36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.03.2019 Справа № 917/1640/18
м. Полтава
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601
до Комунального підприємства “Теплоенерго”, вул. Софіївська, 68, м.Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення 113 047,03 грн.
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Квіта О.Т.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. №10-75/1593 від 01.02.2019 року
від відповідача: ОСОБА_2, дов. №05-2462 від 19.11.2018 року
Відповідно до ч. 6 ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про дату складення повного рішення.
Повне рішення складено та підписано 14.03.2019 року.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 113 047,03 грн. за договором про постачання електричної енергії № 618 від 31.07.2007 року, з яких 70368,04 грн. та 6895,18 грн. пені, 27987,75 грн. інфляційних втрат, 5864,00 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату та передоплату активної електроенергії; 1359,44 грн. пені, 459,33 грн. інфляційних втрат, 113, 29 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов'язання перед енергопостачальником в частині термінів оплати (попередньої та своєчасної оплати) за електричну енергію у строки, визначені договором про постачання електричної енергії № 618 від 31.07.2007 року. У відповіді на відзив від 30.01.2019 року (а.с. 96-97), позивач позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти позову заперечує з підстав відзиву на позовну заяву від 23.01.2019 року (а.с. 75-77), посилаючись на відсутність заборгованості по оплаті електричної енергії за період липня-вересня 2018 року, надмірно велику суму штрафних санкцій та відсутність вини відповідача в несвоєчасності проведення оплат.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
ВАТ “Полтаваобленерго”, в особі його структурного підрозділу Кременчуцької філії (Постачальник) та Комунальне підприємство “Теплоенерго” (Споживач) уклали договір про постачання електричної енергії від 31.07.2007 року № 618 (далі - Договір, а.с. 16-23) з додатками, передбаченими п. 9.1 цього Договору.
Згідно підпунктів 1.1, 1.3 п. 1 Статуту ПАТ «Полтаваобленерго» (а.с. 15) Публічне акціонерне товариство є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго»; Товариство по всьому майно, правам та обов'язкам є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго».
За умовами укладеного Договору, Постачальник продає електричну енергію (як різновид товару) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 1681,2 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Порядок розрахунків сторони узгодили в розділі 7 Договору “Облік електричної енергії та порядок розрахунків”, а також в додатку № 2 “Порядок розрахунків” до договору (а.с. 26).
Пунктами 2.3.1, 2.3.3 Договору визначено, що Споживач зобов'язується виконувати умови цього Договору, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 “Порядок розрахунків” та № 3 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” (а.с. 17).
За внесення платежів, передбачених п. 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. (п. 4.2.1 Договору).
Облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами “Правил устройства електроустановок” (ПУЕ) та “Правил користування електричною енергією” (ПКЕЕ). У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів, щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електричної енергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків". На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: акт про прийняття передавання товарної продукції (про використану електричну енергію); акт результатів замірів електричної потужності (п. 7.1 та п. 7.5 Договору).
У додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору (а.с. 26) сторони узгодили, зокрема, наступне:
- розрахунковим вважається період з 8 годин 25 числа попереднього місяця до 8 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії, за регульованим тарифом (п. 1 Додатку);
- платежі за електричну енергію здійснюються Споживачем платіжними дорученнями на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника у наступних обсягах та строки: 20% від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до дати початку розрахункового періоду.
Споживач, самостійно розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг електричної енергії, заявлений на поточний розрахунковий період.
У разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, споживач розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді.
Починаючи з дня складання “Акту про обсяги спожитої (переданої) Споживачу (субспоживачу) електричної енергії” Енергопостачальна організація надає споживачу рахунок вартості фактично спожитої електроенергії. Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється Споживачем самостійно протягом 5 операційних днів з дня виписки рахунку (п. 2 Додатку);
- Споживач самостійно знімає показники розрахункових лічильників о 8 год. 25 числа, оформлює “Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії” та до 15-00 надає її Постачальнику для здійснення розрахунку та оформлення “Акта про обсяги спожитої (переданої) Споживачу (субспоживачу) електричної енергії”.
У разі неотримання Постачальником даних про показники розрахункових лічильників в зазначений термін (незалежно від причин) визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду (п. 3 Додатку);
- у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла в період, за який нараховується; на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення. Пеня, інфляційні донарахування та три проценти річних сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. На суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення (п. 9 Додатку );
- розрахунки за перетоки реактивної енергії, перевитрату договірних величин електроенергії та потужності, нарахування по протоколам порушень при користуванні електричною енергією, пеня та інші платежі, оформлені рахунками Енергопостачальної організації, здійснюються Споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня виписки рахунків (п. 13 Додатку).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно актів про прийняття-передавання товарної продукції (про використану електричну енергію) (а.с. 35, 43, 50) постачальник електричної енергії в період липня-вересня 2018 року виконав договірні зобов'язання по постачанню споживачу електричної енергії.
В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати замовлених обсягів електричної енергії виконував не належним чином.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача:
- за несвоєчасну оплату активної електроенергії - 70368,04 грн. пені, 27987,75 грн. інфляційних втрат, 5864,00 грн. 3% річних ;
- за несвоєчасну передоплату активної електроенергії - 6895,18 грн. пені;
- за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії - 1359,44 грн. пені, 459,33 грн. інфляційних втрат, 113,29 грн. 3% річних (детальний розрахунок залучений до матеріалів справи, а.с. 29-33).
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.
Також в п. 9 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується; на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення. Пеня, інфляційні донарахування та три проценти річних сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. На суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданого розрахунку (а.с. 29-33) позивач заявив до стягнення пеню за несвоєчасне внесення платежів за оплату та передоплату активної електроенергії та оплату реактивної електроенергії, з якої:
- 70368,04 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті активної електроенергії (2905,72 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року, нарахованої за період 30.09. - 01.10.2018 року, 67462,32 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року за період 02.10.-30.10.2018 року),
- 6895,18 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року по попередній оплаті активної електроенергії (2844,34 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року, нарахованої за період 25.08-06.09.2018 року, 4050,84 грн. пені за період 07.09-25.09.2018 року).
- 1359,44 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті реактивної електроенергії (47,69 грн. пені за за період 30.09. - 01.10.2018 року, 1311,76 грн. пені за період 02.10-30.10.2018 року)
Перевіривши правильність розрахунку, суд встановив, що вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне внесення платежів за оплату та передоплату активної електроенергії та оплату реактивної електроенергії підлягаючь частковому задоволенню з наступних підстав. Так, при здійсненні розрахунку пені за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті активної та реактивної електроенергії позивачем не вірно визначений період з 30.09. - 01.10.2018 року. Враховуючи, що 30.09.2018 року є вихідним днем (неділя), останнім днем виконання зобов'язання є 01.10.2018 року, а пеня повинна нараховуватися з 02.10.2018 року.
Аналогічно, при нарахуванні пені за зобов'язаннями вересня 2018 року по попередній оплаті активної електроенергії позивачем невірно визначений період з 25.08-06.09.2018 року. Оскільки 25.08.2018р. є вихідним днем (субота), тому останнім днем платежу є 27.08.2018р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі :
- 67462,32 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті активної електроенергії,
- 6238,79 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року по попередній оплаті активної електроенергії,
- 1311,76 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті реактивної електроенергії. В іншій частині вимог про стягнення пені позовні вимоги є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.
Посилання відповідача у відзиві на зміст абзацу третього п. 6.6 Правил користування електричною енергією (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є необґрунтованим, оскільки абзацем четвертим п. 6.6 цієї ж редакції ПКЕЕ було передбачено, що установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, можуть здійснювати оплату вартості електричної енергії за попередньою оплатою, плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Крім того, зобов'язання відповідача здійснювати попередню оплату в розмірі 20% від заявленого (договірного) електроспоживання, передбачено умовами Договору, а саме Додатком № 2 до нього “Порядок розрахунків”.
Доказів внесення змін в Договір у встановленому порядку надано суду не було.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Також позивач заявив вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з яких:
- 5864,00 грн. 3% річних за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті активної електроенергії (242,14 грн. річні за зобов'язаннями вересня 2018 року, нарахових за період 30.09-01.10.2018 року та 5621,86 грн. річні за період 02.10-30.10.2018 року);
- 27987,75 грн. інфляційних втрат за зобов'язаннями липня-серпня 2018 року по оплаті активної електроенергії, нараховані за період липня-жовтня 2018 року;
- 113,29 грн. 3% річних за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті реактивної електроенергії (3,97 грн. річних за зобов'язаннями вересня 2018 року, нараховані за період 30.09-01.10.2018 та 109,31 грн. річних - за період 02.10-30.10.2018 року);
- 459,33 грн. інфляційних втрат за зобов'язаннями липня-серпня 2018 року по оплаті реактивної електроенергії, нараховані за період липня-жовтня 2018 року.
Перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд встановив завищення їх розміру, тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. При здійсненні розрахунку річних за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті активної та реактивної електроенергії позивачем не вірно визначений період з 30.09. - 01.10.2018 року. Враховуючи, що 30.09.2018 року є вихідним днем (неділя), останнім днем виконання зобов'язання є 01.10.2018 року, тому річні повинна нараховуватися з 02.10.2018 року. У зв'язку з цим, задоволенню підлягають : річні в сумі 5621, 86 грн. за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті активної електроенергії за період 02.10-30.10.2018 року та в сумі 109,31 грн. за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті реактивної електроенергії за період 02.10-30.10.2018 року. В іншій частині вимоги про стягнення річних задоволенню не підлягають.
