Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
справа №472/416/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23490/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 472/416/16-а
за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника Міноборони - Саламатіна Олександра Вікторовича
на постанову Веселинівський районний суд Миколаївської області від 15 вересня 2016 року у складі головуючого судді Кучерявенка С.С. та
ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Джабурія О.В., суддів Вербицької Н.В., Крусяна А.В., -
27 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міноборони щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги при встановленні йому ІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби;
- визнати наявність у Міноборони компетенції на нарахування та виплату ОСОБА_2 грошової допомоги, передбаченої Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII);
- зобов'язати Міноборони нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу передбачену Законом № 2011-XII.
Позов ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що він з 17 жовтня 1985 року по 27 листопада 1987 року проходив строкову військову службу в складі збройних сил СРСР та з 18 вересня по 20 жовтня 1986 року приймав участь в бойових діях на територій Демократичної Республіки Афганістан, де отримав вогнепальне осколкове поранення. 18 грудня 2015 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку із отриманими пораненнями під час проходження військової служби в Афганістані, що стало підставою для звернення до відповідача за виплатою одноразової грошової допомоги. За правилами статей 16, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок № 975) саме на Міноборони, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги позивачеві у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, проте відповідач протиправно вказує на те, що в нього відсутній такий обов'язок, оскільки він покладений на Міністерство внутрішніх справ України, з органів якого звільнявся ОСОБА_2
Веселинівський районний суд Миколаївської області постановою від 15 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, частково задовольнив позовні вимоги:
- визнав протиправними дії Міноборони щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті одноразової допомоги при встановленні йому інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби;
- зобов'язав Міноборони нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу передбачену Законом № 2011-XII.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що враховуючи, що право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, тому позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975. При цьому суди вказали на те, що Порядком №975 не передбачено прийняття розпорядником бюджетних коштів такого рішення як повернення документів.
17 січня 2017 року представник Міноборони звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності приймається Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Проте, вказаною Комісією документи позивача не розглядались, рішення про відмову в виплаті одноразової грошової допомоги уповноваженим на те органом не приймалось, тому суди першої та апеляційної інстанції могли лише зобов'язати Комісію розглянути документи позивача, але ні в якому разі не присвоювати собі функції цієї Комісії.
Вищий адміністративний суд Україною ухвалою від 01 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
27 березня 2017 року до суду касаційної інстанції від позивача надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких ОСОБА_2 просить залишити без задоволення касаційну скаргу представника Міноборони.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Касаційний адміністративний суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_2 проходив строкову військову службу з 17 жовтня 1985 року по 27 листопада 1987 року. Згідно військового квитка з 18 вересня по 20 жовтня 1986 року приймав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан (а.с. 9-12).
Згідно акта судово-медичного дослідження (обстеження) № 572 Вознесенського МРО СМЕ від 04 листопада 2015 року виявлені тілесні ушкодження на передній черевній стінці зліва, в поперекової області в проекції хребта і праворуч - три рубця овальної і невизначеної форми розмірами від 3,5х05 см до 2х3,7 см. Рубці м'які на дотик, розташовані нижче рівня навколишньої шкіри, малорухливі, білястого кольору. Інших тілесних пошкоджень не виявлено. З огляду на характеристику рубців, не виключається можливість утворення ран від осколкових поранень в період 1986 року (а.с. 15-16).
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 4328 від 19 листопада 2015 року вогнепальні осколкові поранення живота, спини (контузія головного мозку - 1986 року) рядового у відставці ОСОБА_2 1967 року народження, наслідком яких стали шкіряні рубці в зазначених анатомічних областях , що підтверджуються актом судово-медичного обстеження від 04 листопада 2015 року № 572, виданого Вознесенським міжрайонним відділенням судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до розвитку : « Наслідків перенесеної ЧМТ у вигляді посттравматичної енцефалопатії ІІ ст., зі стійко вираженим цефалічним, ангіодистонічним, венозно - ліквор ним синдромами,помірно вираженим вестибуло-атактичним синдромом з порушенням статакінетичної стійкості, посилиними вести було - сенсорними і вегетативними реакціями, кризового періоду. Дегенеративно - дистрофічного ураження попереково - крижового відділу хребта з хронічними рецидивуючим перебігом, в стадії загострення. Стану після оперативного лікування (16 лютого 2015 року) дискектомії L5 - S1 зліва , з вираженим м'язево -томічним синдромом, з легким парезом лівої стопи. Ангіопатії сітківки обох очей», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами,- поранення (контузія) та захворювання ,ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії (а.с.14).
18 грудня 2015 року Управління соціального захисту населення Веселинівської РДА позивачу встановлений статус інваліда ІІ групи (а.с. 17).
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ України виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ в редакції, яка діяла на час звернення до відповідача за призначенням одноразової грошової допомоги, така допомога призначалась і виплакувалась у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності..Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок № 975.
Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Надаючи оцінку діям Міноборони щодо розгляду документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, суди обґрунтовано виходили з того, що у відповідності до пункту 13 Порядку №975 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.
Водночас прийняття Міноборони рішення про повернення на доопрацювання документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги суперечить вимогам Порядку № 975, оскільки положеннями цього Порядку не передбачено можливості вирішення цього питання шляхом прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання, а тому обґрунтовано визнали протиправною бездіяльність Міноборони щодо не прийняття рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи.
Проте, у зв'язку із тим, що питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю строкової військової служби відповідачем не вирішено, оскільки документи повернуті, рішення, передбачене Порядком №975, суб'єкт владних повноважень не приймав, то на думку колегії суддів, визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято Міноборони, є передчасним.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Міноборони розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення згідно з Порядком №975.
Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись статтями 344, 351, 356 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу представника Міністерства оборони України задовольнити частково.
Постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2016 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення згідно з призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975».
В решті Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі №472/416/16-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду