вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" березня 2019 р. Справа № 911/333/19
За заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центрбудгруп» (ідентифікаційний код - 37819776)
до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс» (ідентифікаційний код - 34306194)
про порушення провадження у справі про банкрутство
Суддя Лутак Т.В.
Секретар судового засідання Гришко В.О.
Представники:
від заявника: не з'явилися
від боржника: не з'явилися
Обставини справи:
До господарського суду Київської області звернулося ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центрбудгруп» (далі - заявник або кредитор) із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс» (далі - боржник), у зв'язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість у розмірі 1 260 000, 00 грн., на підставі статей 10, 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2019 прийнято заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс» до розгляду, проведення підготовчого засідання суду призначено на 14.02.2019, зобов'язано арбітражного керуючого ОСОБА_2 до 12.02.2019 надати суду заяву на участі у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс» у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зобов'язано кредитора та боржника надати суду певні документи.
04.02.2019 та 11.02.2019 до господарського суду Київської області від арбітражного керуючого ОСОБА_2 надійшли заяви б/н б/д (вх. № 2199/19 від 04.02.2019 та вх. № 2738/19 від 11.02.2019) про участь у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс».
До господарського суду Київської області від заявника надійшло клопотання б/н від 08.02.2019 (вх. № 2629/19 від 08.02.2019) про долучення до матеріалів справи документів.
13.02.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від арбітражного керуючого ОСОБА_3 надійшла заява вих. № 01-16/100 від 06.02.2019 (вх. № 2927/19 від 13.02.2019) про участь у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс».
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 25.02.2019 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та відсутністю доказів вручення боржнику ухвали суду від 01.02.2019.
До господарського суду Київської області від арбітражного керуючого ОСОБА_2 надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 3687/19 від 22.02.2019) про долучення до матеріалів справи документів.
25.02.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від арбітражного керуючого ОСОБА_4 надійшла заява б/н від 23.02.2019 (вх. № 2731/19 від 25.02.2019) про участь у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс».
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2019, за клопотанням представника заявника, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 11.03.2019.
Представники заявника та боржника, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 11.03.2019 не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, боржник відзиву на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство не надав.
Враховуючи те, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неявка у підготовче засідання сторін, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання, суд вважає за можливе провести підготовче засідання за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, зазначає таке.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема: докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.
Отже, безспірність грошових вимог кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з встановленням розміру таких вимог згідно судового рішення та доведенням заявником обставин порушення виконавчого провадження органами виконавчої служби за такими грошовими вимогами і обставин здійснення виконавчого провадження упродовж трьох місяців, внаслідок чого не вдалось задовольнити вимоги кредитора на зазначену суму.
Частинами 1-3 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Таким чином, у підготовчому засіданні суд повинен остаточно з'ясувати наявність всіх необхідних підстав, передбачених Законом, для порушення справи про банкрутство, наявність ознак неплатоспроможності боржника, а також наявність чи відсутність перешкод подальшому руху справи про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, заявником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центрбудгруп» на підтвердження своїх вимог щодо їх безспірності, розміру заборгованості та строку їх незадоволення надано: рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захист корпоративних прав «Атторней» від 12.02.2018 у справі № Т-03/18, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 у справі № 973/23/18, накази Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 у справі № 973/23/18 та постанови про відкриття виконавчих проваджень № 56428338, № 56428818 від 15.05.2018.
Так, рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захист корпоративних прав «Атторней» від 12.02.2018 у справі № Т-03/18 стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс» (код ЄДРПОУ 37819776) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центрбудгруп» (код ЄДРПОУ 34306194) суму заборгованості за договором про надання правової допомоги від 14.11.2016 в розмірі 1 260 000, 00 грн. та третейські витрати в розмірі 12 950, 00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 у справі № 973/23/18 задоволено заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центрбудгруп» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захист корпоративних прав «Атторней» від 12.02.2018 у третейській справі № Т-03/18.
02.04.2018, на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захист корпоративних прав «Атторней» від 12.02.2018 у третейській справі № Т-03/18, Київським апеляційним господарським судом видано відповідний наказ.
Крім того, 02.04.2018 Київським апеляційним господарським судом видано наказ про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс» на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центрбудгруп» витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду в сумі 881, 00 грн.
Постановами приватного виконавця ОСОБА_5 від 17.05.2018 відкрито виконавчі провадження № 56428338 та № 56428818 з виконання наказів Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що грошові вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центрбудгруп» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс» на суму 1 260 000, 00 грн. підтверджуються рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захист корпоративних прав «Атторней» від 12.02.2018 у третейській справі № Т-03/18.
Статтею 124 Конституції України та статтею 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди у відповідності до визначених законом процедур судочинства.
Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено систему судоустрою України, яку складають: місцеві суди; апеляційні суди; Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.
Разом з тим, статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено спеціалізацію судів.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалює рішення іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про третейські суди» третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
В статтях 1, 3 Конституції України визначено, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Гарантуючи судовий захист зі сторони держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 6 ст. 55 Конституції України), це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері, зокрема господарських правовідносин є звернення до третейського суду у випадках і порядку, передбаченому Законом України «Про третейські суди».
Третейський розгляд спорів сторін у сфері господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.
Оскільки відповідно до вимог Закону України «Про третейські суди» третейський розгляд спору та рішення зазначеного суду не є актом правосуддя, то рішення такого суду є актом недержавної юрисдикційної діяльності.
Виходячи з положень статей 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України «Про третейські суди» та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, третейський суд як недержавний орган має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.
