Справа № 640/21170/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
13 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ганечко О.М.
суддів Федотов І.В.
Коротких А.Ю.
при секретарі Біднячук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Заступника керівника апарату Верховного Суду керівника секретаріату Касаційного господарського суду Пляс Наталії Петрівни, Начальника відділу забезпечення діяльності Голови та заступника Голови суду секретаріату Касаційного господарського суду Воляновської Тетяни Василівни про визнання протиправними та скасування розпоряджень,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Заступника керівника апарату Верховного Суду керівника секретаріату Касаційного господарського суду Пляс Наталії Петрівни, Начальника відділу забезпечення діяльності Голови та заступника Голови суду секретаріату Касаційного господарського суду Воляновської Тетяни Василівни про визнання протиправними та скасування розпоряджень відповідача-1 №1116 від 04.06.2018 року, №1943 від 10.08.2018 року та відповідача-2 №1385 від 06.07.2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Станом на 13 березня 2019 року відповідачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є розпорядження відповідачів щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, позивач оскаржує до адміністративного суду не дії, рішення чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які пов'язані з реалізацією публічно-владних управлінських функцій, а рішення, прийняті в рамках процесуального законодавства і не можуть бути віднесені за своїм змістом до актів індивідуальної дії в розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За положеннями ч.9 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
04.06.2017 року, на підставі розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду керівника секретаріату Касаційного господарського суду Пляс Н.П., у зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О., відповідно приписів Положення, здійснено повторний автоматичний розподіл справи №910/15151/17.
Розпорядженням начальника відділу забезпечення діяльності Голови та заступника Голови суду секретаріату Касаційного господарського суду Воляновської Т.В. від 06.07.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15151/17, у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О.
Дані рішення прийнято на виконання вимог процесуального законодавства, а відтак, з урахуванням ст. 255 ГПК України, заперечення щодо рішень, прийнятих в рамках ст. 332 ГПК України, можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 20.09.2018 у справі № 904/720/14.
При цьому, розпорядження посадових осіб Верховного Суду, винесені на підставі ст. 32 ГПК України, не можуть бути предметом оскарження в суді першої інстанції іншої юрисдикції.
За правилами, встановленими ч.1 ст. КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Разом з тим, у відповідності до п.19 ч.1 ст.4 КАС України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Системний аналіз вищенаведених положень дає підстави вважати, що позивач оскаржує до адміністративного суду не дії, рішення чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які пов'язані з реалізацією публічно-владних управлінських функцій, а рішення, прийняті в рамках процесуального законодавства і не можуть бути віднесені за своїм змістом до актів індивідуальної дії, в розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 2 ч.1 ст.4 КАС України, визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або обов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи
Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За визначенням, наведеним у п.9 п.1 ст.4 КАС України, відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги позивача стосуються дій відповідачів щодо повторного автоматичного розподілу справ.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді І.В. Федотов
А.Ю. Коротких
Повний текст постанови виготовлено 13 березня 2019 року.