Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
справа №712/2564/16-а
адміністративне провадження №К/9901/13321/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 712/2564/16-а
за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про оскарження рішення та зобов'язання вчинити певні дії (далі - управління ПФУ), провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів
Глущенко Я.Б., Шелест С.Б. -
11 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати противоправним та скасувати розпорядження управління ПФУ від 06 листопада 2015 року № 78306 про припинення виплати пенсії за вислугу років;
- зобов'язати управління ПФУ поновити виплату її пенсії за вислугу років, починаючи з 01 вересня 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до листа управління ПФУ м. Черкаси від 18 січня 2016 року №11/Р-10 ОСОБА_2 повідомлено, що на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, з 07 липня 2015 року їй призначено пенсію за вислугу років. Проте, з 01 вересня 2015 року, у зв'язку з тим, що вона працює в Черкаській дитячій школі мистецтв на посаді концертмейстера, виплату пенсії припинено, оскільки вказаним вище судовим рішенням цю посаду віднесено до посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Соснівський районний суд м. Черкаси постановою від 08 квітня 2016 року задовольнив позовні вимоги.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що посадою, яка надає право на пенсію за вислугу років, являється саме посада викладача. А відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що посада концертмейстера, яку обіймає позивачка, дає право на пенсію за вислугу років.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 червня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що призначення і виплата пенсії за вислугу років можливі виключно за умови залишення особою роботи, яка дає право на таку пенсію. А оскільки у суди встановили, що ОСОБА_2 з 01 вересня 2015 року почала працювати в Черкаській дитячій школі мистецтв на посаді концертмейстера, то припиняючи позивачу виплату пенсії за вислугу років, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
28 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що посада концертмейстера, на якій з 01 вересня 2015 року працює ОСОБА_2 не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від д 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909, Постанова № 909), тому працюючи на цій посаді, скаржниця має право на отримання пенсії за вислугу років.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
08 вересня 2016 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення відповідача на зазначену касаційну скаргу, в яких останній просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 та залишити в силі постанову апеляційного суду з огляду на те, що судовими рішеннями у справі № 711/6636/15-а, які набрали законної сили, зокрема, посаду концертмейстера в школі мистецтв, де працює позивачка, віднесено до посади, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, тому відповідно до статті 7 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) з 01 вересня 2015 року пенсія позивачці не виплачується.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач працювала з 15 серпня 1979 по 23 березня 1982 року у Ватутінській музичній школі на посаді викладача, в дошкільному закладі на посаді музичного вихователя з 01 квітня 1982 року по 24 липня 1984 року, з 01 квітня 1988 по 28 лютого 1994 року та в Черкаській дитячій школі мистецтв, що була реорганізована з музичної школи № 4, на посаді викладача та концертмейстера з 01 березня 1994 по 06 липня 2015 року, що підтверджується копією трудової книжки. Загальний педагогічний стаж роботи позивача становить 32 роки.
Позивач звернулася до управління ПФУ про призначення їй пенсії за вислугу років, однак, 29 липня 2015 року отримала відмову в призначенні такої пенсії.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року (справа № 711/6636/15-а), позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним рішення управління ПФ про відмову, згідно протоколу від 15 липня 2015 року №43/2, у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2 Зобов'язано управління ПФУ здійснити розрахунок та призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_2 починаючи з 07 липня 2015 року.
На виконання вказаного судового рішення ОСОБА_2 з 07 липня 2015 року призначено пенсію за вислугу років.
З 01 вересня 2015 позивач почала працювати в Черкаській дитячій школі мистецтв на посаді концертмейстера.
Відповідач розпорядженням від 06 листопада 2015 року № 78306 припинив позивачу виплату пенсії за вислугу років на час роботи в Черкаській дитячій школі мистецтв на посаді концертмейстера.
Мотиви припинення виплати пенсії викладені в листі управління ПФУ від 05 лютого 2016 року № 30/р-10, з якого вбачається, що оскільки ОСОБА_2 з 01 вересня 2015 працює в Черкаській дитячій школі мистецтв на посаді концертмейстера і, як вважає відповідач, судовим рішенням посаду концертмейстера в Черкаській дитячій школі мистецтв віднесено до посади, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, тому позивачу пенсія з 01 вересня 2015 не виплачується.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом розгляду в цій справі, є розпорядження відповідача про припинення виплати пенсії за вислугу років на час роботи позивача на посаді концертмейстера.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 Закону №1788-ХІІ передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Абзацом 2 пункту 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Тобто, призначення і виплата пенсії за вислугу років можливі виключно за умови залишення особою роботи, яка дає право на таку пенсію.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 442/456/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Оскільки у справі, яка розглядається, суди встановили, що після призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, вона почала працювати в Черкаській дитячій школі мистецтв на посаді концертмейстера, яка дає право на цей же вид пенсії, то колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач діяв правомірно, припиняючи позивачу виплату пенсії за вислугу років.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оспорюваної постанови і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 712/2564//16-а - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
ОСОБА_1
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду