11 березня 2019 року
Київ
справа №803/1643/16
адміністративне провадження №К/9901/5458/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі № 803/1643/16 за позовом ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
26.02.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019.
ОСОБА_2 09.11.2016 звернувся до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №131774-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль марки Toyota Highlander, 2012 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб.см, тип палива - бензин, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 08.05.2014 НОМЕР_1.
Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області 29.06.2016 прийняла податкове повідомлення-рішення №131774-13, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000,00 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
15.08.2018 Мінекономрозвитку повідомило, що для цілей віднесення легкових автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно з Методикою було розраховано середньоринкову вартість автомобілів та відповідно до листів від 22.02.2016 №3252-08/4797-03, від 06.07.2016 №3252-08/20315-03 подано до ДФС інформацію про автомобілі з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016.
До суду першої інстанції позивачем було подано докази про фактичний кілометраж належного йому автомобіля, а саме: копію сервісної книжки автомобіля марки Toyota Highlander, д.н. НОМЕР_2, належним чином засвідчену дилером компанії Toyota Center, в якій зазначені офіційні дані про пробіг вказаного транспортного засобу у відповідний проміжок часу, зокрема станом на 09.07.2015 - 56900 км та станом на 09.09.2016 - 70631 км.
За вказаними даними про пробіг автомобіля, судом першої інстанції витребувано у Мінекономрозвитку повний розрахунок середньоринкової вартості вказаного транспортного засобу.
Так, Мінекономрозвитку листом від 21.09.2018 №3805-05/41431-05 повідомлено, що розрахована згідно з Методикою середньоринкова вартість транспортного засобу марки Toyota Highlander, д.н. НОМЕР_2, 2012 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб.см, тип палива - бензин, пробігом 56900 км (станом на 09.07.2015) та 70631 км (станом на 09.09.2016) становить 726195,69 грн. та 715967,58 грн. (з ПДВ) відповідно.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за наданою позивачем інформацією про пробіг вказаного автомобіля визначити його середньоринкову вартість станом на 01.01.2016 неможливо, однак у відповідний проміжок часу (станом 09.07.2015 - 56900 км та станом на 09.09.2016 - 70631 км) за розрахунком Мінекономрозвитку середньоринкова вартість такого автомобіля становила менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 (тобто 1033500,00 грн.).
Узагальнюючи вище зазначене,суди першої та апеляційної інстанцій дійшли восновку, що належний позивачу на праві власності автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, оскільки його середньоринкова вартість, не дорівнює та не перевищує 750-ти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, як наслідок вартість автомобіля не відповідає вартісним критеріям для об'єкта оподаткування у зв'язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області не погодившись з судовими рішеннями, звернулася до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі № 803/1643/16, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволені позову.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідн з пунком 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що предметом позову у справі №803/1643/16 є вимога про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.06.2016 №131774-13 у розмірі 25 000грн.
Отже рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі № 803/1643/16 - не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі № 803/1643/16.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова