13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 808/2189/16
адміністративне провадження № К/9901/21970/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши заяви про самовідвід суддів у справі № 808/2189/16 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому, з урахуванням уточнень від 02 серпня 2016 року, просив зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, яка передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова КМУ № 889), Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженою наказом Міністра внутрішніх справ України від 31 січня 2015 року № 72 (далі - Інструкція), за відрахуванням виплачених сум.
В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що при звільненні з військової служби йому відповідно до вимог п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 %, передбаченої Постановою КМУ № 889, що, на думку позивача, порушує його право на належне грошове забезпечення при звільненні.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 02 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, і прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з цим, адміністративну справу № 808/2189/16 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14 лютого 2018 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Кравчука В. М., Стародуба О. П.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Суддею-доповідачем Анцуповою Т. О. та суддями Кравчуком В. М., Стародубом О. П. заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого ст. 31 КАС України, а саме, без урахування спеціалізації.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду, - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Колегією суддів встановлено, що предметом оскарження у касаційному порядку у даній справі є рішення судів попередніх інстанцій, які стосувалися вирішення спору з приводу правомірності дій відповідача щодо виплати позивачеві при звільненні з військової служби відповідно до вимог п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 %, передбаченої Постановою КМУ № 889.
Вказана справа згідно класифікатора категорій адміністративних справ, затвердженого рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 31 жовтня 2013 року № 114, віднесена до п. 12.3 розділу 12 класифікатора: справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема щодо звільнення з публічної служби.
Розділом 3 рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06 грудня 2017 року № 5 «Про утворення судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначення спеціалізації суддів і судових палат, їх кількісного складу» встановлено, що судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав спеціалізуються на розгляді таких категорій адміністративних справ:
1.1. Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту (розділ 4 Класифікатора).
1.2. Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки (крім спорів щодо митної справи; зовнішньоекономічної діяльності;
спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту) (розділ 5 Класифікатора, крім пункту 5.2).
1.3. Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування (розділ 6 Класифікатора).
1.4. Справи зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища (розділ 7 Класифікатора).
1.5. Справи зі спорів з приводу реалізації державного регулювання ринків фінансових послуг (пункт 9.4 розділу 9 Класифікатора).
1.6. Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики (крім спорів щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування) (розділ 10 Класифікатора, крім пункту 10.1).
1.7. Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України (розділ 13 Класифікатора).
1.8. Інші справи (розділ 14 Класифікатора).
Отже, відповідно до зазначеного рішення зборів суддів суддя-доповідач Анцупова Т. О., судді Кравчук В. М., Стародуб О. П., перебувають у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, внаслідок чого не наділені повноваженнями розглядати спори, які не віднесені до спеціалізації цієї палати, зокрема, спори щодо звільнення громадян з публічної служби. Це є безумовною підставою для відводу у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 36 КАС України, з огляду на що заяви суддів Анцупової Т. О., Кравчука В. М., Стародуба О. П. про самовідвід підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 31, 36, 39, 40 КАС України, -
Задовольнити заяви суддів Анцупової Т. О., Кравчука В. М., Стародуба О. П. про самовідвід.
Відвести суддів Анцупову Т. О., Кравчука В. М., Стародуба О. П. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі № 808/2189/16 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді В. М. Кравчук
О. П. Стародуб