05.03.2019 Справа № 920/28/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/28/19
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 108; код ЄДРПОУ ВП 40081237)
до відповідача: Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство» (41142, Сумська область, Шосткинський район, с. Собич, вул. Городок, 35; код ЄДРПОУ 00992987)
про стягнення 49 560 грн. 00 коп. штрафу,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), довіреність №2150 від 30.10.2018;
від відповідача: не з'явився;
при секретарі судового засідання Даніловій Т.А.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.01.2019 провадження у справі № 920/28/19 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.02.2019.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 22.01.2019 задоволено клопотання позивача про участь в судових засіданнях у справі №920/28/19 в режимі відеоконференції.
Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 11.02.2019 розгляд справи №920/28/19 по суті відкладено на 05.03.2019 р.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 49 560 грн. 00 коп. штрафу за неправильно визначену масу вантажу, який був відправлений згідно накладної № 33648072, а також стягнути судові витрати по справі в розмірі 1 762 грн. 00 коп.
Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляд у справи повідомлений належним чином. В письмовому відзиві №01-13/88 від 28.01.2019 зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи про те, що комерційний акт складений з порушенням Правил складання актів, а отже не може вважатися підставою для нарахування штрафу.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій ним подано докази наявності повноважень працівників Залізниці на підписання комерційного акту.
Від відповідача надійшло клопотання про витребування документів у позивача, в якому він просить суд витребувати у позивача телеграму ПАТ «Українська залізниця» №Ц-1-25/315-17 від 08.02.2017 з метою повного та всебічного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Зі змісту ч. 2 ст. 80 ГПК України вбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.3 цієї ж статті).
Судом встановлено, що клопотання відповідача не містить викладу обставин, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; заходів, яких відповідач вжив для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причин неможливості отримати цей доказ самостійно відповідачем. До того ж, клопотання про витребування доказів подане відповідачем 05.03.2019, тобто з порушенням строків, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 80 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
25.09.2018 зі станції Терещенська Південно-західної залізниці Державне підприємство «Шосткинське лісове господарство» здійснило відправлення вагону № 62568233 згідно накладної № 33648072 на станцію Ароматна Придніпровської залізниці.
На виконання п. 9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644, у накладній №33648072 від 25.09.2018 в графі «спосіб визначення маси», відповідачем зазначено «на електронних вагах Заводський №ВЕК-10Д №1104».
Під час проходження вагону через станцію Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України залізницею проведено контрольну перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що вона не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що складено комерційний акт №450003/225/4 від 05.10.2018.
Так, з Комерційного акту №450003/225/4 від 05.10.2018 вбачається, що на підставі акту загальної форми ст. Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці №1756 від 05.10.2018 р. проведено перевірку маси вантажу у вагоні. Фактична маса брутто вагона склала 54900 кг, тара вагона з ПД 23400 кг, маса вантажу нетто за ПД 43900 кг. Фактична маса вантажу нетто 31500 кг, що менше зазначеної у провізному документі на 12400 кг.
При контрольному зважуванні вагону на справних вагонних 150 тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці №032, повірені 29.12.2017 р., виявилось вага брутто 54900 кг, тара за документом 23400 кг, вага нетто 31500 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 12400 кг. Навантаження вантажу в 5 штабелів, не ув'язаних між собою, вище бортів, борти вагону нарощені дошками, огороджені 8 парами стійок, скріплених між собою. Дротяні стяжки не порушені, вільних місць немає. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. У технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Зав вантажним двором за штатним розкладом немає. Акт складено та підписано у присутності гр. ОСОБА_2 (ДСЗ), ОСОБА_3 (Пр-здавальник), ОСОБА_4 (АРВ).
В обґрунтування виявлених недоліків позивачем також подано виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах за 05.10.2018 р. /а.с.15/.
Згідно залізничної накладної № 33648072 вартість перевезення вагону складає 9912 грн.00 коп.
У зв'язку з викладеним вище та на підставі ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 49560 грн. 00 коп. за неправильно зазначену в накладній масу вантажу.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 37 Статуту залізниць України, п.2.3. Правил оформлення перевізних документів та п.5 Наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N644 «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів», представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити у накладній.
Згідно п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом, тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 передбачено, що загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом, тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті.
