05 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/409/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "DIQ"
на рішення Господарського суду Харківської області (суддя - І.О. Чистякова) від 20.08.2018
та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Д.О. Попков, судді В.І. Пушай, О.В. Стойка) від 05.11.2018
за позовом Приватного підприємства "DIQ"
до Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України"
про зобов'язання вчинити певні дії.
Учасники справи:
представник позивача - ОСОБА_4, директор,
представник відповідача - не з'явився.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 31.01.2017 Приватне підприємство "DIQ" (далі - Позивач) подало позовну заяву про зобов'язання Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України" (далі - Відповідач) виконати дії, передбачені пунктом 2.3.2 договору № 017 від 28.07.2009 (далі - Договір), а саме за власні кошти здійснити ремонт біохімічного аналізатора Express Plus "Bayer Diagnostics" (№ 11182) (далі - Пристрій 1) та ремонт хемілюмінісцентного аналізатора ACS: ADVIA CENTAUR (№ 1381) (далі - Пристрій 2) в сертифіковану центрі з ремонту та обслуговування зазначеного обладнання.
1.2 Позовна заява мотивована неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з Позивачем 28.07.2009 договором № 017 "О передаче оборудования во временное пользование", оскільки Відповідач на порушення умов в пункті 2.3.2 Договору, незважаючи на вимоги Позивача в направленій Відповідачу претензії, не здійснив ремонт переданого йому в користування за Договором обладнання - Пристрою 1 та Пристрою 2 в сертифікованому центрі за власні кошти, а згідно з актами діагностики обладнання від 09.04.2015, від 12.12.2016, що складені сертифікованими центрами з ремонту та обслуговування зазначеного обладнання, встановлено, що і Пристрій 1, і Пристрій 2 перебувають у несправному стані та експлуатації не підлягають.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1 20.08.2018 Господарський суд Харківської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018) про відмову в задоволенні позовних вимог.
2.2 Рішення мотивовані недоведенням обставин невиконання Відповідачем своїх обов'язків за Договором та виходу переданого за цієї угодою обладнання з ладу саме протягом дії Договору, через що відсутні підстави для зобов'язання Відповідача виконати умови Договору щодо здійснення ремонту цього обладнання, а тому відсутність порушеного права Позивача у цьому спорі виключає застосування до спірних правовідносин позовної давності, клопотання про що заявив Відповідач. При цьому суди вказали на відсутність в Договорі положень, які б прямо чи опосередковано закріплювали б обов'язок користувача (Відповідача) вносити на користь власника (Позивача) плату за користування обладнанням (Пристроями 1, 2), тому Договір за своєю правовою природою не є договором оренди. Сторони Договору, визначивши умови цієї угоди, висловили свою волю на те, що їх відносини за Договором не є відносинами оренди, через що відхилені твердження Позивача про застосування до Договору норм, що регламентують відносини за договором оренди. Також суди вказали на те, що строк дії Договору 5 років з дня його підписання, а саме з 28.07.2009, через що Договір припинив свою дію 28.07.2014, що також підтверджується й іншими доказами, згідно з якими Позивач стверджує про припинення дії Договору з вказаної дати та вимагає повернення переданого за ним Відповідачу обладнання. Суди врахували, що після припинення дії Договору Пристрій 2 був повністю функціональним, а протягом дії Договору жодних скарг та претензій з боку Позивача Відповідачу, у тому числі з приводу несправності Пристроїв 1, 2 та щодо виконання ним обов'язків з ремонту чи заміни цього обкладання направлено та заявлено не було. Позивач не надав доказів виконання ним власних обов'язків за Договором щодо сервісного обслуговування обладнання за власний рахунок, щодо причин несправності Пристроїв 1, 2 та причинного зв'язку між невиконанням Позивачем своїх обов'язків та виходом обладнання з ладу.
