Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 565/618/18
провадження № 61-45198св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України,
представники відповідача: Редькович Василь Васильович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 червня 2018 року у складі судді Ковтуновича М. І. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С., Боймиструка С. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про скасування рішення житлово-побутової комісії та зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що він є прапорщиком запасу Збройних Сил України і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка знаходиться у м. Вараш Рівненської області. У період з 24 грудня 1999 року до 03 березня 2015 року його місце проживання було зареєстровано на території вказаної військової частини, а фактично він проживав у с. Стара Рафалівка Рівненської області.
Рішенням житлово-побутової комісії від 15 квітня 2004 року (протокол № 1) його було прийнято на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України для одержання житлового приміщення на загальних підставах.
Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 05 грудня 2008 року (протокол № 15) його, разом із членами сім'ї: ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_8 (син), включено до списку осіб, які мають право на першочергове одержання житлового приміщення.
Наказом командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 19 вересня 2011 року №105 о/с його було звільнено з 29 вересня 2011 року у запас Збройних Сил України за станом здоров'я.
Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 30 вересня 2011 року (протокол № 10) у зв'язку зі звільненням його зі складом сім'ї включено до списку осіб, які мають право на позачергове одержання житлового приміщення.
Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 30 жовтня 2017 року (протокол № 13) його було знято з квартирного обліку на підставі частини другої статті 40 ЖК Української РСР у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
Вказував, що місце проживання не змінював, і під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, і після звільнення у запас Збройних Сил України за станом здоров'я фактично проживав у с. Стара Рафалівка Рівненської області, що відповідачу було відомо.
На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 31 жовтня 2017 року (протокол № 13) про зняття його зі складом сім'ї з квартирного обліку у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до іншого населеного пункту з 31 жовтня 2017 року та зобов'язати житлово-побутову комісію військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України поновити його зі складом сім'ї: ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_8 (син), на квартирному обліку осіб, які мають право на першочергове одержання житлового приміщення, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з включенням до позачергової черги з 30 вересня 2011 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 31 жовтня 2017 року (протокол № 13) про зняття з квартирного обліку прапорщика запасу ОСОБА_1 , зі складом сім'ї: ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_8 (син), у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до іншого населеного пункту з 31 жовтня 2017 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (житлово-побутову комісію військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України) поновити на квартирному обліку осіб, які мають право на позачергове одержання житлового приміщення, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прапорщика запасу ОСОБА_1 зі складом сім'ї: ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_8 (син), із включенням до цієї черги з 30 вересня 2011 року.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 409,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави зняття військовослужбовців з квартирного обліку визначені, зокрема, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, та Інструкцією організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2007 року № 278.
Положення пункту 2 частини другої статті 40 ЖК Української РСР, якими передбачено, що виїзд особи на постійне місце проживання до іншого населеного пункту є підставою для зняття особи з облікупотребуючих поліпшення житлових умов, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки стосуються випадків, коли особа була взята на такий облік за місцем проживання, а не за місцем роботи (служби).
Позивач фактично проживає у тому ж самому населеному пункті, де і проживав до звільнення з військової служби у запас - у с. Стара Рафалівка Рівненської області, а зміна зареєстрованого місця проживання не свідчить про виїзд особи на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без задоволення.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 червня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що положення частини першої статті 36, частини першої статті 37, пункти 2, 3 частини другої статті 40 ЖК Української РСР, частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчать, що виїзд на постійне проживання до іншого населеного пункту не може бути підставою для зняття військовослужбовця з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, звільнених з військової служби у запас за станом здоров'я, так як взяття військовослужбовця на цей облік не було пов'язане з місцем проживання.
Оскільки взяття військовослужбовця на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем служби у військовій частині пов'язано з його перебуванням на військовій службі, тому спірні правовідносини підлягають вирішенню з урахуванням того, що припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією не є підставою для зняття з обліку особи як такої, що потребує поліпшення житлових умов.
Також судом першої інстанції вірно зазначено, що сама по собі реєстрація місця проживання не свідчить про виїзд позивача на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про скасування рішення житлово-побутової комісії та зобов'язання вчинити дії призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що порядок обліку військовослужбовців Національної гвардії України, потребуючих поліпшення житлових умов, врегульовано ЖК Української РСР, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, та Інструкцією організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень (далі - Інструкція), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2007 року № 278.
У пункті 30 Порядку та пункті 3.15 Інструкції визначено, що військовослужбовці знімаються з квартирного обліку у разі поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством. Тобто перелік підстав для зняття з квартирного обліку, наведених у Порядку та Інструкції, не є вичерпним.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 40 ЖК Української РСР громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
ОСОБА_1 було прийнято на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України за місцем проходження служби, тобто - м. Вараш Рівненської області.
03 березня 2015 року ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання у військовій частині НОМЕР_1 м. Вараш Рівненської області і 06 березня 2015 року зареєстровано місце проживання у с. Стара Рафалівка Рівненської області.