В п.п. 2.1.,2.3. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 №442 зазначено, що засоби ваговимірювальної техніки (далі за текстом «ЗВВТ»), які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці, підлягають обліку залізницями.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу відсутності належних доказів на підтвердження повторного зважування вантажу, оскільки у відповідності до пункту 9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній таких даних: у разі перевезення в спеціальних контейнерах або в пакетах - кількості контейнерів або пакетів; у разі перевезення з використанням верхньої звуженої частини обрису навантаження ("шапки") - кількості основних штабелів, їх висоти і кількості штабелів, укладених у "шапці"; у разі перевезення лісоматеріалів і дров у критих вагонах - кількості штабелів; в інших випадках - кількості штабелів і їх висоти. Маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.
В пункті 22 Правил видачі вантажів, затверджених цим же наказом, вказано, що перевірка маси вантажу на станції призначення проводиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення. Пунктом 27 Правил визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема, 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Таким чином, судом встановлено, що в даному випадку різниця між вагою вантажу у накладній та у комерційному акті перевищує граничне розходження у визначенні маси нетто.
Як вбачається із матеріалів справи, на станції Терещенська відповідач визначив масу вантажу на електронних вагах Заводський №ВЕК-10Д №1104, про що вказав у накладній, як вимагається статтею 37 Статуту залізниць України. На станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці зважування вагону здійснювалося на 150 - тонних електронно-тензометричних вагах.
Згідно із ч. 1 ст.129 Статуту залізниць України та ч. 1 ст.26 Закону «Про залізничний транспорт» обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до п. 6 Правил складання актів, в акті зазначаються: номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.
Пунктом 8 Правил складання актів визначено, що комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.
Судом встановлено, що станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці правомірно складено саме комерційний акт, про що зазначено у залізничній накладній, оскільки виявлено факт невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній № 33648072, за приписами п. 2 Правил складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року.
Комерційний акт № 450003/225/4 від 05.10.2018 містить повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на ньому проставлено штемпель станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагон, його вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу (розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (розділи Б, В, Г, Д).
Пунктами 12, 14 Правил складання актів якщо при перевірці вантажу, що прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція призначення в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено»; така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у п.10 цих Правил.
Комерційний акт № 450003/225/4 від 05.10.2018 також містить заповнений пункт “Є”, який заповнений чорнильною ручкою та засвідчений штемпелем кінцевої станції Ароматна та підписами осіб /а.с. 13/.
Таким чином, невірне визначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній знайшло своє підтвердження не тільки на проміжній станції Нижньодніпровськ - Вузол, а й на станції призначення Ароматна Придніпровської залізниці.
Пунктом 10 Правил складення актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
З приводу підписантів комерційного акту позивачем було надано письмові пояснення у відповіді на відзив, де ним зазначено про те, що комерційний акт містить підписи заступника начальника станції ОСОБА_2, працівника станції, яка особисто здійснював перевірку АРВ ОСОБА_4 та приймоздавальника ОСОБА_3
При цьому, наказом начальника станції від 29.12.2017 року № 739, з причин відсутності по штатному розкладу станції начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи на підписання комерційних актів, замість вищевказаних осіб було уповноважено приймоздавальника ОСОБА_3
Сумніви відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно того, що до трудових обов'язків АРВ ОСОБА_4 входить обов'язок здійснювати зважування вагонів спростовуються п. 15 її робочої інструкції /а.с. 55/.
Таким чином, судом встановлено, що комерційний акт № 450003/225/4 від 05.10.2018 за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, складений та підписаний повноважними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.
На відповідача покладено обов'язок правильно визначити у накладній масу вантажу, при чому за приписами ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України позивач мав право, а не обов'язок перевірити ці відомості.
Крім того, згідно підпунктів 6 та 3, пунктів 3.3. та 3.15 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. за № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», визначено, що ст. 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України та п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, з відправника стягується штраф у розмірі визначеному ст. 118 Статуту залізниць України.
Стаття 118 Статуту залізниць України встановлює, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до накладної, провізна плата за вагон від станції Терещенська Південно-Західної залізниці до станції Ароматна Придніпровської залізниці становить 9912 грн. 00 коп., таким чином сума штрафу складає 49 560 грн. 00 коп.
Враховуючи те, що письмовими матеріалами справи підтверджується факт невірного визначення маси вантажу, який був відправлений згідно накладної № 33648072, суд приходить до висновку про правомірність нарахування штрафу в розмірі 49 560 грн. 00 коп. та задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство» (41142, Сумська область, Шосткинський район, с. Собич, вул. Городок, 35; код ЄДРПОУ 00992987) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 108; код ЄДРПОУ ВП 40081237) 49 560 грн. 00 коп. штрафу, 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 14.03.2019 р.
Суддя ОСОБА_5