Справа № 473/416/19
іменем України
"13" березня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
В січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою № 6 в житловому будинку № 59 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є власником вказаного нерухомого майна. З 12.01.2016 року в даній квартирі значиться зареєстрованою дочка позивача - ОСОБА_2 Проте, з часу реєстрації та по сьогоднішній день остання за вказаною адресою не проживає, жодних витрат по утриманню майна не несе. Разом з тим, реєстрація відповідача в даній квартирі створює незручності власнику житла щодо користування та розпорядження своєю власністю.
Зазначені обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду.
В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримала. Надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, судом, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення. Про причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести заочний розгляд справи, відповідно до ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира № 6 в житловому будинку № 59 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області, відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.10.2011 року (а.с. 9,10). Позивач зареєстрована та проживає за вказаною адресою.
В зазначеній квартирі також зареєстрована відповідач ОСОБА_2 - з 12.01.2016 року, проте з часу реєстрації у ній не проживає (а.с. 11-12, 14, 15, 23-24).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідачу з боку власника створювалися будь-які перешкоди в користуванні житлом, не висловила вона бажання продовжувати користуватися квартирою й під час розгляду справи.
Відповідно до ст.16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).
Згідно зі ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Статті 150,156 ЖК України передбачають, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Водночас, ст.405 ЦК України встановлює сервітутне право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Зокрема:
- члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, а житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником;
- член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
До членів сім'ї власника належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 ЖК України (дружина (чоловік), їх діти і батьки). Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником квартири (будинку) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником житла і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 ЖК України.
За такого, враховуючи встановлені обставини, зокрема невикористання без поважних причин відповідачем свого права на користування належним позивачу житлом понад один рік, відсутність між сторонами іншої домовленості щодо використання відповідачем сервітуту (протилежного в судовому засіданні не встановлено, відповідно до положень ст. 12, 76-81 ЦПК України), а тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 259, 263 - 265, 280-282, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою № 6 в житловому будинку № 59 по вул. Соборності в м. Вознесенську Миколаївської області.
Заочне рішення може бути переглянуто Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області шляхом подачі заяви відповідачем про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Л.В. Лузан