Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 216/750/16-ц
провадження № 61-11316св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В.І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2017 року у складі судді Бутенко М. В. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості.
Банк обґрунтовував вимоги тим, що 17 травня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30 червня 2010 року, та відповідач уклали кредитний договір № 228/ФКВ-07, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 13 228 доларів США зі сплатою 11,5 % річних строком до 16 травня 2013 року.
Позичальник належним чином узятих на себе зобов'язань не виконала, у зв'язку з чим сума заборгованості за кредитним договором станом на 01 лютого 2016 року становить 418 654 грн 26 коп., у тому числі: 201 887 грн 80 коп. - тіло кредиту, 77 284 грн 03 коп. - відсотки, 1 756 грн 49 коп. - комісія, 130 172 грн 74 коп. - пеня, 5 423 грн 59 коп. - три відсотки річних від простроченого тіла кредиту, 2 129 грн 61 коп. - три відсотки річних від прострочених доходів за кредитом, яку банк просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.
Суд зробив висновок про те, що банк подав позов із пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні його вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Дельта Банк».
Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 17 травня 2007 року № 228/ФКВ-07 станом на 01 лютого 2016 року в загальному розмірі 2 242,56 доларів США, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 2 172,87 доларів США, заборгованості за відсотками - 69,69 доларів США, комісії - 105 грн 73 коп., заборгованості за пенею - 128 500 грн 67 коп.
Суд, ураховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, задовольнив позов лише в частині вимог, щодо яких такий строк не пропущений.
Аргументи учасників справи
До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк», у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зазначає, що сторони узгодили строк повернення кредиту - 16 травня 2013 року, тому, на переконання заявника, ураховуючи положення частини п'ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності щодо всієї суми боргу починається зі спливом даного строку.
Від ОСОБА_4 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги зводяться до неправильності визначення періоду, за який підлягає стягненню заборгованість із позичальника, тому суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень лише в частині цих аргументів.
Крім того, банк в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язання не оскаржував, тому ці вимоги у касаційному порядку також не переглядаються.
Позичальник рішень судів попередніх інстанцій не оскаржила.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що 17 травня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4. (ОСОБА_4.) укладено кредитний договір № 228/ФКВ-07, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 13 228 доларів США зі сплатою 11,5 % річних строком до 16 травня 2013 року.
Згідно з пунктами 2.4 і 2.7 кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш як 183,72 доларів США до «20» числа (включно) зі сплатою нарахованих відсотків, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» і Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором.
Позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 01 лютого 2016 року становить 418 654 грн 26 коп., із яких: тіло кредиту - 201 887 грн 80 коп.; відсотки - 77 284 грн 03 коп.; комісія - 1 756 грн 49 коп.; пеня - 130 172 грн 74 коп.; 3 % річних від простроченого тіла за кредитом - 5 423 грн 59 коп.; 3 % річних від прострочених доходів за кредитом - 2 129 грн 61 коп.
Підставою для звернення до суду з даним позовом стала відмова відповідача добровільно погасити кредитний борг.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що банк звернувся до суду з позовом із пропуском позовної давності (загальної та спеціальної), про застосування наслідків спливу якої позичальник подала відповідну заяву.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, урахувавши заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, зробив висновки про те, що стягненню з позичальника підлягає заборгованість за тілом кредиту (щомісячними платежами), відсотками та комісією за період із лютого 2013 року до травня 2013 року та пеня за період із лютого 2015 року до лютого 2016 року.
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Сторони дійшли згоди про те, що повернення кредиту здійснюється частинами - щомісячними платежами з урахуванням відсотків (пункти 2.4 і 2.7 кредитного договору) до 16 травня 2013 року.
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність (стаття 257 ЦК України) за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Такі правові висновки міститься у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-2520цс15 та постановах ВеликоїПалати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.
Установивши наявність простроченої заборгованості за кредитним договором і правильно визначивши період, за який вона стягується, суд апеляційної інстанції з урахуванням заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності зробив обґрунтовані висновки про стягнення заборгованості за кредитним договором у межах строку, передбаченого статтею 257 ЦК України.
При цьому суд апеляційної інстанції правильно стягнув відсотки за користування кредитом у межах строку дії договору - за період із лютого 2013 року до травня 2013 року.
Доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в оскарженій частині не впливають, його висновків про визначення періоду, за який стягується заборгованість, не спростовують та зводяться до вільного тлумачення заявником норм матеріального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
В.І. Крат