Оскільки у березні 2015 року ОСОБА_1 виїхав на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, то його обґрунтовано було знято з квартирного обліку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Так, у частині першій, дев'ятій статті 12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Вказане свідчить, що він та члени його сім'ї повинні залишатися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення і підстав для його зняття з квартирного обліку немає, оскільки положення статті 40 ЖК Української РСР до спірних правовідносин не застосовуються, так як регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є прапорщиком запасу Збройних Сил України і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка знаходиться у м. Вараш Рівненської області.
24 грудня 1999 року ОСОБА_1 зареєстрував своє місце проживання у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у м. Вараш Рівненської області.
Рішенням житлово-побутової комісії від 15 квітня 2004 року (протокол № 1) ОСОБА_1 було прийнято на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України для одержання житлового приміщення на загальних підставах.
Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 05 грудня 2008 року (протокол № 15) ОСОБА_1 , разом із членами сім'ї: ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_8 (син), включено до списку осіб, які мають право на першочергове одержання житлового приміщення.
Наказом командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 19 вересня 2011 року №105о/с ОСОБА_1 було звільнено з 29 вересня 2011 року у запас Збройних Сил України за станом здоров'я на підставі пункту «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 30 вересня 2011 року (протокол № 10) у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 зі складом сім'ї включено до списку осіб, які мають право на позачергове одержання житлового приміщення, на підставі пункту дев'ятого статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
03 березня 2015 року ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання у м. Вараш Рівненської області (військова частина НОМЕР_1 ) і 06 березня 2015 року зареєстровано місце проживання у АДРЕСА_1 ).
Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 30 жовтня 2017 року (протокол № 13) ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку на підставі частини другої статті 40 ЖК Української РСР у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.
У статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Держава гарантує забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами (стаття 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно з частинами першою, четвертою статтею 43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
За частиною другою статті 46 ЖК Української РСР громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні положення містяться й у пункті 29 Порядку та пункті 3.21 Інструкції.
Разом з тим, у пункті 3.21 Інструкції передбачено, що якщо військовослужбовець, який перебуває на обліку, обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку реєстрації, інший населений пункт, відповідний командир військової частини на прохання військовослужбовця за 6 місяців до звільнення в запас або у відставку за віком подає до територіального управління Національної гвардії України або до іншої військової частини необхідні документи для взяття військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла, на підставі отриманого повідомлення з військової частини про поставлення такого військовослужбовця на чергу для отримання житла в територіальному управлінні Національної гвардії України або до іншої військової частини, після чого він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби. Він також може скористатися правом отримати житлове приміщення після звільнення з військової служби від виконавчого органу районної, міської, районної в місті ради на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
Системний аналіз вищевказаних положень Інструкції свідчить, що у випадку, коли військовослужбовець, який перебуває на обліку, обере для проживання після звільнення з військової служби інший населений пункт він зобов'язаний повідомити про це командира військової частини за 6 місяців до звільнення в запас або у відставку, який у свою чергу подає до територіального управління Національної гвардії України або до іншої військової частини необхідні документи для взяття військовослужбовця на квартирний облік.
Якщо військовослужбовець на момент звільнення у запас не виявить такого бажання (щодо зміни місця проживання) він залишаються на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
Судом установлено, що після звільнення у запас, позивач був зареєстрований за місцезнаходженням військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - у м. Вараш Рівненської області, тому відповідно до положень статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинен залишатися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
Згідно з пунктом 30 Порядку військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Вказане свідчить, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку, що положення статті 40 ЖК Української РСР до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки перелік підстав для зняття особи з квартирного обліку, наведений у пункті 30 Порядку, не є вичерпним.
Таким чином, положення пункту 2 частини другої статті 40 ЖК Української РСР містять норми, які регулюють підстави і порядок саме зняття з обліку військовослужбовця.
Вказаний висновок щодо застосування статті 40 ЖК Української РСР викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 рок у справі № 676/1650/16-ц (провадження № 61-11369св18).
Згідно з частиною четвертою статті 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 2 частини другої статті 40 ЖК Української РСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
Вважаючи, що зміна у березні 2015 року зареєстрованого місця проживання свідчить про виїзд ОСОБА_1 на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, останнього рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 30 жовтня 2017 року (протокол № 13) було знято з квартирного обліку на підставі частини другої статті 40 ЖК Української РСР у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
Проте, позивач не змінив постійне місце проживання, оскільки він і під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, і після звільнення у запас Збройних Сил України фактично проживав у АДРЕСА_1 ), про що відповідачу було відомо.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку на підставі пункту 2 частини другої статті 40 ЖК Української РСР.
Відповідно до частин першої, шостої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Частиною десятою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою.
У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
З урахування вказаного, встановивши, що позивач фактично місце проживання не змінював, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та після звільнення у запас Збройних Сил України проживав у с. Стара Рафалівка Рівненської області, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що зміна позивачем зареєстрованого місця проживання не свідчить про виїзд особи на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
Вказане свідчить, що неправильне застосування положень статті 40 ЖК Української РСР не призвело до ухвалення незаконних і необґрунтованих судових рішень у справі, оскільки по суті суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно визнав незаконним зняття позивача з квартирного обліку, а згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки неправильне застосування положень статті 40 ЖК Української РСР не вплинуло на правильність вирішення спору, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення про задоволення позову ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 11 вересня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк