспоживслужби проведення перевірки, про що Держпродспоживслужбою було складено Акт від 02.08.2018 року;
- зобов'язати відповідача провести належне розслідування факту створення ЖБК Управдом перешкод посадовим особам Держпроспоживслужби проведення перевірки 02.08.2018 року за адресою: АДРЕСА_1;
- визнання неправомірними дії/бездіяльність відповідача в опрацюванні звернення Держпродспоживслужби 08.08.2018 року №06.3/12054, в якому позивач проходив як третя особа для захисту прав якої і було спрямовано звернення Держпродспоживслужби;
- зобов'язати відповідача провести належне розслідування фактів викладених в зверненні Держпродспоживслужби 08.08.2018 року №06.3/12054;
- визнати неправомірними дії/бездіяльність відповідача в опрацюванні заяви позивача вх. №3104 від 17.08.2018 року;
- зобов'язати відповідача провести належне розслідування фактів викладених в заяві позивача вх. 3104 від 17.08.2018 року;
- зобов'язати відповідача провести службове розслідування стосовно неправомірних дій/бездіяльності його працівників під час опрацювання звернення Держпродспоживслужби 08.08.2018 року №06.3/12054 та заяви позивача вх. №3104 від 17.08.2018 року, Рапорту Патрульної Поліції від 06.02.2018 року та Рапорту Патрульної Поліції від 02.08.2018 року;
- зобов'язати відповідача повідомити позивача про наслідки службового розслідування та надати позивачу можливість ознайомлення з матеріалами службового розслідування.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2018 року справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва, у зв'язку з непідсудністю даної справи Святошинському районному суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що вказаний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, зазначена ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що ніколи не звертався до Окружного адміністративного суду м.Києва за вирішенням спору, тому відмова у відкритті провадження у справі спрямована не до належного суб'єкта. Позивач наполягає на тому, що суддя Клочкова Р.В. не надала належної правової оцінки помилковості ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2018 року про передачу позову на розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва. На думку апелянта судом першої інстанції було порушено норми ст.30 КАС України, яка передбачає, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно скасувати, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (ст.3 КАС України).
Згідно ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно з ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є оскарження дій/бездіяльності відповідача в опрацюванні викликів Патрульної Поліції в офіс ЖБК Управдом за адресою: АДРЕСА_1 06.02.2018 року та 02.08.2018 року з приводу порушення прав позивача та бездіяльності пов'язаної з ігнорування його звернень та заяв.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В даному випадку в матеріалах справі відсутні докази того, що виклики, звернення та заяви позивача були здійснені в рамках кримінального провадження. Крім того, зі змісту позову не вбачається обставин які б свідчили про те, що позивач звертався до відповідача з заявою про скоєння кримінального правопорушення та притягнення відповідних осіб до кримінальної відповідачльності.
Колегія суддів вважає, що спір, який виник між сторонами у даній справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки фактично позивач в даній справі оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягала у ігноруванні викликів ОСОБА_2, не належного розгляду поданих ним звернень та заяв, тобто дій відповідача - як суб'єкта владних повноважежень, який відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, згідно ст.30 КАС України спори мід адміністратиними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справи, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Оскільки Святошинський районний суд м. Києва, як адміністративний суд, своєю ухвалою від 18.09.2018 року передав дану справу за підсудністю до іншого адміністративного суду, Окружний адміністративний суд м.Києва у відповідності до ст.30 КАС України повинен був прийняти до свого провадження та роглянути справу по суті.
Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов неправильного висновку про відмову у відуритті провадження, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 315, 320, 321, 325 КАС України суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 14.03.2019 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В.Файдюк
Є.І.Мєзєнцев