Рішення третейського суду має певні особливості порівняно із судовими рішеннями, які приймаються компетентними судами в порядку цивільного, господарського судочинства. Так, при визначенні правової природи судового рішення за результатами роз гляду справи в порядку третейського судочинства слід виходити з того, що третейський суд не здійснює правосуддя, не входить до системи національних судів, а є альтернативною формою цивільної юрисдикції.
На підтвердження такої правової позиції можна навести рішення Кон ституційного Суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010, у якому наголошується, що судова влада реалізується шляхом здійснен ня правосуддя у рамках відповідних судових процедур, у системі судів загальної юрисдикції діють спеціалізовані суди, до яких належать господарські, адміністративні суди. Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Виходячи з цього рішенню третейського суду не притаманна така ознака, як виключність, а саме рішення може бути предметом судово го контролю.
Основною ознакою рішення третейського суду є пов'язаність цього рішення з третейською угодою, яка по лягає в тому, що третейське рішення прямо залежить від арбітражної угоди та її дійсності. Третейська угода визначає коло спорів, щодо яких може бути прийняте рішення. Третейське рішення, що виходить за межі третейської угоди, є недійсним та не тягне правових наслідків.
Обов'язковість рішення третейського суду слід розуміти у двох аспектах: обов'язковість третейського рішення для сторін та інших осіб, що брали участь у справі, та обов'язковість добровільно викону вати рішення третейського суду. Отже, рішення третейського суду є обов'язковим для сторін, однак така обов'язковість дещо відрізня ється від тієї, що притаманна актам судів загальної юрисдикції та господарських судів, зважаючи на особливу правову природу третей ського суду. З цієї причини у Законі України «Про третейські суди» відсутні положення про обов'язковість рішення третейського суду і відповідальність за його невиконання. Тому рішення третейського суду не може розглядатися як акт, обов'язковий для виконання осо бами, що не є сторонами третейської угоди, адже, укладаючи третей ську угоду, сторони наділяють визначений ними третейський суд пра вом розглянути спір, що виник між ними, і прийняти рішення, яке стосується його суті.
Специфічною ознакою рішення третейського суду є його здійснен ність у тому розумінні, що рішення, постановлене за результатами розгляду справи підлягає добровільному виконанню сторонами тре тейського розгляду (ст. 50 Закону України «Про третейські суди»). Сторони, погоджуючись на вирішення спору між ними в порядку третейського судочинства, так би мовити, дають свою згоду на виконання рішення без застосування заходів державного примусу. Це може виражатися у вчиненні нею таких дій, як сплата боргу, неустой ки, відшкодування шкоди тощо, однак не можна виключити і той факт, що відповідач відмовиться виконати рішення третейського суду, на випадок виникнення таких ситуацій передбачене примусове виконання рішень третейських судів. Порядок цієї процеду ри визначається Законом України «Про третейські суди», Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, зважаючи на вищезазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість рішення третейського суду є лише для сторін третейської угоди.
Крім того, щодо обов'язковості виконання рішення третейського суду було зроблено висновок Конституційним Судом України у п. 4 Рішення від 10 січня 2008 р. N 1-РП/2008 (справа про завдання третейського суду), в якому зазначено, що відповідно до Закону України «Про третейські суди» третейські суди приймають рішення тільки від свого імені, а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів.
Відповідно до ч. 8 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.
Згідно з ч. 10 ст. 38 Закону України «Про третейські суди» обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов'язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.
Отже, за змістом ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 38 Закону України «Про третейські суди» обставини, встановлені рішенням третейського суду, не мають преюдиціального значення для господарського суду, в тому числі і у розгляді ним справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у третейському провадженні.
Відповідно до положень ст. 355 Господарського процесуального кодексу України та ст. 56 Закону України «Про третейські суди» при розгляді заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що рішення третейського суду у справі про стягнення боргу між кредитором та боржником, незалежно від видачі на його примусове виконання виконавчого документа, не має преюдиційної сили при здійсненні провадження у справі про банкрутство, не може обґрунтовувати обставини наявності безспірної заборгованості боржника перед кредитором, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України такі обставини підлягають обов'язковому доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом, а при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд не вправі вирішувати спір по суті.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центрбудгруп» заявлено грошові вимоги у розмірі 1 260 000, 00 грн. на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захист корпоративних прав «Атторней» від 12.02.2018 у третейській справі № Т-03/18, яке не має преюдиційної сили при здійсненні розгляду справи про банкрутство у господарському суді та не може обґрунтовувати обставини наявності безспірної заборгованості боржника перед кредитором, суд вважає, що заявником при зверненні до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс» не було дотримано вимог статей 10, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; відмову у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо: заявником не доведено наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.
Враховуючи те, що заявник не надав суду документів, які б підтверджували наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс».
Разом з тим, суд звертає увагу, що відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Законом.
Крім того, зважаючи на встановлені судом обставини щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс», суд залишає без розгляду заяви арбітражних керуючих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про участь у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс».
Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 911/333/19 за заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центрбудгруп» про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс».
2. Залишити без розгляду заяви арбітражних керуючих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про участь у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Імпульс».
3. Копію ухвали направити заявнику, боржнику, органу державної виконавчої служби, державному реєстратору та державній податковій інспекції за місцезнаходженням боржника, приватному виконавцю ОСОБА_5, арбітражному керуючому ОСОБА_2, арбітражному керуючому ОСОБА_3, арбітражному керуючому ОСОБА_4 та Головному територіальному управлінню юстиції у Київській області Міністерства юстиції України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 15.03.2019.
Суддя Т.В. Лутак