2.3 Погоджуючись з наведеними висновками суду першої інстанції, апеляційний суд додав, що відсутність в Договорі умови щодо розміру орендної плати та його зв'язку зі строком оренди, відсутність посилання на періодичність здійснення зустрічного надання послуг стороні за Договором або контрагентам, а також відсутність в Договорі умов щодо передачі у власність об'єктів матеріального світу як орендної плати виключає погодження сторонами Договору умови щодо орендної плати як обов'язкові та істотної умови договору оренди, а відповідно і виключає кваліфікацію Договору як договору оренди (найму).
3. Встановлені судами обставини
3.1 28.07.2009 між сторонами укладений Договір - про передачу устаткування в тимчасове користування, відповідно до розділу 1 якого, на період дії цього Договору власник (Позивач) передає користувачу (Відповідачу) у тимчасове користування Пристрої 1, 2 на умовах того, що користувач проводитиме обстеження своїх пацієнтів на аналізаторах власника, а власник зможе замовляти користувачу проведення досліджень біологічних рідин на аналізаторах, які знаходяться у користувача, в межах дослідницьких програм, що проводяться власником або його авторизованими представниками.
3.2 Згідно з пунктом 2.3.1. Договору, в межах строку його дії, сервісне обслуговування обладнання виконується за рахунок Позивача, в той час, відповідно до п.2.3.2. Договору, при поломці і виході з ладу приладу або окремих його елементів не з вини Позивача, ремонт, заміна (повна або часткова) проводиться за рахунок Відповідача.
3.3 У пункті 2.4.3. Договору було погоджено, що для того, щоб уникнути пошкодження та передчасного виходу з ладу обладнання (пристроїв 1,2), Відповідач не має права: залучати до ремонту служби сервісу та ремонту не схвалені Позивачем.
3.4 Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє протягом 5 років з дня підписання (пункт 3.1. Договору). Положення про подальше автоматичне продовження дії Договору після означеного строку Договір не містить, матеріали справи не містять окремих угод про продовження цього строку
3.5 На виконання умов Договору згідно з актом приймання-передачі обладнання від 28.07.2009 Позивач передав, а Відповідач отримав у тимчасове користування Пристрої 1, 2.
3.6 Строк дії договору сплив 28.07.2014, а Пристрої 1, 2 після цієї дати продовжували перебувати у Відповідача.
3.7 Згідно з копією сервісного звіту від 28.10.2014 Пристрій 2 є повністю функціональним.
3.8 Згідно з актом діагностики обладнання від 09.04.2015, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермедика-Україна", встановлено, що Пристрій 1 перебуває у несправному стані та експлуатації не підлягає.
Згідно з актом огляду медичного обладнання від 12.12.2016, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Наміком", встановлено, що обладнання, яке належить Позивачу та знаходиться у Відповідача за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 82, перебуває у несправному стані та експлуатації не підлягає.
3.9 23.12.2016 Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 1 про відновлення майнових прав Позивача як власника Пристроїв 1, 2 за Договором шляхом здійснення ремонту переданого обладнання, що є предметом цього Договору, у відповідному сертифікованому центрі за рахунок коштів Відповідача як користувача на підставі пункту 2.3.2. Договору, однак зазначена вимога залишена Відповідачем без задоволення.
3.10 Відповідач на підтвердження відсутності у нього вини у виході з ладу медичного обладнання надав до суду копію акта вилучення плати від 20.05.2015 та копію службової записки завідуючої лабораторії клінічної діагностики Ревенкової С.І. від 20.05.2015, згідно з якими директор Позивача - ОСОБА_4 20.05.2015 вилучив з Пристрою 1 комп'ютерну плату, однак від підписання акта вилучення плати від 20.05.2015 відмовився, про що зазначено в акті.
3.11 Згідно з висновком №15193 судово-технічної експертизи документів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, складеному 04.06.2018, не видається можливим встановити, чи відповідає дата складання наданого для дослідження документа - акта про вилучення комп'ютерної плати блоку живлення від 20.05.2015 хемілюмінесцентного аналізатора, даті, що вказана у даному документі 20.05.2015, а також встановити період часу складання цього акта з причин незадоволення клопотання експерта та ненадання вільних зразків відтисків печатки Відповідача за період часу з 01.04.2015 по 31.01.2017 та за 20.05.2015.
3.12 Згідно з копіями листів Позивачу № 901/09-13 від 13.07.2016 та № 1311/01-12 від 31.10.2016 Відповідач, звертаючись до Позивача, зазначав, що строк дії Договору сплинув 28.07.2014, а у Відповідача відсутня можливість в подальшому зберігати і нести матеріальну відповідальність за обладнання, яке не використовується та перебувало/перебуває по теперішній час на позабалансовому обліку Відповідача.
3.13 В листі №30-11 від 30.11.2015 Позивач повідомив директору Відповідача, що оскільки передане у користування за Договором медичне обладнання з 2015 не використовується, а Договір на використання Пристроїв 1, 2 не був продовжений станом на 26.11.2015, Позивач просив повідомити, зокрема, наступне: чи буде продовжений Договір на використання Пристроїв 1, 2, а якщо ні, зазначав про необхідність повернення Пристроїв 1, 2 Позивачу, а також вказав на необхідність підтвердження статусу (технічного стану) Пристроїв 1, 2 на цей момент.
3.14 В акті приймання-передачі обладнання (повернення майна) від 12.12.2016 до Договору комісія у складі власника - директора Позивача ОСОБА_4 та в присутності спеціаліста сертифікованого центра з ремонту та сервісного обслуговування спірного обладнання, інженера-техніка Товариства з обмеженою відповідальністю «Наміком» дійшла висновку, що Пристрої 1, 2 перебувають в неробочому стані, а тому неможливо здійснити приймання-передачу означеного обладнання (повернення майна) станом на 12.12.2016 до моменту виконання всіх необхідних технічних та організаційних умов для здійснення приймання-передачі (в тому числі, але не виключно ремонт обладнання, підготовка приміщення тощо). В акті відсутні відомості про присутність представника Відповідача при складанні цього акта та щодо підписання цього акта представником Відповідача.
4. Короткий зміст вимог касаційних скарг
4.1 03.12.2018 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 і передати справу на новий розгляд.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Суди допустили неправильне застосування норм матеріального права, відмовивши визначити правову природу Договору як договору оренди, оскільки не врахували, що безоплатне проведення досліджень біохімічних рідин на замовлення Позивача та закупівля реагентів для медичного обладнання саме у Позивача (що не передбачено Договором, але і не спростовано Відповідачем) є умовою щодо орендної плати в Договорі, через що ця угода є саме договором оренди і до нього мають застосуватись правила щодо договору оренди, зокрема щодо пролонгації Договору у разі продовження користування орендованим майном, що мало місце у спірних правовідносинах.
5.2 Суди проігнорували та не дали належної оцінки тим обставинам, що Відповідач продовжував користуватись орендованим за Договором обладнанням у 2015 році після припинення його дії 28.07.2014, про що свідчить проходження Відповідачем на цьому обладнанні атестації та отримання ним атестаційного свідоцтва № 100-276/2015 від листопада 2015, видане ДП "Харківстандартметрологія", тоді як іншого обладнання для проходження цієї атестації Відповідач не мав, а тому на момент оформлення акта приймання-передачі (повернення майна) від 12.12.2016 Договір був чинним.
5.3 Суди не надали оцінки тому, що Відповідач неналежним чином виконав вимоги суду щодо надання витребуваних документів (за клопотанням Позивача) і тим самим ввів суд в оману щодо дійсних обставин справи, а також надавав неправдиві та недостовірні відомості щодо обставин справи, чим фальсифікував та спотворював ці обставини.
5.4 Суди не надали оцінки тому, що Відповідач не надав витребувані для призначеної у справі експертизи документи (вільні відтиски печатки Відповідача) для встановлення давності виконання реквізитів на акті від 20.05.2015, що свідчить про намір Відповідача приховати від суду дійсну дату складення цього акту.
6. Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
6.1 Позивач не навів в скарзі жодних підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги зводяться до необхідності оцінки вже встановлених судами обставин справи або до необхідності встановлення інших обставин, що не мають значення для вирішення цієї справи, а також полягають у покладені вини на Відповідача за висновок про неможливість виконати технічне дослідження у справі та у звинуваченнях Відповідача у спробах щось приховати від суду.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
7.1 Пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.
Вказаній нормі кореспондують норми частини 1 статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи зі змісту пункту 1 частини 2 статті 11 та частини 1 статті 509 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, статті 629 ЦК України).
Суд звертається до власної правової позиції, викладеної в пункті 14 постанови Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 910/17476/16.
7.2 Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України).
Перелік цих підстав наведено у статтях 599- 601, 604- 609 ЦК України.
Зі змісту наведених норм Суд доходить висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.
Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 44/497-б, з посиланням на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 21.12.2016 у справі № 905/2187/13.
Також Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 по справі № 760/16916/14-ц, проаналізувавши ті ж самі норми законодавства, вказав що Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов'язання між сторонами.
7.3 Встановивши обставини закінчення строку дії Договору 28.07.2014 та перебування Пристроїв 1, 2 після цієї дати у Відповідача (пункт 3.6), суди між тим дійшли передчасного висновку про недоведеність невиконання Відповідачем своїх обов'язків за Договором та про відсутність підстав для зобов'язання Відповідача виконати умови Договору щодо здійснення ремонту цього обладнання, оскільки суди не дослідили та не надали оцінки доказам у справі, а саме Договору стосовно того, чи встановлював він обов'язок користувача (Відповідача) повернути Пристрої 1, 2 у належному стані після закінчення строку дії Договору; умовам щодо порядку повернення пристроїв.
Крім цього, встановивши обставини закінчення строку дії Договору 28.07.2014 та перебування Пристроїв 1, 2 після цієї дати у Відповідача (пункт 3.3), а також обставини направлення Позивачем 23.12.2016 претензії № 1 до Відповідача про відновлення майнових прав Позивача як власника Пристроїв 1, 2 (пункт 3.7), суди передчасно поклали обов'язок доведення вини за вихід Пристроїв 1, 2 з ладу на Позивача, не встановивши, чи вийшли вони з ладу під час користування ними Відповідачем під час дії Договору, чи в умовах, коли строк Договору сплив, а у Відповідача відпали підстави для подальшого користування цим обладнанням, а виник обов'язок повернути обладнання. Суди не дослідивши при цьому умови Договору щодо відповідальності (відповідальної особи) за неповернення обладнання за Договором після закінчення строку його дії, а відповідно і щодо відповідальності за пошкодження (несправність) Пристроїв 1, 2 після закінчення строку дії Договору у разі його неповернення власнику - Позивачу за його вимогою. Суди також не дослідили і не надали оцінку доказу - сервісному звіту, датованому 28.10.2014, тобто після встановленої судами дати спливу строку Договору, констатувавши лише, що відповідно до нього Пристрій 2 є повністю функціональним.
7.4 Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку, що допущені судами процесуальні порушення - недослідження зібраних у справі доказів, унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, - щодо відповідальності за пошкодження (несправність) Пристроїв 1, 2 після закінчення строку дії Договору у разі його неповернення власнику - Позивачу.
7.5 Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
7.6 Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України скасуванню підлягають оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду суди мають дослідити докази у справі та встановити обставини, якими обґрунтовуються або спростовуються позовні вимоги, а також у випадку встановлення порушення права, яке підлягає захисту, визначити, чи є підстави для задоволення позову та чи призведе застосування способу захисту права, які становлять предмет позову, до ефективного захисту порушеного права.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "DIQ" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Харківської області 20.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 у справі № 922/409/17 скасувати.
Справу направити до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т.Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак