Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 263/746/15-ц
провадження № 61-37236св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача - адвокат Іонова ЛюбовІванівна,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області в складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Зайцевої С. А., Ткаченко Т. Б. від 11 липня 2017 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну договору найму житлового приміщення та встановлення порядку користування квартирою.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло він є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 Інша 2/3 частини квартири належить відповідачу. Відповідач у квартирі не мешкає, у зв'язку з чим позивач сам оплачує комунальні послуги.
Посилаючись на вказані обставини, просив суд виділити йому у користування ізольовану житлову кімнату площею 11,00 кв. м, а відповідачу - ізольовану житлову кімнату площею 17,00 кв. м, залишивши ванну, кухню, вбиральню та інші підсобні приміщення в загальному користуванні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 у користування житлову кімнату № 2, площею 11,00 кв. м у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 За ОСОБА_3 залишена житлова кімната № 6, площею 17,00 кв. м. В спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишені наступні приміщення вказаної квартири: кухня, вбиральня, ванна кімната, коридор, балкон та лоджія.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із наявної можливості надати у володіння і користування позивачу ту частину спірної квартири, яка відповідає його 1/3 частині у праві власності, а саме, враховуючи технічні характеристики та планування квартири, вважав за можливим виділити у володіння та користування позивачу житлову кімнату № 2, площею 11,0 кв. м, залишивши в спільному користуванні сторін кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор, балкон та лоджію.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2015 рокузмінено.
Виділено ОСОБА_1 в користування житлову кімнату № 2 площею 11,0 кв. м та лоджію площею 1,8 кв. м у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1.
Виділено ОСОБА_6 в користування житлову кімнату № 6 площею 17,0 кв. м та балкон площею 0,8 кв. м у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1.
В спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_6 залишено наступні приміщення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кухню № 3 площею 8 кв. м, вбиральню № 5 площею 1,1 кв. м, ванну кімнату № 4 площею 2,1 кв. м, коридор площею 8,9 кв. м.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що залишаючи в спільному користуванні сторін кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор, балкон та лоджію, суд першої інстанції не врахував, що балкон площею 0,8 кв. м є суміжним з жилою кімнатою № 6 площею 17,0 кв. м, а лоджія площею 1,8 кв. м - суміжна з жилою кімнатою № 2 площею 11,0 кв. м, а тому ні балкон, ні лоджія не можуть бути залишені в спільному користуванні, оскільки порушується принцип відокремленості жилих приміщень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Відзив позивача на касаційну скаргу не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 263/746/15-ц з Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну договору найму житлового приміщення та встановлення порядку користування квартирою призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не з'ясував належним чином всіх фактичних обставин справи; не встановив належних відповідачів та всіх спадкоємців 2/3 частини спірної квартири; не врахував, що позивачу на праві власності належить лише 1/3 частини спірної квартири, що становить 9,3 кв. м, а по факту позивачу виділено житлову кімнату площею 11,00 кв. м та надано право користування всіма нежитловими приміщеннями квартири, що перевищує його частку у праві власності на вказану квартиру.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_6 є васником іншої 2/3 частини вказаної квартири.
Квартира АДРЕСА_1 складається із двох ізольованих кімнат площами 11,00 кв. м та 17,00 кв. м.
У добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди щодо користування спільним житловим приміщенням.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Апеляційний суд, установивши, що спірна квартира складається з двох ізольованих кімнат площами: 11,00 кв.м. та 17,00 кв.м., врахувавши право власності позивача на 1/3 частку вказаної квартири, технічні характеристики та планування квартири, дійшов обґрунтованого висновку про виділення останньому в користування кімнату № 2 площею 11,00 кв.м. та лоджії площею 1,8 кв.м., а в користування відповідача жилу кімнату № 6 площею 17,0 кв.м. та балкон 0,8 кв.м., вбиральню № 5 площею 1,1 кв.м, ванну кімнату площею, 2, 1кв.м., коридор площею 8, 9 кв.м.
Доводи відповідача про те, що розмір площі кімнати, яка виділена позивачу у користування, не відповідає розміру права його власності, не заслуговують на увагу, оскільки судом частка власності позивача не змінювалась, а кімната площею 11,00 кв.м. виділена йому у користування, оскільки в спірній квартирі відсутні жилі приміщення меншого розміру.
Задовольняючи позов про встановлення порядку користування квартирою, апеляційний суд правильно врахував частки сторін у частковій власності, площу кімнат в квартирі, дійшов до обґрунтованого висновку, що права відповідача таким порядком не порушаються, оскільки на частку, яка належить йому в квартирі, виділена кімната розміром 17 кв.м., що фактично відповідає його частці у спільній частковій власності на квартиру.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду- без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат
В. М. Коротун