13 березня 2019 року
Київ
справа №2240/2942/18
провадження №К/9901/6414/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
перевіривши касаційну скаргу Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
З ухвалених у цій справі судових рішень убачається, що позивач, звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України щодо невиплати вартості грошової компенсації за речове майно та зобов'язати виплатити грошову компенсацію вартості за речове майно у розмірі 4710,72 гривень;
зобов'язати Хмельницький центр підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з вересня 2011 року проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України, у тому числі з 2013 року у Хмельницькому центрі підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, з 01 червня 2017 року перебував на посаді старшого викладача Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом від 27 листопада 2017 року №105/ОС-17 "По особовому складу" його звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі, у зв'язку зі скороченням штатів з 30 листопада 2017 року. Після звільнення розрахунок щодо виплати йому грошового забезпечення проведено 22 грудня 2017 року, тобто з порушенням вимог статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Крім того, станом на момент звільнення позивачу не виплачено належних сум вартості грошової компенсації за речове майно відповідно до пункту 27 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №578.
Таку бездіяльність відповідача вважав протиправною, тому звернувся в суд з указаними позовними вимогами.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано Хмельницький центр підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України виплатити ОСОБА_2 4710,72 гривень вартості грошової компенсації за невикористане речове майно.
В решті позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року в оскаржуваній позивачем частині скасовано та прийнято в цій частині нову постанову.
Адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України щодо невиплати вартості грошової компенсації за речове майно.
Зобов'язано Хмельницький центр підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки з 30 листопада 2017 року по день фактичного розрахунку - 22 листопада 2018 року в сумі 71760,46 гривень.
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року залишено без змін.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу.
06 березня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-"в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі № 2240/2942/18 за позовом ОСОБА_2 до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич