29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"12" березня 2019 р. Справа № 924/1188/18
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи
за позовом першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради, м. Хмельницький
до товариства з обмеженою відповідальністю "Полімермаш", м. Хмельницький
про внесення змін до договору оренди землі №040974200269 від 23.11.2009р.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури - ОСОБА_1 за посвідченням
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Прокурор, в інтересах позивача у позові просить суд внести зміни до договору оренди землі від 23.11.09 № 040974200269, укладеного між Хмельницькою міською радою та ТОВ "Полімермаш":
- п. 5 викласти в новій редакції "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 188 118 грн. (два мільйони сто вісімдесят вісім тисяч сто вісімнадцять грн.)";
- п. 9 викласти в новій редакції "орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду землі" та розмірі 65 643, 54 грн. (шістдесят п'ять тисяч шістсот сорок три грн. 54 коп.), що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рахунок № 33218812700002 в ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, ЗКПО 23565225, код платежу 18010600, одержувач: міський бюджет".
Обгрунтовуючи позов, прокурор вказує, що необхідність внесення змін в договір зумовлена необхідністю приведення договірного розміру оренди у відповідність до вимог діючого законодавства.
Представник прокуратури в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Позивач свого представника до суду не направив. Належність повідомлення позивача про судовий розгляд справи підтверджується поштовим повідомленням про направлення йому ухвали суду від 13.02.19 (з підписом про отримання).
Відповідач свого представника до суду не направив, письмового відзиву не подав. Направлена на його адресу кореспонденція з повідомленням про дату, місце та час судового засідання повернута поштою з відміткою - „за закінченням терміну зберігання”. Проте, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, оскільки адреса, за якою направлено вищевказану кореспонденцію, згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ є реєстраційною.
Обгрунтовуючи своє звернення з даним позовом в інтересах позивача, прокурор зазначає, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності встановлення орендної плати за використання земель комунальної власності. Також, суспільний інтерес полягає у повному надходженні орендної плати до місцевого бюджету, що явно переважає приватний інтерес відповідача у використанні земельної ділянки на підставі договору оренди, розмір орендної плати в якому є заниженим та не відповідає вимогам законодавства у зв'язку із застосуванням неактуальної нормативної грошової оцінки, як наслідок до бюджету не надходять кошти в сумі 31 035, 81 грн. в рік.
Враховуючи, що міською радою самостійно заходи щодо усунення порушень в судовому порядку не вживались, звернення з позовом здійснив прокурор. Тобто, підставою представництва інтересів держави в особі позивача прокурор зазначає пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень, який усвідомлюючи порушення інтересів територіальної громади та маючи відповідні повноваження для їх захисту, впродовж тривалого часу за захистом до суду не звертався.
Позивач, маючи інформацію про небажання землекористувачів в добровільному порядку вносити зміни до договору оренди земельної ділянки, звернувся до прокуратури з проханням захистити інтереси територіальної громади, шляхом вжиття заходів представницького характеру.
Надаючи оцінку доводам прокуратури щодо необхідності представництва, суд враховує таке.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції від 31.03.05).
Пункт третій частини першої статті 131 - 1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під "виключним випадком", за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_2 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функції були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. У другому - коли відповідний орган відсутній.
При цьому:
- "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;
- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дії і рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною;
- "належність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
З врахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Зазначені положення узгоджуються з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.18 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.18 у справі № 926/03/18, від 23.09.18 у справі № 1237/17, від 06.02.19 у справі № 927/246/18.
Врахувавши вищевказані висновки, що узгоджені з аналогічною позицією Верховного Суду, судом враховується і те, що звертаючись з позовом за захистом інтересів держави, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або, в разі відсутності відповідного органу.
В даній позовній заяві, як встановлено вище, прокурор, обгрунтовуючи наявність інтересів держави вказує, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності встановлення орендної плати за використання земель комунальної власності. Також, суспільний інтерес полягає у повному надходженні орендної плати до місцевого бюджету, що явно переважає приватний інтерес відповідача у використанні земельної ділянки на підставі договору оренди, розмір орендної плати в якому є заниженим та не відповідає вимогам законодавства у зв'язку із застосуванням неактуальної нормативної грошової оцінки, як наслідок до бюджету не надходять кошти в сумі 31 035, 81 грн. в рік.
В той же час, при обгрунтуванні представницьких функцій, прокурор зазначив про пасивність поведінки міської ради, яка, розуміючи порушення інтересів територіальної громади та маючи відповідні повноваження для їх захисту, впродовж тривалого часу за відповідним захистом не зверталась.
Судом враховується, що згідно вищевказаної практики Верховного Суду саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 ККУ (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Отже, вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача, без відповідних підтверджуючих доказів (що не дає можливості, на виконання вимог Верховного Суду, перевірити фактичний стан правовідносин між сторонами), не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Хмельницькою міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав територіальної громади. При цьому, про наявність відповідних функцій у позивача зазначив сам прокурор.
Також, потрібно вказати, що перед зверненням з цим позовом, прокурор повідомив про це позивача листом від 18.12.18 № 82-151-18. Крім того, прокурор вказує, що позивач звернувся в прокуратуру листом від 14.11.18 № 12-4708-02-14, де просив прокурора захистити інтереси держави шляхом вжиття заходів представницького характеру. Дані листи свідчить про те, що позивач / прокурор, не вказавши / не встановивши причин незвернення з аналогічним позовом міською радою, обрали для прокуратури функції альтернативного суб'єкта звернення до суду який може замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави самостійно. Про неприпустимість такого підходу вказує Верховний суд про що судом відмічено вище.
Наведене свідчить про недоведеність наявності підстав до звернення з позовом прокурором, оскільки їх наявність визначається не лише обгрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обгрунтованими (документально підтвердженим) представницькими функціями.
Таким чином, відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави прокурором свідчать про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК.
Керуючись ст.ст. 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Позов залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI “Перехідні положення” ГПК України.
Повний текст складено 13.03.19.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук. 4 прим.:
1- до справи
2- Хмельницькій місцевій прокуратурі (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 63)
3 - Хмельницькій міській раді (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3)
4 - товариству з обмеженою відповідальністю "Полімермаш", (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6/5)
Всім рекомендованим з повідомленням