Заявлені вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті електроенергії поставленої в липні-серпні 2018 року в сумі 27987,75 грн. та 459,33 грн. по оплаті реактивної електроенергії, нараховані за період липня-жовтня 2018 року підлягають задоволенню враховуючи наступне.
Інфляційні втрати та річні є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що прострочення сплати за зобов'язаннями липня 2018 року мало місце з 16.07.2018 року по 15.10.2018 року, а тому відсутні підстави нарахування інфляційних за липень та жовтень 2018 року - періоди, в яких борг існував неповні місяці, оскільки нарахування інфляційних поденно не передбачено.
Позовні вимоги в частині інфляційних втрат за зобов'язаннями липня 2018 року є правомірними за період серпень-вересень 2018 року, проте враховуючи, що індекс інфляції в серпні 2018 року становив 1 (згідно даних, розміщених на сайті Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua), інфляційного збільшення боргу не відбулось, а тому позивач правомірно просить стягнути інфляційні лише за вересень 2018 року, а саме : 14060,24 грн. по оплаті активної електроенергії та 237,14грн. по оплаті реактивної електроенергії.
Аналогічно за зобов'язаннями серпня 2018 року прострочення мало місце з 16.08.2018 року по 15.10.2018 року, а тому відсутні підстави нарахування інфляційних за серпень та жовтень 2018 року - періоди, в яких борг існував неповні місяці, оскільки нарахування інфляційних поденно не передбачено.
Позовні вимоги в частині інфляційних втрат за зобов'язаннями серпня 2018 року є правомірними за період вересень 2018 року, а саме : 13927, 51 грн. по оплаті активної електроенергії та 222, 19 грн. по оплаті реактивної електроенергії.
Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "ОСОБА_1. ОСОБА_3".
Вирішуючи позов в частині стягнення пені суд приймає до уваги наступне. Відповідач заявив клопотання про зменшення судом розміру пені до 99,9% (а.с. 77) в порядку ст. 233 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частини третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд приймає до уваги наступне.
У клопотанні відповідач посилається на складний фінансовий стан підприємства, наявність значної дебіторської заборгованості, яка виникла у зв'язку із несвоєчасним проведенням оплати за надані послуги споживачами, в т.ч. і позивачем, неспроможність підприємства проводити виплату заробітної плати працівникам.
За викладеного, суд приходить до висновку, що стягнення неустойки в повному обсязі значною мірою підірве можливості відповідача щодо господарської діяльності, оскільки є соціально значимим підприємством, що надає комунальні послуги фізичним та юридичним особам по постачанню гарячої води та теплопостачанню.
Враховуючи зазначені обставини, а також приймаючи до уваги встановлені судом причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, з урахуванням майнових інтересів обох сторін та у відповідності до ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню, а розмір стягуваної з нього пені за несвоєчасну оплату та передоплату активної електроенергії підлягає зменшенню на 50 %. Розмір пені за несвоєчасну передоплату активної електроенергії (6238,18 грн.) та несвоєчасну оплату реактивної електроенергії (1311,76 грн.) є незначним, а тому зменшенню не підлягає.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені за зобов'язаннями вересня 2018 року в розмірі 33731,16грн. по оплаті активної електроенергії, 6238,79грн. по попередній оплаті активної електроенергії та 1311,76 грн. по оплаті реактивної електроенергії.
В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 75 459, 96 грн., з яких: 33 731, 16 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті активної електроенергії, 6 238, 79 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року по попередній оплаті електроенергії, 1 311, 76 грн. пені за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті реактивної електроенергії; 5 621,86 грн. 3% річних за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті активної електроенергії та 109,31 грн. 3% річних за зобов'язаннями вересня 2018 року по оплаті реактивної електроенергії; 27 987, 75 грн. інфляційних втрат за зобов'язаннями липня-серпня 2018 року по оплаті активної електроенергії та 459, 33 грн. інфляційних втрат за зобов'язаннями липня-серпня 2018 року по оплаті реактивної електроенергії.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст. ст. 129 (п. 2 ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Теплоенерго” (вул. Софіївська, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 31700972) на користь Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго” (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819; адреса для листування: Проспект Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601) - 33 731, 16 грн. пені по оплаті активної електроенергії, 6 238, 79 грн. пені по попередній оплаті електроенергії, 1 311, 76 грн. пені по оплаті реактивної електроенергії; 5 621,86 грн. 3% річних по оплаті активної електроенергії та 109,31 грн. 3% річних по оплаті реактивної електроенергії; 27 987, 75 грн. інфляційних втрат по оплаті активної електроенергії та 459, 33 грн. інфляційних втрат по оплаті реактивної електроенергії; 1701,90 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
4. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.І. Пушко